Зберігання лз, які потребують захисту від леткості

До числа ЛЗ, які потребують захисту від леткості, належать:

• особливо леткі речовини (аміаку розчин, бромкамфора, йод, йо­доформ, камфора, метилсаліцилат, ментол, ртуть металева, тимол, формальдегід, хлористого водню понад 13 %-вого, ефірні олії);

• лікарські препарати, які містять леткий розчинник (спиртові на­стойки, рідкі спиртові концентрати, густі екстракти);

• розчини та суміші летких речовин (ефірні олії, розчини аміаку, формальдегіду, хлористого водню концентрації вище 13 %, карбо­лової кислоти, етиловий спирт різної концентрації та ін.);

• лікарська рослинна сировина, яка містить ефірні олії;

• лікарські препарати, які містять кристалізаційну воду (кристало­гідрати: акрихін, атропіну сульфат, вікасол, глюкоза, кальцекс, ко­феїн, магнію сульфат, міді сульфат, рутин, свинцю ацетат, сульгін, теофілін, терпінгідрат, уросульфан розчинний, фтівазид, хініну сульфат, хлорамін Б, цинку сульфат, еметину гідрохлорид);

• ЛЗ, які розкладаються з утворенням летких продуктів (йодоформ, перекис водню, хлорамін Б, гідрокарбонат натрію);

• лікарські речовини з встановленою НТД нижньою межею волого утримання (сульфат магнію, парааміносаліцилат натрію, сульфат натрію та ін.).

ЛЗ, які вимагають захисту від леткості, слід зберігати у прохолодному місці, в герметичне закупореній тарі з непроникних для летких речовин матеріалів (скла, металів, алюмінієвої фольги). Застосування полімерної тари, упаковки і закупорки допускається у відповідності з ДФ та іншою НТД.

Кристалогідрати в залежності від відносної вологості повітря можуть проявляти властивості як гігроскопічних, так і летких речовин. Саме тому їх слід зберігати в герметичне закупореній скляній, мета­левій або товстостінній пластмасовій тарі при відносній вологості повітря 50-60 % в прохолодному місці.

Зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних ЛЗ

До вогненебезпечних речовин, які використовуються в аптеках, належать спирти, ефір, скипидар, колодій та ін.

До вибухонебезпечних речовин належать: розчин нітрогліцерину, калію перманганат у порошку та деякі інші сильні окислювачі.

Їх зберігають у посудинах, які добре закриваються (бідонах, бутлях), у прохолодному, захищеному від світла місці. Часто для цього використовують спеціально обладнані приміщення або ніші у підвалах, а в сільських аптеках — окремі погреба. У місцях зберігання таких речовин повинні бути передбачені протипожежні заходи та влаштована вентиляція.

Таким чином, щоб правильно виконувати усі вимоги до зберігання перерахованих груп медикаментів, аптечні працівники повинні знати хімічні властивості препаратів та їх можливість вступати в реакції з іншими речовинами, парами води та газами навколишнього середовища.

Загальні вимоги до тари, упаковки, маркіровки та транспортування лз

Стабільність ліків у багатьох відношеннях залежить від хімічного складу та властивостей пакувального матеріалу. Ці речовини знаходяться в контакті від моменту отримання ЛЗ до приймання їх хворими і, як внаслідок, можуть вступати в різного виду взаємодії.

Ці матеріали, які використовуються для пакування ЛЗ, повинні бути стійкими до дії зовнішніх факторів (тобто повинні бути світло-, водо-, паро-, газонепроникними, витримувати високі та низькі температури, бути непроникними для мікроорганізмів) і повинні бути індиферентними.

Важливе значення для попередження впливу ультрафіолетового випромінювання має колір скла. Безкольорове скло прозоре для соняч­ного випромінювання, яке має довжину хвилі більше 300 нм, а оранжеве скло захищає ліки від фотохімічного розпаду.

У процесі зберігання та роботи з різними ЛЗ першорядне значення має збереження написів (етикеток).

ЛЗ після перефасування повинні зберігатись, як правило, в банках та флаконах (штангласах) з випаленими написами. Написи повинні бути зроблені точно за номенклатурою, вказаною у Фармакопеї останнього видання (ДФУ). У випадку відсутності випалених написів допускаються паперові друковані або написані від руки етикетки, захишені від по­шкодження шаром лаку або липкої поліетиленової плівки. Часто напи­си на штангласах пишуть олійною фарбою. Категорично забороняється наклеювати одну етикетку на іншу.

Кожний ЛЗ має реєстраційний номер — інформаційний номер (шифр), під яким він зареєстрований у державі та внесений до Держав­ного реєстру ЛЗ.

Маркування транспортної тари здійснюється у відповідності з ви­могами ДСТ 17768-90, НТД на конкретні ЛЗ.

ЛЗ слід зберігати та транспортувати у заводській первинній, вто­ринній, груповій та транспортній упаковці, яка передбачена діючою НТД на конкретні ЛЗ.

Транспортна тара повинна захищати упаковані ЛЗ від дії атмосферних опадів та пилу, сонячного випромінювання та механічних пошкоджень.