Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Отруєння транквілізаторами.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
31.07.2019
Размер:
34.02 Кб
Скачать

Отруєння транквілізаторами (анксіолітиками)

Дана група фармакологічних засобів об'єднує препарати різної хімічної структури, що мають седативну і заспокійливу дію. Препарати широко використовуються в сучасній терапії, так як почуття занепокоєння властиве багатьом патологічним процесам і підтримує прогресування патології.

До даної групи відносяться мепротан (андаксин, мепробамат), діазепам (седуксен, валіум), еленіум, лібріум, триоксазин та ін. Всі речовини легко всмоктуються в шлунково-кишковому тракті.

Симптоми

Клінічна картина отруєння виявляється в пригніченні ЦНС з явищами м'язової релаксації і атаксії. На тлі м'язової гіпотонії можуть відзначатися тремор кінцівок, порушення ритму серця, артеріальна гіпотонія. Гіпотензивний синдром найбільш виражений при отруєннях мепробамат і значною мірою визначає результат отруєння. З боку шлунково-кишкового тракту - посилення моторики (мепробамат) або різке пригнічення перистальтики внаслідок холіноблокуючої дії, який поєднується із зниженням секреції слини і відчуттям сухості в роті (діазепам).

Симптоми з боку ЦНС проявляються в сплутаності свідомості, психомоторного збудження, галюцинацій, тоніко-клонічних судомах, з боку серцево-судинної системи - тахікардія, схильність до колапсів, порушення дихання, ціаноз, метаболічний ацидоз.

Перша допомога

Ранні, часті і повторні промивання шлунка з активованим вугіллям, сольове проносне, сифонна клізма. Застосування гемо-та перитонеального діалізу малоефективне. Зростає роль консервативної терапії з метою підтримки життєвих функцій: застосування судинозвужувальних засобів при різкій недостатності кровообігу, введення серцевих засобів (кокарбоксилаза, корглікон, строфантин), ліквідація ацидозу (інфузійна терапія, введення лужних розчинів і поляризують сумішей), корекція зовнішнього дихання, корекція судомного стану (внутрішньовенно оксибутират натрію).

Отруєння морфіном

Морфін має виборчу здатність пригнічувати відчуття болю за рахунок впливу на центральну нервову систему без суттєвого порушення свідомості. При тривалому (регулярному) застосуванні легко виникає звикання.

Застосування морфіну показано при багатьох станах, що супроводжуються болем, і протипоказано при недостатній функції дихального центру, травмах черепа, гострих захворюваннях органів черевної порожнини (до встановлення остаточного діагнозу). Всі препарати групи морфіну токсичні для молодняку. Причиною гострих отруєнь морфіном (або іншими наркотичними анальгетиками) можуть бути помилки медичного персоналу та працівників аптеки (завищення доз). Гостре отруєння у здорової дорослої тварини настає після прийому морфіну в дозі 0,06 г і не залежить від способу введення його і лікарської форми (всередину, через пряму кишку у формі свічок, при підшкірному або внутрішньовенному введенні).

Клінічна картина гострого отруєння морфіном нагадує таку при отруєнні алкоголем, барбітуратами та іншими снодійними засобами. Визначальним в клінічній картині інтоксикації є пригнічення більшості відділів ЦНС, за винятком центрів окорухових нервів і блювотного. В результаті збудження центрів окорухових нервів зіниці різко звужені, іноді до величини шпилькової головки. Цей симптом, а також підвищені спинальні рефлекси є дуже характерними для отруєння морфіном. У початковій стадії інтоксикації з'являються, неспокійна поведінка, сухість у роті. Надалі посилюється головний біль, відзначаються запаморочення, відчуття жару, часті позиви на сечовипускання. Поступово наростаюча сонливість і оглушення переходять в коматозний стан. Порушення дихання є провідним симптомом інтоксикації і часто визначає тяжкість отруєння і його результат. Дихання різко загальмовано, поверхневе (3-5 дихальних рухів за 1 хв). Зменшення числа подихів може змінюватися періодами повної затримки - патологічне дихання типу Чейна - Стокса. Порушення дихання сприяє бронхоспазму і посиленні бронхіальної секреції. Смерть настає внаслідок паралічу дихального центру.

Перша допомога

При наданні допомоги основна увага повинна бути спрямована на усунення розладів дихання. Найбільш ефективною є штучна вентиляція легенів, яка повинна застосовуватися в усіх випадках тяжкої інтоксикації анальгетиками. Вдихання кисню, усуваючи гипоксемию, швидко нормалізує функцію серцево-судинної системи.

Специфічним антагоністом наркотичних анальгетиків є налорфін. При гострому отруєнні налорфін призначають внутрішньовенно в дозах 0,065-0,01 г (по 1-2 мл 0,5% розчину). При недостатньому ефекті введення налорфина повторюють з проміжками в 10-15 хв (загальна доза для дорослих не повинна перевищувати 8 мл 0,5% розчину). Корисними можуть виявитися дихальні аналептики, в першу чергу етимізол, так як він на відміну від інших стимуляторів дихання (бемегрид, коразол та ін) вибірково збуджує дихальний центр і викликає судоми значно рідше.

Якщо отрута прийнята всередину, одночасно з вказаними заходами здійснюється промивання шлунка 0,02% розчином перманганату калію; останній окисляє морфін і тим самим знижує його токсичну дію. Отруєній тварині повинен бути забезпечений повний спокій, її необхідно зігрівати. Для спорожнення сечового міхура проводиться повторна катетеризація. Для усунення спазмогеної дії морфіну на гладкі м'язи рекомендується введення атропіну. У випадках різкого збудження отруєного або розвитку судом призначають барбітурати.