Тема 10. Функція регулювання в процесах менеджменту Логіка викладення матеріалу

1. Cутність і призначення функції регулювання.

2. Зміст й місце функції регулювання в процесі управління.

3. Процесний погляд на функцію регулювання.

1. Сутність і призначення функції регулювання

Термін регулювання традиційно знаходить застосування в оперативному управлінні виробництвом, де його роль виражається в усуненні перешкод і відхилень від заданих параметрів, планових показників.

Процес регулювання являє собою заключну стадію ухвалення управлінського рішення.

Регулювання - це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі через розробку і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

Регулювання пов'язане з терміном «керівництво», виходячи із цього функція регулювання являє собою процес керівництва, здійснюваний за допомогою методів формального впливу й методами посиленого впливу (влада, лідерство).

Функція регулювання є обов'язковим проявом влади, лідерства, підпорядкування, що органічно існують у системі управління.

Влада – це неформальний статус особи, що займає певну посаду в апараті управління, а також реальна свобода та можливість діяти та впливати на інших людей.

Лідерство – це здатність людини впливати на окрему особистість або групу, з внесенням змін до їх поведінки, у їх відносини, напрямки діяльності, домагаючись певних результатів.

Підпорядкування – це складова частина повноважень, які виражаються в праві даної конкретної особи, що займає посаду керівника в апараті управління, розпоряджатися ресурсами (в тому числі і людськими). Або ієрархічна та безумовна залежність підпорядкованих керівнику працівників.

Важливо запам'ятати, що тільки через здійснення регулювання можливий вплив менеджера на об'єкт управління для забезпечення його динамічної рівноваги.

Регулювання – це процес впливу на об'єкт, спрямований на усунення або на пристосування до факторів, що впливають на поводження об'єкта.

Метою регулювання є збереження стабільності організації шляхом підтримки необхідного співвідношення між різними її елементами, своєчасної ліквідації можливих відхилень від встановлених норм у функціонуванні об'єктів управління.

Регулювання може проявлятися через:

1. Стабілізуючий вплив. (Правила, що визначають порядок діяльності підприємства, статут, посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку дня, положення, що визначають порядок взаємовідносин з постачальниками, споживачами, державними органами тощо)

2. Розпорядницький вплив. (Являє собою сукупність способів і прийомів, спрямованих на регулювання поточної роботи. Метою розпорядницького регулювання є вплив керівника на ціленаправлену поведінку об’єкта управління.)

3. Дисциплінарний (стимулюючий) вплив. (Пов'язаний з делегуванням повноважень, розкривається через процес встановлення відповідальності. Сутність полягає у розвитку вмінь і творчих задатків у підлеглих, направлених на використання делегованих прав самостійно приймати управлінські рішення. Дисциплінарне регулювання проявляється в праві керівника очікувати від підлеглих:

• конкретних результатів по певних ключових моментах, які їм делеговані;

• періодичної доповіді про хід виконання завдань;

• детального виконання своїх інструкцій і дозвіл свободи дій лише у випадках крайньої необхідності;

• виконання інструкцій і наказів, негайного повідомлення при появі яких-небудь ускладнень).

У такий спосіб у системі цілей функції регулювання можна відзначити:

1. Регулюючий вплив таких форм суспільної свідомості, як право й відповідальність, базується, перш за все, на певних соціальних нормах, але разом з тим зростає і роль елементів ненормативного характеру;

2. Розглянуті види регулювання гарантують необхідну стабільність і динамічний розвиток підприємства.