3. Технологія розробки управлінських рішень.

Розробка рішень у менеджменті становить основу управлінського процесу.

Управлінський процес – це комплекс взаємозалежних операцій, виконуваних у певній послідовності й спрямованих на рішення конкретних завдань і досягнення поставлених цілей.

Операція в менеджменті – це частина управлінського процесу, що являє собою роботу виконавця над певним видом інформації.

Сукупність взаємозалежних операцій для досягнення певних локальних цілей називається управлінськими процедурами.

Сукупність практичних прийомів, методів і засобів впливу на керований об’єкт, які здійснюються на основі пізнання закономірностей управлінських процесів і виконання відповідних правил і процедур називається технологією менеджменту. Це, перш за все, процес збирання, обробки і передачі інформації з метою підготовки, прийняття і реалізації рішень. Сутність технології менеджменту полягає в установленні організаційного порядку в системі і визначення раціональної послідовності виконання управлінських робіт.

Вимоги, пропоновані до технології менеджменту:

1. Єдність технологічного процесу, яка повинна забезпечувати поєднання робіт з таким розрахунком, щоб виключити взаємні перешкоди.

2. Безперервність технологічного процесу.

3. Мінімальна вартість і трудомісткість технологічного процесу.

4. Рівномірність завантаження апарату управління.

На підставі аналізу процедур менеджменту можна побудувати модель процесу розробки рішень, що відображає послідовність здійснення основних груп операцій, пов’язаних з прийняттям і реалізацією управлінських рішень.

Для оцінки ситуації й підготовки рішення керівник повинен бути забезпечений повною інформацією, сприяють цьому автоматизовані системи управління (АСУ). Природно комп'ютерні системи дозволяють зробити інформацію більше якісної.

Залежно від характеру інформації використовують логічні методи – порівняння, аналогія, синтез, дедукція, індукція, узагальнення.

На початку вивчення ситуації варто виявити проблему. Існує 4 види проблем:

1. Структуровані – для рішення цих проблем використовують стандартні правила, інструкції, методичні вказівки, досвід;

2. Добре структуровані проблеми – вирішуються за допомогою математичного програмування й економіко-математичного моделювання.

3. Недостатньо структуровані проблеми – метод експертних оцінок (по бальній шкалі), системний аналіз (на основі системного підходу).

4. Неструктуровані проблеми - метод експертних оцінок, системний аналіз, досвід, міркування, інтуїція, методи математичного моделювання.

3 Стадії розвитку проблеми:

1. Прихованого розвитку.

2. Стадія перетворення в негативне явище.

3. Стадія перетворення у фактор, що є очевидною перешкодою в діяльності підприємства або окремого підрозділу.

На підставі життєвого досвіду відомо, що існує маса варіантів рішення проблем. Для порівняння альтернатив і вибору кращого варіанта використовують критерії, формування яких входить в обов'язок менеджерів вищого рівня.

Критерій (оцінка) – являє собою правила порівняння й вибору альтернатив, вимірник економічного й соціального ефекту.

Основним критерієм управлінського рішення є закон економії суспільної праці при виробництві й реалізації продукції.