3. Склад і зміст загальних принципів менеджменту
Існуючі теоретичні роботи з визначення принципів, а також узагальнення практики дозволяють виділити фундаментальні загальні принципи. Загальні принципи повинні відповідати цілям, способам, коштам, правилам дій суб'єкта й об'єкта управління.
Основні принципи управління
1) Принцип цілеспрямованості. Зміст менеджменту полягає в необхідності досягнення цілей організації. Цілеспрямованість - головна риса будь-якої людської діяльності. Із принципу цілеспрямованості випливає:
цілі є змістом функціонування будь-якої організації;
цілі повинні відповідати вимогам законів розвитку природи й суспільства;
цілі повинні відображати сутність явищ і процесів, що протікають в організації (механізм координації спільної праці);
визнаючи мету організації як загальну, члени організації повинні направити свої дії на процес її досягнення, тобто діяльність повинна бути цілеспрямованою.
Ціль функціонування організації обумовлюється наявністю самого процесу управління.
2) Принцип врахування інтересів. Люди ставлять перед собою цілі, що відповідають їхнім потребам і інтересам.
Потреба – це стан, що спонукає людину до дії з метою усунення відхилень від якихось конкретних значень динамічної рівноваги в процесі обміну речовин.
Інтерес – це відношення суб'єкта, що виступає в тій або іншій ролі, до ресурсів (засобів досягнення мети) і умов їхнього присвоєння в процесі задоволення власних потреб. Інтереси - це переломлення потреб суб'єкта через структуру відносин, у яких він бере участь в певних ролях.
Існує маса класифікацій потреб, і всі вони починаються з перерахування природних потреб людини незалежно від того, як вони називаються (первинні, базові, вітальні, біологічні, фізіологічні тощо). При цьому мається на увазі щось, що абсолютно необхідно для нормального існування людини, але чим він в даний момент не володіє. Потреба була й залишається змінною, і залежить від того, до кого вона відноситься - до окремої людини або суспільства. За цією ознакою потреби поділяють на види:
1) індивідуальні потреби, які відчуває й задовольняє окрема людина (потреба в їжі для задоволення голоду);
2) колективні потреби - ті, які, хоча й відчуває окрема людина, але може задовольнити тільки суспільство (потреба людини жити в екологічно чистому районі).
За ступенем задоволення потреби ділять на первинні й вторинні. Психологи говорять, що людина відчуває потребу, коли фізіологічно або психологічно виникає нестача або недолік чого-небудь. Первинні потреби є по своїй природі фізіологічними - у їжі, у воді, у повітрі (потреба дихати), у відтворенні (сексуальні потреби).
Вторинні потреби по своїй природі є психологічними - потреби в успіху, у повазі, прихильності, владі й приналежності до кого-небудь або чому-небудь.
Найбільш широко використовується класифікація потреб відповідно до теорії А.Маслоу, який розташував потреби певним чином у вигляді ієрархічної структури. Фундамент піраміди утворюють первинні потреби:
1) Фізіологічні потреби є необхідними для виживання людини.
2) Потреби в безпеці та впевненості в майбутньому включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу й впевненість в тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені (страховка, пошук надійної роботи з гарною зарплатою).
Вторинні потреби характеризують поведінку людини в суспільстві, у колективі. Вони включають три види потреб:
1. Соціальні потреби, що мають назву потреб в причетності, приналежності до чого-небудь або до кого-небудь, почуття розуміння навколишнього оточення, почуття соціальної взаємодії, прихильності та підтримки.
2. Потреби в повазі - потреби в самоповазі, у повазі особистих досягнень, компетентності, пізнань, у повазі з боку інших.
3. Потреби самовираження - потреба в реалізації своїх потенційних можливостей і росту як особистості.
Поведінку людини в процесі задоволення потреб можна описати за допомогою моделі, що враховує взаємозв'язок потреб, інтересів і цілей (Рис. 1).
Рис 1. Взаємозв'язок потреб, інтересів і цілей.
3) Принцип ієрархічності – визначає правила побудови організації або окремих її елементів. Цей принцип характерний не тільки для організацій, але й для будь-яких складних об'єктів. У природі можна спостерігати прояви принципу ієрархічності (будова організму людини, зростання дерева, побудований будинок тощо). Цей принцип розглядає складні, багатоступінчасті та багаторівневі системи, де простежується поділ на елементи (рівні, щаблі).
Цей принцип випливає із закону поділу праці. Необхідність у координації спеціалізованої праці породжує ієрархію управління. Визначається характер відносин, які виникають у процесі управління між суб'єктами різних рівнів, а також між об'єктами й суб'єктами управління.
Принцип ієрархічності визначає наступні властивості організації:
у складі будь-якої організації кожний елемент є самостійним;
при цьому кожний елемент підпорядковується іншому;
елементи різних рівнів не зводяться один з одним, що відображається у відповідному розподілі цілей та функціональних видах діяльності.
4) Принцип взаємозалежності. Всі фактори й елементи в організації взаємозалежні. Тому якщо відбуваються якісь зміни в одному з елементів, то викликається ланцюгова реакція в інших елементах. Також на організацію можуть впливати зовнішні фактори й у цьому випадку організація змушена створювати потенціал, здатний реагувати на цей вплив.
5) Принцип динамічної рівноваги. Відповідно до закону інерції успішне функціонування організації залежить від рівня накопиченого потенціалу, що повинен перебувати в динамічній рівновазі з факторами зовнішнього середовища. Порушення такої рівноваги обертається для організації слабкістю. Наприклад, Г.Форд заявив у той момент, коли потрібно було перейти від масового виробництва до ринкової орієнтації: “Дайте їм машину будь-якого кольору, тільки нехай вона буде чорна” - потрапив у пастку своїх колишніх досягнень, що привело до втрати лідерства в автомобільній промисловості.
Серед безлічі факторів зовнішнього середовища розвиток системи управління визначає такі умови:
1. Визначальну роль у розвитку системи управління відіграють зміни в продуктивних силах суспільства: техніці й технології виробництва, в людині, як головній продуктивній силі, в формах організації виробництва. Поява нової техніки та технологій за рахунок розвитку науково-технічного прогресу змінює виробничий процес, і відповідно змінюється і зміст управлінської праці, що призводе до підвищення кваліфікаційного та освітнього рівня працівників організації.
2. Під впливом об'єктивних умов зовнішнього середовища змінюється організація виробництва, яка вимагає погодженої перебудови всіх елементів системи управління. Якщо якийсь елемент буде працювати по старому виникнуть диспропорції в організації, знизиться ефективність роботи, що приведе до банкрутства.
3. Вплив змін на виробничі відносини, особливо з боку надбудови, насамперед, політико-правової.
6) Принцип економічності. Щоб досягати певних цілей і робити це успішно протягом тривалого часу, організація повинна бути ефективною й економічною.
Ефективність вимірює досягнення цілей організації в умовах дії зовнішнього середовища. Відносна ефективність організації називається продуктивністю. Під продуктивністю розуміють відношення кількості одиниць (виробів, послуг, товарів тощо) на виході до кількості одиниць (ресурсів) на вході.
Економічність вимірює найкраще використання ресурсів і оптимізацію процесів організації. Чим економічніше буде вхід, тим продуктивніше буде організація. Економічність на всіх рівнях організації є критично важливим фактором для того, щоб організація могла вижити й досягти успіху в умовах ринку.
Організація повинна прагнути в процесі досягнення мети не тільки ефективно об’єднувати людські і матеріальні ресурси, але й слідкувати за витратним механізмом та продуктивним використанням трудових ресурсів.
Рекомендована література
Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.:”Магнолія плюс”, Львів: “Новий світ - 2000”, 2003. – 336 с.
Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 501 с.
Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник/ Наук. ред. В Яцура, Д. Олесневич. – Львів: БаК,2001. – 624 с.
Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. – К.: Вища шк., 1994.
Завадський Й.С. Менеджмент. – К.: УФІМБ, 1997. – 543 с.
Кабушкина Н.И. Основы менеджмента. – Минск: БГЭУ, 1996.
Менеджмент. С. Роббинз, М. Коултер. 8-е изд.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2007 – 1056 с.
Веснин В.Р. Основи менеджменту. – СПб.: Спец. Лит., 1995.
Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы. – К.: МП «Леся», 1995.
Мартыненко Н.М. Технология менеджмента. – К.: МП «Леся», 1997.
Мескон А., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело. – 1998. – 702 с.
Мошек Г.Є. Основи менеджменту. – К.: КДТ-ЕУ, - 1998. –188 с.
Осовська Г. В. Основи менеджменту: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: «Кондор», 2003. – 556 с.
Осовська Г.В., Копитова І.В. Основи менеджменту. Практикум: Навчальний посібник. Кондор, 2005. – 581с.
Сухарський В.С. Менеджмент: теорія, методологія, практика. Монографія. – Тернопіль: Астон, 2002. - 416 с.
Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организации: Учеб. пособие для менеджера. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2001. – 350 с.
Шегда А.В. Менеджмент: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 583с. – (Вища освіта ХХІ століття).
Для нотаток
______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
МОДУЛЬ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ