Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту Логіка викладення матеріалу

1. Закони й закономірності менеджменту.

2. Поняття й еволюція принципів менеджменту.

3. Склад і зміст загальних принципів менеджменту.

1. Закони й закономірності менеджменту

Менеджмент як наука й сфера діяльності людини створюється, діє й розвивається на основі власних законів і принципів.

Закон - це категорія, що відображає істотні, загальні, стійкі, повторювані відносини залежності між предметами і явищами об'єктивної дійсності, що випливають із їхньої сутності.

Закони менеджменту виступають як основа створення й функціонування організації, дія законів проявляється тільки в діяльності людини. Закони менеджменту перетинаються з економічними законами, останні проявляються при формуванні механізму й методів управління, а також у результатах діяльності колективу організації.

Такий прояв є підставою для об'єднання економічних законів і законів менеджменту, не виключаючи при цьому власних, характерних тільки для менеджменту законів. У менеджменті, як і в будь-якій іншій науці, є також свої закономірності, в теорії менеджменту закономірність розглядається як первісне формулювання закону на початку його теоретичного осмислення й дослідження. Закономірності є сполучною ланкою між економічними законами й законами менеджменту.

Закони менеджменту за своїм змістом повинні відповідати наступним вимогам:

1. Відображати загальні стійкі відносини залежності в діяльності організації.

2. Бути загальною об'єктивною основою, що відображає структуру й зміст менеджменту.

3. Проявляти свою дію на всі сфери управлінської діяльності, а не на окремі її частини.

4. Бути інваріантними до будь-яких організацій, незалежно від їхнього виду діяльності, розміру, галузі тощо.

В літературі пропонується велике різноманіття класифікацій законів та закономірностей менеджменту, проте важливо запам’ятати, що кількість законів менеджменту повинна бути обмеженою, бо в зворотному випадку організації будуть не в змозі їх дотримуватись.

Отже, можливо виділити наступні закони менеджменту, які були систематизовані академіком Н.М. Мартиненко: закон спільності цілей, закон поділу праці, закон зовнішнього доповнення, закон інерції, закон економії часу.

1. Закон спільності цілей.

Ефективна спільна діяльність людей в організації можлива лише при наявності загальної мети; і, навпаки, відсутність загальної мети робить роботу людей безглуздої.

Аргументи за цей закон:

• люди створюють організації й свідомо координують свою діяльність для того, щоб досягти певного результату, тобто загальної мети. Чим складніше ціль, тим більше людей бере участь в її досягненні. При цьому кінцевий результат повинен обов'язково задовольняти потреби кожного з учасників. В іншому випадку ефективність праці знижується або ж людина припиняє свою діяльність у даній організації.

• загальна мета є основою створення організації. Вона визначає основний напрямок діяльності організації, визначає види ресурсів, що використовуються організацією, а також функціональні області діяльності (кошти й способи досягнення мети) працівників організації.

• необхідність досягнення загальної мети за допомогою колективної праці визначає сенс існування менеджменту у всіх його проявах.

• загальна мета визначає ступінь залежності організації від зовнішнього середовища як джерела ресурсів і умов її діяльності. Обов'язково варто враховувати можливості й погрози зовнішнього середовища. Отже, загальна мета відображає не тільки бажаний результат організації, але й умови, при яких вона може бути досягнута.

• даний закон за своїм змістом включає й закон відповідності систем цілям. Система не може існувати без мети, сенс її діяльності полягає в досягненні цілей і, якщо система не відповідає меті, то вона повинна перебудуватись або припинити своє існування.