Еволюція принципів

Принципи як категорія менеджменту мають стародавню історію. Ще в роботах Ксенофонта (біля 430-354 рр. до н.е.) були зроблені спроби сформулювати перші принципи управління. Вперше термін «принципи управління» ввів інженер-технолог Фредерик Тейлор, який в 1911 році опублікував працю за назвою «Принципи наукового управління». Подальше обґрунтування використання принципів менеджменту набуло в праці видатного американського дослідника і практика менеджменту Гаррінгтона Емерсона під назвою «Дванадцять принципів продуктивності», принципи мали наступне формулювання:

1. Достеменно поставлені ідеали та цілі. Керівник повинен визначати цілі та ідеали, які в свою чергу мають бути об’єднаними зверху до низу і повинні діяти в одному напрямку.

2. Тверезий глузд. Необхідно роздивлятись кожний новий процес не з близька, а зверху, шукати спеціальні знання та радитись з компетентними людьми. Постійно підтримувати в організації високу дисципліну, бути справедливими.

3. Компетентна консультація. Від проведених якісних консультацій з боку компетентних фахівців діяльність будь-якої організації буде тільки поліпшуватись.

4. Дисципліна. Дисципліна є важливим принципом, який обумовлює виконання норм приватної та колективної поведінки.

5. Справедливе ставлення до персоналу. Справедливе відношення до персоналу повинно бути нормалізованим та складати спеціальний предмет робіт висококваліфікованої штабної групи.

6. Швидкий, надійний, повний, точний та постійний облік. Облік всіх складових повинен бути не сухим і монотонним, але надихати на підвищення ефективності роботи.

7. Диспетчеризація. Надання виробничим підрозділам скоординованих календарних планів робіт. Підтримка гнучкості у виробничому процесі. Контроль процесу виконання календарних планів.

8. Норми і розклад. При відпрацюванні норм та розкладу людської праці необхідно спочатку класифікувати працівників, а потім дати їм таке устаткування та ресурси, щоб вони, не витрачаючи додаткових зусиль, змогли напрацьовувати значно більший обсяг.

9. Нормалізація умов. Людина, яка бажає досягти нормалізації умов, повинна мати поняття про час, зусилля і собівартість. Вона повинна інстинктивно відчувати, що для кожної операції існує таке поєднання цих елементів, яке дає максимальний результат.

10. Нормування операцій. Цей принцип зауважує на індивідуальності людини. По відношенню до працівників ідеали пасивні, як і пасивне планування на всіх стадіях, проте якісне нормоване виконання надає працівникові власну радість, та можливість активного виявлення власних сил, талантів.

11. Стандартні інструкції. Підприємство, яке не керується стандартними інструкціями не має можливості розвиватись.

12. Винагорода за продуктивність. Для того, щоб люди працювали добре, в них повинні бути ідеали, надія на високу винагороду за продуктивність.

В 1916 році Анрі Файоль в книзі «Загальне та промислове управління» сформулював 14 принципів адміністративної науки, які мають наступний вигляд:

1. Розподіл праці. Метою розподілу праці є виконання роботи, більшої за обсягом та кращої за якістю за тими ж умовами. Спеціалізація робіт для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення кількості завдань, на які спрямовуються зусилля працівника).

2. Повноваження та відповідальність. Повноваження – це право надавати наказ, а відповідальність – її складова протилежність. Де надаються повноваження, там виникає відповідальність. Кожному працівнику має бути делеговано повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи.

3. Дисципліна. Дисципліна припускає дотримання та повагу до досягнутих угод між організацією та її працівниками. Менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку.

4. Єдиноначальність. Робітник одержує розпорядження та звітує лише перед одним безпосереднім керівником.

5. Підпорядкованість власних інтересів. Інтереси одного робітника або групи працівників не повинні превалювати над інтересами організації. Натомість інтереси організації мають превалювати над інтересами індивіда.

6. Єдність дій. Усі дії, що мають одну мету, слід об’єднувати і здійснювати за єдиним планом. Або кожна група людей, що діє в рамках однієї мети, повинна об’єднуватись спільним планом та мати одного керівника.

7. Винагорода персоналу. Для забезпечення вірності та підтримки з боку персоналу, працівники повинні одержувати гідну справедливу винагороду за свою працю.

8. Централізація. Єдиний порядок в організації, що має центр управління. Кращі результати досягаються при правильному співвідношенні централізації і децентралізації.

9. Скалярний ланцюг. Нерозривний ланцюг команд, по якому передаються всі розпорядження і здійснюються комунікації між всіма рівнями ієрархії.

10. Порядок. Робоче місце – для кожного працівника, і кожний працівник на своєму місці.

11. Справедливість. Справедливість реалізації встановлених правил і угод на всіх рівнях скалярного ланцюга. Справедливість - це оптимальне сполучення доброти та правосуддя.

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Орієнтація працівників на лояльність з боку організації і на довгострокову роботу. Висока плинність знижує ефективність роботи.

13. Ініціатива. Заохочення незалежних суджень працівників у межах делегованих їм повноважень і виконуваних робіт.

14. Корпоративний дух. Гармонія інтересів персоналу й організації обумовлюється єдністю зусиль (у єдності - сила).

Соціолог Макс Вебер на підставі узагальнення пруського досвіду управління адміністративними організаціями також наводив універсальні правила, якими повинні керуватись будь-які органи управління.

Значна кількість публікацій, в яких обґрунтовувались загальні принципи управління соціалістичним виробництвом, розроблювалась в колишньому Радянському Союзі, проте такі публікації суттєво не збагатили теорію управління. Не дивлячись на те, що проблема принципів й досі існує, загальні принципи є основою дослідження менеджменту.