5.Застосування методик для вирішення проблеми та прийняття рішень

Щоб рішення проблем і прийняття рішень було ефективним, необхідно виконати наступні етапи:

1. Визначити ситуацію. Встановіть, у чому відбувся збій або що може от-от зірватися.

2. Визначити завдання. Визначте, чого збираєтеся досягти зараз або в майбутньому, розглядаючи реальну чи потенційну проблему, або зміни обставин.

3. Виробіть гіпотези. Якщо з'явилися проблеми, зробіть припущення про їхні причини.

4. Зберіть факти. Щоб створити основу для перевірки гіпотез і розробки можливих напрямків дій, з'ясуйте, що відбувається зараз і (або) що, найімовірніше, відбудеться в майбутньому. За допомогою інших фахівців зберіть факти і ніколи не покладайтеся на чутки.

Визначте, що приблизно буде відбуватися в області політики, якими стануть процедури або результати, і зіставте це з тим, що відбувається насправді зараз. Спробуйте зрозуміти позицію й мотивацію причетних до цього людей. Пам’ятайте, що люди будуть сприймати те, що відбулося, або те, що відбувається, зі своєї власної точки зору. Знайдіть інформацію про внутрішній або зовнішній стримуючі фактори, які впливають на ситуацію.

5. Проаналізуйте факти. Визначте, що має відношення до справи, а що ні. Встановіть причину або причини проблем. Не піддавайтеся спокусі сконцентруватися на зовнішніх проявах, а не на причинах. Спробуйте докопатися до того, що лежить за проблемою. Аналізуючи події, які можуть відбутися в майбутньому, спробуйте дати реальну оцінку, виходячи з існуючих тенденцій як усередині, так і поза організацією. Але будьте обережні, щоб не захопитися незрілими інтерполяціями. Розглядайте різні фактори усередині й поза організацією, які можуть вплинути на майбутній розвиток подій.

Найважливішим атрибутом ефективного менеджера є ясність мислення.

Ясність мислення - це мислення логічне та аналітичне, просівання інформації, вибір релевантної інформації, установлення й підтвердження взаємозв'язків.

Якщо про людей говорять, що вони здатні мислити логічно, мається на увазі, що вони вміють робити обґрунтовані висновки, - їхні висновки можна довести за допомогою конкретних фактів та доречних аргументів. Ще одним атрибутом менеджера є здатність приводити переконливі доводи й знаходити вади в аргументах інших людей. Щоб ясно мислити й переконливо аргументувати, потрібно розуміти:

• як вивести з основних принципів ствердження або довід; Перше правило – потрібно зібрати факти, порівнювати подібне з подібним. Повинна існувати опорна дата, обережно ставитися до думок, які не підкріплені фактами. Нічого не приймайте на віру. Просіювати факти й відкидати все, що не відноситься до справи. Висновки повинні будуватися на фактах і природно на здоровому глузді.

• як перевірити власне ствердження; Це можна зробити за допомогою наступних питань:

1) чи досить повним був обсяг досліджень?

2) чи показовими були приклади або вони обрані лише для підтримки точки зору?

3) чи є приклади, які не підтверджують точку зору й пошуком яких ніхто не займався?

4) чи суперечить розглянуте ствердження або думка іншим, не менш обґрунтованим, думкам?

5) якщо є суперечні думки або окремі докази на користь іншого, чи виставлялися вони для перевірки вихідного ствердження?

6) чи не можуть привести факти або свідоцтва до інших, рівною мірою правомірних, висновків?

7) чи є інші не прийняті до уваги фактори, які могли б вплинути на дані, а виходить, і на висновки?

• як не допустити використання помилкових аргументів і показати вади, які є в інших. Помилковість - це необґрунтованість аргументу, що приводить до помилок у висновках або створює оманне враження. Варто остерігатися або виявляти в аргументах інших людей помилкові доводи, наприклад:

1) огульні ствердження – потрібно боятися невірних узагальнень і відповідно необґрунтовану аргументацію. Класичною формулою помилкового узагальнення є ствердження, що, якщо якесь А є В, те всі А повинні бути В. І часто люди стверджують, що А є В, якщо знають, що якесь А колись було В, або, якнайбільше, що А, як правило, буває В. Отже такий аргумент вводить в оману;

2) поверхневі погляди. Людина мислить поверхово тоді, коли використовує у своїй аргументації гасла й утерті вислови, коли невиправдано розширює ствердження. Коли людина діє за шаблоном вона ризикує втратити здатність мислити самостійно;

3) однобічний підхід до питання. Якщо хто-небудь скаже: «Це всім відомо», «Це очевидно» або «Безперечно вірно, що...» - можете бути впевнені: він прийняв на віру те, про що збирається стверджувати. Ми дозволяємо собі односторонньо висвітлювати питання, коли підкреслюємо власну правоту й не зауважуємо, що можуть бути й інші точки зору, що можна по-іншому глянути на справу;

4) надмірне спрощення – це особлива форма поверхневих поглядів або однобічного підходу до питання; це так звана форма «помилка поділу на чорне й біле». Це помилка у вимозі провести чітку грань, коли насправді чітке розмежування неможливо.

5) складання помилкових висновків. Одна з найпоширеніших помилок складається у формуванні думки, що висновок залежить від посилання. У такий спосіб форма істинного силогізму має вигляд:

посилання: Всі корови є чотириногими тваринами.

Середній термін: Всі чотириногі є хребетними тваринами.

Висновок: Тому всі корови є хребетними тваринами.

Помилковий силогізм:

Всі корови є чотириногими тваринами

Всі віслюки є чотириногими тваринами.

Отже, всі корови - це віслюки.

Таким чином, те, що відбулося в минулому, необов'язково трапиться знову, якщо при цьому не буде однакових умов. І потім можна зробити висновок з якоїсь події в минулому, але необов'язково покладатися на них;

6) подання спірного питання вирішеним і не потребуючими доказами. Якщо Ви помітили, що хтось приймає на віру припущення, яке не ґрунтується на висновках, то повинні заперечити це припущення й попросити надати інформацію про вихідні положення, на яких засновані висновки. Після цього можна оцінити, чи є висновки логічним слідством із цих положень;

7) помилкова аналогія. Часто аналогії використовують з метою обману, як яскраві аргументи, які при цьому не будуть мати реальних підтверджень. Наприклад, стверджуючи методом аналогії:

х має властивості р1, р2, р3 і f, а

у має властивості р1, р2, р3, виходить,

у має також і властивість f.

Використовуйте докази за аналогією в підтримку своєї точки зору, але не покладайтеся на них. Завжди потрібно перевіряти аналогії і доводити їх доречність.

8) двозначні формулювання. «Слово дане людині, щоб приховувати свої думки». Метод Льюиса Кэрролла - «Коли я використовую слово, воно означає лише те, що я в нього вкладаю, ні більше, ні менше» - це улюблений виверт тих, хто задався ввести в оману;

9) софістика, надмірно ускладнена аргументація. «Навпаки, якщо так було колись, це могло бути, а якби так було, то це могло б бути; але оскільки це не так, то цього немає. Це логіка». Софістика включає такі виверти у веденні дискусії, як:

• вибір прикладів у підтримку відстоювання точки зору й ігнорування тих прикладів, які їй суперечать;

• перекидання представлених опонентом доводів, щоб вони означали зовсім інше, абсолютно відмінне від їхнього первісного змісту, - приписування комусь якихось слів;

• відволікання опонентів покладанням на них необхідності довести щось, чого вони не стверджували;

• навмисне ігнорування думки в суперечці;

• введення в канву доказів матеріалів, що не відносяться до справи;

• повторення того, що було відкинуто, і ігнорування того, що вже доведено.

Також, доцільно звернути увагу на уроки Лі Якокки:

«Помилки – невід’ємна частина життя. Повністю уникнути їх неможливо… Треба сподіватися лише того, що вони не коштуватимуть аж надто дорого і що однієї й тієї ж помилки Ви не повторите двічі.»

«Зовсім не обов’язково приймати все підряд, але якщо Ви не відповісте людині, що прийшла до Вас, вигуком: «Це надзвичайно цікава ідея!» - і не поплескаєте її по спині, вона більше ніколи не звернеться до Вас із новою пропозицією»;

«У Вашій голові можуть народжуватися найчудовіші ідеї, але якщо Ви не вмієте довести їх до свідомості підлеглих, Ви анічогісінько не досягнете».

Отже, менеджери повинні добре знати переваги та недоліки різних методів прийняття рішень, вміти комбінувати їх, виділяти типові управлінські завдання і застосовувати при їх вирішенні структуровані методи прийняття рішень, а також збагачувати арсенал методів власними розробками.