![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Глава 2. Корпускулярні та хвильові властивості частинок
- •2.1. Відкриття корпускул
- •2.2. Вимірювання заряду електрона. Досліди Міллікена
- •Таким чином, у цих дослідах вдалося виміряти найменший від’ємний заряд речовини і його приписали зарядові електрона. За ці класичні досліди Мілікен у 1923 році був відзначений Нобелівською премією.
- •2.3. Маси атомів. Ізотопи
- •2.4. Релятивістські частинки. Рівняння їх руху
- •2.5. Зв’язок між масою, енергією та імпульсом
- •Розсіяння електронів розрідженими газами
- •2.7. Класичний розгляд розсіяння
- •- Кут розсіяння, - прицільна відстань, :
- •2.8. Зміна інтенсивності потоку частинок внаслідок розсіяння в речовині
- •2.9. Довжина вільного пробігу частинки в речовині
- •2.11. Ефект Рамзауера
- •На атомах Ar.
- •2.12. Неможливість пояснення процесів розсіяння електронів на основі класичних уявлень про електрон, як корпускулу
- •Висновки
- •Глава 3. Експериментальні передумови сучасної теорії атома
- •3.1. Досліди Резерфорда з розсіяння -частинок
- •3.2. Формула Резерфорда
- •3.3. Планетарна модель атома, труднощі її пояснення на підставі класичних уявлень
- •3.4. Загальні характеристики атомних спектрів
- •3.5. Спектральні терми
- •3.6. Комбінаційний принцип (Рідберга-Рітца)
- •3.7. Спектр атомів водню
- •3.8. Досліди Франка і Герца
- •3.9. Визначення потенціалів іонізації атомів
- •3.10. Висновки
- •Глава 4. Атом водню в моделі бора
- •4.1.Постулати Бора
- •4.2. Рівні енергії та стаціонарні орбіти
- •4.3. Позитроній та мезоатом
- •4.4. Еліптичні орбіти. Головне та орбітальне квантові числа.
- •4.5. Висновки
- •Глава 5. Хвильова природа матерії
- •5.1. Передумови пізнання хвильової природи матерії
- •5.1.1. Квантова природа випромінювання світла
- •Квантова природа поглинання світла
- •Короткохвильова границя неперервного спектра рентгенівських променів
- •Суцільного спектра рентгенівських променіввід енергії електронів .
- •5.1.4. Ефект Комптона
- •Розсіяних рентгенівських променів при різних кутах розсіяння .
- •В ефекті Комптона.
- •5.1.5. Некогерентне розсіяння квантів на електронах
- •5.1.6. Оптико-механічна аналогія
- •5.2. Гіпотеза та формула де Бройля
- •5.3. Експериментальне обґрунтування хвильової природи матерії
- •5.3.1. Досліди Рамзауера
- •5.3.2. Досліди Девісона та Джермера з відбиття електронів від граней монокристалів
- •Розсіяних електронів поверхнями речовини: а) аморфної, б) кристалічної, в-ж) кристалічної при різних енергіях електронів.
- •Променями, що відбиваються від двох сіткових площин:
- •5.3.3. Досліди Томсона по проходженню електронів крізь тонкі плівки речовини
- •5.4. Дифракція та інтерференція інших частинок та атомів
- •5.5. Дифракція поодиноких електронів
- •5.6.Визначення довжини хвилі де Бройля матеріальних частинок із дослідів по дифракції електронів на кристалах
- •5.7. Електронографія та нейтронографія
- •5.8. Висновки
- •Глава 6. Хвильова функція електронів та її фізичний зміст
- •6.1. Хвильова функція плоскої хвилі де Бройля
- •6.2. Хвильовий пакет, як модель частинки та її недосконалість
- •6.3. Фізичний зміст хвильової функції
- •Співвідношення невизначеностей
- •6.5. Висновки
- •Глава 7. Рівняння шредінґера
- •7.1. Рівняння Шредінґера
- •7.2. Найпростіші випадки розв’язку рівнянь Шредінґера
- •Частинка в потенціальній ямі з нескінченними стінками
- •7.2.2. Частинка в потенціальній ямі зі скінченними стінками
- •7.3. Гармонічний осцилятор
- •7.4. Прозорість потенціального бар’єра (тунелювання)
- •7.5. Оператори
- •7.6. Висновки
- •Глава 8. Уявлення про будову атома водню у квантовій механіці
- •8.1. Схема розв’язку рівняння Шредінґера для атома водню
- •8.2. Кутова частина рівняння Шредінґера
- •8.3. Кутовий розподіл густини ймовірності знайти електрон в атомі водню. Електронна хмара.
- •8.4. Атомні орбіталі атома водню
- •8.5. Фізичний зміст квантових чисел та
- •8.6. Просторове квантування
- •8.7. Радіальна частина хвильової функції електрона атома водню
- •8.8. Радіальний розподіл електронної хмари атома водню
- •Густини стану атому н: а) ; б) контурна карта;
- •8.9. Квантові числа та їх фізичний зміст
- •8.10. Правила відбору квантових чисел
- •8.11. Висновки
- •Глава 9. Експериментальні дані про будову та властивості складних атомів
- •9.1. Структура атомів лужних металів, валентний електрон
- •9.2. Зняття виродження за квантовим числом
- •9.3. Спектральні серії атомних спектрів лужних металів
- •9.4. Дублетна структура термів та спектральних ліній атомів лужних металів
- •9.5. Спін електрона
- •9.6. Сума моментів кількості руху
- •9.7. Тонка структура спектрів складних атомів як наслідок спін-орбітальної взаємодії
- •На ядрі, б) – початок координат на електроні, в) – розщеплення рівнів.
- •Особливості тонкої структури атомних спектрів лужних металів
- •Надтонка структура спектральних термів атомів лужних металів
- •9.10. Висновки
- •Глава 10. Тонка структура атомного спектра водню
- •10.1. Тонка структура спектральних ліній атомного спектра водню. Спін-орбітальна взаємодія
- •10.2. Надтонка структура ліній атомного спектра водню
- •10.3. Досліди Лемба і Різерфорда з вимірювання зміщення енергетичних рівнів атомів водню
- •Частоти електромагнітних хвиль, що опромінюють потік збуджених атомів водню.
- •Зсув та надтонка структура основного терму за рахунок впливу спіну ядра.
- •10.4. Поняття про нульові коливання та поляризацію вакууму як причини лембівського зсуву
- •10.5. Висновки
- •Глава 11. Векторна модель атома
- •11.1. Векторна модель атома. Типи зв’язку
- •11.2. Нормальний (l-s) або Рассел-Саундеровський зв’язок
- •11.3. Квантові числа складних атомів
- •11.4. Правила відбору
- •11.5. Правила Хунда (Гунда)
- •11.6. Систематика спектрів складних атомів з нормальним зв’язком
- •11.7. Приклади застосування векторної моделі атома
- •11.9. Висновки
- •12. Атом гелію
- •12.1. Рівняння Шредінґера для двохелектронного атома
- •12.2. Метод збурень
- •12.3. Принцип Паулі
- •12.4. Вплив антисиметричності хвильових функцій на стаціонарні стани атому Не
- •12.5. Висновки
- •Глава 13. Інтенсивність та ширина спектральних ліній
- •Ймовірність переходів
- •Золоте правило Фермі
- •Сила осцилятора
- •13.4. Поглинання світла
- •13.5. Інтенсивність спектральних ліній
- •13.6. Ширина спектральних ліній
- •13.7. Принципи генерації електромагнітних коливань (лазери)
- •- Дзеркала резонатора, 2-робоче тіло,
- •Рубіновий лазер
- •13.8. Висновки
- •Глава 14. Будова та заповнення оболонок складних атомів. Теорія періодичної системи елементів д.І. Менделєєва
- •14.1. Послідовність заповнення електронних
- •Оболонок атомів
- •14.2. Періодична система елементів
- •14.3. Недоліки квантової моделі періодичної системи елементів
- •14.4. Прикінцеві зауваження
- •Глава 15. Рентгенівські промені
- •15.1. Характеристичний спектр рентгенівських променів
- •Спектри поглинання рентгенівських променів
- •15.4. Висновки
- •Глава 16. Магнітні властивості атомів
- •16.1. Орбітальний та спіновий магнетизм. Магнетон Бора
- •Сумарний магнітний момент кількості руху. Множник Ланде
- •Розкладемо вектор на паралельну і перпендикулярну складові
- •Просторове квантування
- •Гіромагнітні ефекти
- •Досліди Штерна й Герлаха
- •16.6. Сучасні методи визначення атомних магнітних моментів
- •16.6.1. Електронний парамагнітний резонанс (епр)
- •Таким чином метод епр дозволяє отримувати такі результати:
- •16.6.2. Надтонка структура ліній епр
- •У магнітному полі з урахуванням ядерного спіну.
- •16.6.3. Резонансний метод Рабі дослідження магнітних моментів атомних ядер
- •16.6.4. Ядерний магнітний резонанс (ямр).
- •16.7. Значення магніто-резонансних методів для визначення атомних магнітних моментів
- •Висновки
- •Глава 17. Вплив магнітного та електричного полів на атоми
- •17.1. Ефект Зеємана
- •(Частота Лармора)
- •17.2. Аномальний ефект Зеємана і його квантова теорія
- •Ефект Пашена і Бака
- •17.4. Поляризація світла при ефекті Зеємана
- •Ефект Штарка
- •Сукупність атомів у магнітному полі
- •17.6.А. Парамагнетизм
- •17.6.Б. Діамагнетизм речовини. Теорема Лармора
- •17.7. Циклотронний резонанс
- •(А) та ділянки спектра поглинання при ньому (б, в і г).
- •17.8. Висновки
- •Глава 18. Природа хімічного зв'язку
- •18.1. Вступ
- •18.2. Іонний зв’язок
- •При ця задача, як і в главі 13, розділяється на дві незалежних задачі для не взаємодіючих атомів водню, для яких існує розв’язок у вигляді: , ; , .
- •18.4. Сили Ван-дер-Ваальса
- •18.5. Водневий зв’язок
- •18.6. Метод валентного зв’язку
- •18.7. Метод молекулярних орбіталей
- •18.8. Гібридизація орбіталей
- •18.9. Висновки
- •Глава 19. Спектри молекул
- •19.1. Загальна характеристика
- •19.2. Обертальні спектри молекул
- •Обертального спектру.
- •19.3. Коливальні спектри молекул
- •19.4. Коливально-обертальні спектри молекул
- •19.5. Електронні стани
- •Принцип Франка-Кондона. Якісне пояснення інтенсивності ліній молекулярних спектрів
- •19.7. Комбінаційне розсіяння світла
- •Висновки
- •Глава 20. Квантові властивості твердих тіл
- •20.1. Вступ
- •20.2. Електрон у полі періодичного потенціалу
- •20.3. Модель Кроніга – Пені
- •20.4. Зони Бріллюена
- •20.5. Заповнення зон електронами
- •20.6. Густина станів
- •(А) та його енергетичні рівні (б).
- •20.7. Динаміка електронів, ефективна маса, електрони та дірки
- •20.8. Ефект Холла
- •20.9. Електропровідність металів
- •20.10. Особливості власних напівпровідників
- •20.11. Домішкові напівпровідники
- •I(V) характеристика.
- •20.13. Магнітні властивості твердих тіл
- •20.14. Обмінний гамільтоніан Гeйзенберга. Спонтанна намагніченість, феромагнетизм та антиферомагнетизм
- •20.15. Феромагнітні домени, стінки Блоха
- •20.16. Спінові хвилі
- •20.17. Надпровідність
- •20.18. Магнітні властивості надпровідників
- •20.19. Квантування магнітного потоку
- •20.20. Критичний струм і критичне магнітне поле
- •20.21. Ефекти Джозефсона
- •20.22. Високотемпературна надпровідність
- •20.23. Прикінцеві зауваження
Спектри поглинання рентгенівських променів
Проходячи крізь шар речовини, рентгенівські промені розсіюються та поглинаються. У лінійному наближенні зменшення інтенсивності рентгенівських променів описується експоненціальним законом
, (15.3)
де - лінійний коефіцієнт ослаблення рентгенівських променів
,
(15.4)
де
та
- лінійні коефіцієнти ослаблення
рентгенівських променів за рахунок
розсіювання (
)
та поглинання (
)
відповідно. Крім лінійних
та
використовуються ще й масові
та
,
а також атомні
та
, (15.5)
де
- атомна вага,
-
число Авагадро,
- густина речовини.
Атомні
та
зручно використовувати для визначення
складних речовин. Наприклад, для сполуки
, (15.6)
де
- атомна вага сполуки
,
а
і
- атомні ваги окремих компонент сполуки
відповідно. Рентгенівські промені
поглинаються атомами речовини незалежно
один від одного. Ослаблення рентгенівських
променів після їх проходження крізь
шар речовини товщиною
,
що складається з молекул
,
визначається добутком ослаблень від
взаємодії з атомами типу
і
Коефіцієнти
й
по- різному залежать від довжини хвилі
рентгенівських
променів,
а саме:
, (15.7)
де - стала, а - атомний номер. Ця залежність чітко виповнюється далеко від країв смуги поглинання. Смугою поглинання називається ділянка довжин хвиль, у якій має місце кубічний закон зміни коефіцієнта поглинання (15.7). На краях смуги поглинання стрибкоподібно змінюється, як це показана на рис.15.6.
Незалежність
від довжини хвилі рентгенівських
променів та кубічна залежність
від
дозволяє розділити їх одну від іншої
далеко від країв поглинання, коли
,
,
,
тощо.
Рис.
15.6. Спектр поглинання рентгенівських
променів.
Залежність
від
або
від
називається спектром
поглинання
рентгенівських
променів.
З гафіка 15.6. видно, що короткохвильове
рентгенівське випромінювання має
велику проникаючу здатність. Сильна
залежність коефіцієнта поглинання від
частоти, особливо в області скачків
використовується для виготовлення
селективнів фільтрів для рентгенівського
випромінювання. Звернемо увагу, що
поглинання рентгенівського випромінювання
не залежить від оптичних властивосей
речовини. Наприклад, тонка алюмінієва
пластинка не прозора для світла в
видимому діапазоні але прозора для
мягких рентгенівських променів. Свинцове
скло
прозоре
для видимого світла, але практично
поглинає рентгенівське випромінювання.
Рис.15.7.
Спектр поглинання біля
-краю
(а)
і ділянка спектра випромінювання біля
-краю
поглинання
(b).
Спектр
поглинання рентгенівських променів
має такі властивості:
відсутній ефект зворотності ліній спектрів поглинання і випромінювання, притаманний оптичним спектрам. Якщо пропускати суцільне рентгенівське випромінюваня через речовину, то в спектрі поглинання спостерігаются не лінії характеристичного випромінювання, а смуги поглинання.
край поглинання має тонку структуру : К-край один стрибок, L-край- 3 стрибки ,
,
, М-край- 5 стрибків. Кількість можливих стрибків визначається кількістю можливих термів для даного шару атома. Причиною тонкої структури спектрів поглинання є спін-орбітальна й електростатична взаємодія, які відповідальні за мультиплетність термів;
Рис. 15.8. Схема утворення тонкої протяжної структури
К-краю спектра поглинання.
1 – 7 незаповнені рівні у валентній зоні.
далеко від країв смуги поглинання має місце кубічна залежність коефіцієнта поглинання від довжини хвилі рентгенівських променів, що поглинаються,
поглинання квантів рентгенівських променів, крім флуоресценції, може збуджувати також рентгенівський фотоефект (емісію фотоелектронів). Кінетична енергія фотоелектронів, що емітують, залежить при
від енергії оболонки
, з якої збуджуються електрони
, де -робота виходу електронів з твердих тіл. Ця особливість фотоелектронної емісії використовується в електронній спектроскопії для хімічного аналізу (ЕСХА).
при поглинанні рентгенівських променів, крім флуоресценції та рентгенівського фотоефекту, може відбуватись автоіонізація або оже-електронна емісія. Оже-електронна емісія переважає над флуоресценцією в речовинах із малими атомними номерами , тоді як при великих переважає рентгенівська флуоресценція.
15.3. Оже-ефект
У 1925 р. Пьєр Віктор Оже (P. Auger) - французький фізик вивчав процеси виникнення електронів при поглинанні жорсткого рентгенівського випромінювання атомами криптону. Фотографуючи треки виникаючих електронів у камері Вільсона, Пьєр Оже звернув увагу, що іноді з однієї точки виходять сліди не одного, а двох електронів. Це явище назвали Оже-ефектом.
В
оже-ефекті енергія кванта
поглинається, наприклад, електроном
К-шару. У К-шарі виникає електронна
вакансія (дірка). Вона заповнюється
електроном із верхніх оболонок, наприклад,
з
-
оболонки. Енергія, яка при цьому
виділяється, дорівнює
.
Ця енергія може бути передана іншому
електрону без
випромінювання
через внутрішні ступені свободи цієї
ж або іншої електронної оболонки
(рис.15.9), на якій виникає друга вакансія
(дірка), й атом стає двічі іонізованим.
Якщо при цьому передана без випромінювання
енергія достатня для фотоелектронної
емісії, то з’явиться оже-електрон із
кінетичною енергією
.
Наприклад, якщо
,
то
,
де е
- робота виходу електронів із твердого
тіла.
Таким чином, Оже-ефект або автоіонізація є процесом іонізації (емісії електронів) не за допомогою зовнішньої енергії, а за рахунок енергії збудження самого атома, яка передається електрону не через поглинання кванту, а через внутрішні зв’язки системи без випромінювання.
На
відміну від фотоелектронів, енергія
яких пропорційна енергії квантів, що
їх збуджують, енергія оже–електронів
не залежить від
і визначається енергетичною структурою
атомів. Кожний атом має свій набір
значень
,
тому він також матиме свій характерний
набір кінетичних енергій для оже-електронів
,
що емітують. Це означає, що кожному
різновиду атомів притаманний свій
характерний для даного атома енергетичний
спектр оже-електронів. Вимірюючи
енергетичний спектр оже-електронів,
можна визначити природу атома, що
поглинає рентгенівський квант і емітує
оже-електрон. Оже-електронна емісія
досить розповсюджене явище. Вона навіть
більш інтенсивна, ніж рентгенівська
флуоресценція атомів із малими атомними
номерами
.
Оже-електронна емісія знайшла
широке застосування в оже-електронній
спектроскопії для аналізу атомного
складу речовини, що досліджується.
Рис.15.9.
Схема збудження оже лінії: 1 –
рентгенівський квант збуджує вакансію
(і може збудити фотоелектрон 1*), 2-
вакансія в К-шарі заповнюється електроном
із L- шару, 3 – енергія без емісії кванту
передається електрону на тій же (1) або
іншій (2) оболонці, 4 – оже- електрон, що
емітує.