4. Закон інерції

У відповідності до закону інерції для ефективної діяльності будь-якої організації, на яку впливають фактори зовнішнього середовища, необхідно, щоб інформація про результати її власних дій передавалася їй як частина тієї інформації, згідно з якою організація буде продовжувати функціонування зберігаючи при цьому свої властивості. Всі організації мають деякі загальні ознаки:

1. Інерційність організації забезпечується складом її елементів і способами їхнього взаємозв'язку.

2. Зв'язки, які забезпечують інерційність організації, утворюють прямий та зворотній зв'язки.

Прямий зв'язок обслуговує менеджерів у процесі прийняття рішень, забезпечуючи їх інформацією про стан ресурсів, поведінку керованих об'єктів і стан зовнішнього середовища. Прямий зв'язок утворює вхід в організацію.

Зворотній зв'язок несе інформацію про поведінку об'єкта у вигляді реакції на вплив суб'єкта управління і зовнішнього середовища. Вона інформує менеджера про ступінь досягнення заданого результату або про необхідність прийняття додаткових дій, якщо результат не досягнутий. Цей зв'язок і забезпечує інерційність організації.

3. Закон інерції проявляється в діяльності організації в створенні нею властивості самоорганізації, а саме: організація одержує можливість самовдосконалюватись та адаптуватися до умов зовнішнього середовища.

5. Закон економії часу

В менеджменті цей закон пов'язаний із продуктивністю, що показує міру використання часу, витраченого на одержання результату.

Продуктивність - це головне джерело економічного росту організації; відображає ступінь реалізації організацією свого потенціалу й показує наскільки ефективно працює підприємство: як воно використовує ресурси, яка використовується система управління; наскільки доцільна його організаційна структура і структура управління; яка кваліфікація працівників і їх мотивація до праці; які технології й методи роботи воно використовує; як організована взаємодія всіх елементів організації.

Чинність закону економії часу буде залежати від менеджменту, людського фактору, тобто від якості робочої сили, умов його використання, від відповідності структури, форм організації й мотивації праці.

2. Поняття й еволюція принципів менеджменту

Перш за все необхідно визначити, що принципи - це основа вірного розуміння відносин та правил поведінки людини в процесі виробництва та управління.

Принципи – це загальна норма, правила, які визнають всі або окремі групи людей; основні правила, що розкривають дії об'єктивних законів, на базі яких повинна будуватися, функціонувати й розвиватися організація.

Для класифікації принципів менеджменту обрано критерій сфери впливу принципу на діяльність організації, у відповідності до якого всі принципи менеджменту розподіляють на загальні та окремі.

Загальні принципи закладають основу, без якої неможливо розглядати загальну теорію управління.

Окремі принципи визначають правила, за якими розвивається той або інший напрямок науки управління.

Принципи управління є похідними від законів і відбивають відносини, згідно з якими повинна функціонувати система управління. Для розуміння відмінностей загальних принципів від окремих необхідно звернути увагу на наступні вимоги, яким повинні відповідати загальні принципи управління:

1. Відображати загальні положення, які поширюються на організації різних типів і видів.

2. Відповідати законам менеджменту, розвитку природи та суспільства.

3. Об’єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією.

4. Бути визнаними суспільством.