2.Теорія “z”

Американський професор Вільям Оучи в 1981-1982 рр., на підставі вивчення японського досвіду менеджменту, аналітичного порівняння з американським типом менеджменту обґрунтував теорію “Z”. Співставляючи теорію мотивації Дугласа МакГрегора (теорія “X” і “Y”) з японськими методами організації, В.Оучи прийшов до висновку, що людина є основою будь-якої організації і від неї залежить успіх її функціонування. Сутність цієї теорії в наступному: довічне наймання персоналу; колективне прийняття рішень; індивідуальна відповідальність за результати діяльності; повільна оцінка кадрів і їхнє регулярне просування в посаді; неформальний контроль на основі чітких і формалізованих методів; неспеціалізована кар’єра службовців; усебічна турбота про працівників з боку керівництва.

3. Концепція управління по цілям

Ідея управління по цілям належить П.Друкеру. У відповідності до його концепції управління починається з постановки цілей, і вже потім визначення функцій і формування процесів. Розвиток цієї концепції було продовжено в результатах робіт фінських спеціалістів (визначаються кінцеві і проміжні результати, роз’ясняється кожному працівнику зміст його праці, при цьому кожний робітник працює без примусу, орієнтуючи свою діяльність тільки на одержання конкретного результату відповідно до ситуацій).

4. Теорія адаптації

Теорія адаптації говорить про те, що стратегія будь-якої значної організації являє собою комбінацію найбільш вигідних дій з урахуванням ситуаційних чинників зовнішнього середовища. Основою розробки стратегій є чітко сформована система цілей, що включає місію, головні і робочі цілі діяльності організації. Для досягнення цих цілей розробляються стратегії - генеральна стратегія, що відбиває засоби досягнення місії, і функціональні стратегії, що відбивають напрямки досягнення робочих цілей організації. Функціональні стратегії забезпечують постійне маневрування в розподілі і перерозподілі виробництва товарів і послуг між структурними підрозділами.

5.Стратегія функціонування

Стратегія функціонування, як вважає Майкл Портер, включає три варіанти стратегій:

1) Стратегія лідерства в зниженні витрат виробництва - орієнтується на одержанні додаткового прибутку за рахунок економії на постійних витратах.

2) Стратегія диференціації спрямована на концентрацію організацією своїх зусиль у декількох напрямках, де вона намагається досягти переваги над іншими.

3) Стратегія фокусування ґрунтується на виборі одного із сегментів галузевого ринку і досягнення на ньому конкурентних переваг шляхом реалізації одної з вищезгаданих стратегій.

Об’єднання теорії управління з теорією маркетингу та стратегічного управління призвело до сучасної ринкової концепції управління., а саме формування нової парадигми управління, де ставка робиться на людину, яка самореалізується; організація розглядається як живий організм, що складається з людей, які об’єднані спільними цінностями; а також стверджується, що організації повинно бути властиво постійне відновлення, пристосування до зовнішніх чинників (споживач).

Також стверджується, що організація повинна мати такі характеристики:

1) невеликі підрозділи, укомплектовані меншим числом, але більш кваліфікованих людей;

2) невелика кількість рівнів управління;

3) структура, заснована на групах спеціалістів;

4) характер і якість продукції, графіки і процедури роботи орієнтовані на споживача.

Нова парадигма заснована на об’єднанні системного і ситуаційного підходів в управлінні. Організація розглядається як відкрита система, її успіх залежить від того, наскільки вдало організація пристосовується до свого зовнішнього оточення.