2. Етапи розвитку менеджменту, та їх коротка характеристика

Виділяють наступні етапи розвитку менеджменту:

1. Наукові школи до “класичної теорії”. Представники Роберт Оуен (1771-1858 р.), Чарльз Беббедж (1792-1871 р.), Генрі Таун (1844-1924 р.).

2. Класична теорія управління.

а) науковий менеджмент (представники - Фредерик Тейлор (1856-1915 р.), Френк (1968-1924р.) і Ліліан (1878-1972) Гілбрети, Генрі Гант (1861-1919 р.)

б) адміністративний менеджмент - Анрі Файоль (1841-1925 р.), Генрі Форд (1863-1947 р.), Честер Бернард (1886-1961 р.)

в) бюрократичний менеджмент - Макс Вебер (1864-1920 р.)

3. Біхевіористська теорія:

а) ранній біхевіоризм – Джон Уотсон (1878-1958 р.), Хуго Мюнстерберг (1863-1916 р.), Мері Паркер Фоллетт (1868-1933 р.)

б) школа людських відносин - Елтон Мейо (1880-1949 р.), Фрід Ротлісбергер (1898-1974 р.)

в) біхевіористський науковий підхід - Дуглас Мак-Грегор (1906-1964 р.), Абрахам Маслоу (1908-1970 р.)

4. Сучасні підходи до менеджменту: кількісні методи, операційний менеджмент, процесний, системний та ситуаційний підхід [17].

Автором реформаторських ідей у менеджменті був видатний англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен, який очолював у Шотландії прядильну фабрику. Працівникам фабрики було надано житло, покращувались умови їхньої роботи. Р.Оуен розробив систему відкритої і справедливої оцінки робітників і за допомогою додаткових виплат за гарну роботу він розвивав матеріальну зацікавленість, довів необхідність застосування в управлінні методів мотивації працівників для підвищення продуктивності праці. Ці реформи були феноменально новаторськими для того часу, проте, незважаючи на те, що фабрика була винятково прибутковою, інші бізнесмени не пішли по цьому прикладу. Проте, його вчення, незважаючи на утопічний характер, зіграло значну роль у просвітництві англійських робітників і зробило важливий вплив на формування соціалістичної думки за межами Великобританії.

Чарльз Беббедж - англійський математик і фізик, “батько сучасного комп’ютера”, розробив ідею робочої спеціалізації, поділив роботу на різні завдання, запровадив систему винагород (розділяв премію в залежності від прибутку підприємства). Крім того, він вперше зробив наголос на науковому підході організації праці, обґрунтував особливу важливість його спеціалізації, а також досліджував трудові рухи і витрати часу в процесі праці, вплив різноманітних кольорів на ефективність праці, запропонував систему визначення собівартості.

У 1886 р. Генрі Таун - президент мануфактурної компанії на щорічних зборах Американського товариства інженерів-механіків запропонував доповідь на тему “Інженер як економіст”, де було поставлено питання про роль менеджменту як самостійної сфери наукових знань, він назвав управління трудовими процесами мистецтвом, подібним до інженерного конструювання. Г.Таун вважав, що менеджмент потребує систематичних досліджень, також він розробив метод оцінки номінальної вартості.

Розуміння того, що організацією можна управляти систематизовано не виникло в один момент, ця концепція розвивалася із середини 19 століття до 20 років 20 століття. І саме в Америці зародилася ідея, що управління саме може зробити істотний внесок у розвиток і успіх організації. На початку 20 сторіччя Америка була практично єдиною країною, де людина могла справитись з проблемами стосовно свого походження або національності тільки лише проявивши особисту компетентність. Мільйони європейців, що приїхали до Америки, створили величезний ринок робочої сили. Крім цього, в США підтримувалася на серйозному рівні ідея одержання освіти для всіх, що мають таке бажання. І саме освіта сприяла зростанню кількості людей, інтелектуально спроможних виконувати різноманітні ролі в бізнесі, включаючи і управління. Цікаво, що на той період не існувало державного регулювання в бізнесі - невтручання дозволяло підприємцям на самому початку розвитку свого бізнесу ставати монополістами.

П'ята управлінська революція. (кінець 19 - початок 20 ст.) одержала назву бюрократичної, тому що її теоретичною базою була концепція бюрократизації управління відомого соціолога, економіста Макса Вебера – було розроблено ієрархічну структуру менеджменту, систему поділу праці, обґрунтовано норми і стандарти, розроблено посадові інструкції і закріплено відповідальність менеджменту.

Шоста управлінська революція. (з середини 20 ст. - до нашого часу) одержала назву “тихої управлінської революції”.