4. Соціально-психологічні методи

Соціально-психологічні методи - це засоби впливу на колективи людей, засновані на використанні наукових досягнень соціальної і загальної психології в управлінні виробництвом.

Соціально-психологічні методи засновані на міжособистісних відносинах, потребах у самоповазі, особистих досягненнях, повазі з боку оточуючих, визнанні, реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості. Вище керівництво повинно підтримувати підприємницькі ініціативи працівників і гарантувати розширення можливостей їх найбільш ефективної діяльності. Наділені повноваженнями працівники повинні відповідати за конкурентноздатність підприємства і власне удосконалення. Соціально-психологічні методи менеджменту доцільно аналізувати в двух аспектах:

1. Соціальні методи менеджменту - спрямовані на формування поведінки людей шляхом впливу на основні моменти їхньої діяльності (потреби, ідеали, інтереси, цілі, пристрасті тощо). По своїй спрямованості соціальні методи менеджменту діляться на:

1) Методи управління соціально-масовими процесами.

- ці методи спрямовані на управління рухом кадрів у народногосподарських і галузевих масштабах шляхом регулювання процесів міграції населення в географічні зони, багаті сировинними й енергетичними ресурсами, але з недоліком трудових ресурсів. Сенс у раціональному розміщенні виробництва і плановому розподілу спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів.

2) Методи управління організованими групами.

- здійснюється за допомогою стилів керівництва. Виділяють три стилі: авторитарний, демократичний та ліберальний. Авторитарний стиль керівництва ґрунтується на прийнятті керівником тільки одноособових рішень на основі власного досвіду і суб’єктивних оцінок, що враховують або ігнорують загальну думку або думку окремих працівників. Демократичний стиль характеризується притягненням до процесу управління всього складу колективу. Колективна думка лежить в основі рішення, що приймається керівником, відповідно використовується колегіальний метод, що передбачає в прийнятті рішень участь найбільш авторитетних, кваліфікованих спеціалістів і представників громадських організацій. Ліберальний стиль керівництва ґрунтується на можливості працівників виконувати роботу з власної думки без втручання керівництва в її зміст. При цьому, керівник координує, погоджує різні напрямки роботи, спостерігає за контролем якості і своєчасне одержання результатів).

3) Методи управління внутрішньогруповими процесами і явищами.

• спрямовані на розвиток позитивних або на обмеження негативних процесів і явищ у колективі.

Методи розвитку позитивних явищ:

• методи підвищення соціально-виробничої активності (новаторство, обмін досвідом, моральне стимулювання, розвиток соціальних потреб і інтересів);

• для об’єднання колективу використовують методи соціального спадкування (зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі - професійні свята, конкурси на звання кращого за професією, почесті передовиків);

• метод зміни соціального статусу професії - спрямований на підвищення соціальної ролі даної професії, що викликає почуття гордості і змушує дорожити обраною професією;

• соціально-політичні методи - формування ідейної впевненості, патріотичної активності (політична пропаганда і агітація, контроль за діяльністю адміністрації).

Методи, спрямовані на обмеження негативних процесів і явищ:

• метод соціальної профілактики - цивільне спостереження за членами колективу з небезпечними тенденціями поведінки, взяття на поруки, попередження, переключення інтересів на трудову діяльність;

• дисциплінарна поміч - обговорення непристойної поведінки працівників на зборах і в громадських організаціях, застосування відповідних санкцій;

• захист соціальних інтересів - виступи, лекції органів правопорядку, забезпечення консультацій з юридичними органами.