2. Зміст соціальної та юридичної відповідальності

Крім здійснення безпосередньої виробничо-господарської діяльності перед підприємцями та менеджерами постають проблеми соціальної відповідальності та соціальної етики. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому несе відповідальність перед суспільством. Саме з цієї причини вона повинна спрямовувати частину своїх доходів та зусиль на благо і вдосконалення суспільства (різноманітними соціальними каналами).

Соціальна відповідальність – це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності та відповідне їхнє реагування має переваги і недоліки.

Підприємці і менеджери повинні вибрати такий варіант соціальної відповідальності, який забезпечує переваги та сприяє усуненню та послабленню недоліків.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

1. Сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;

2. Зміна потреб і очікувань широкої аудиторії. Щоб звузити розрив між новими очікуваннями і реальним відгуком на них підприємств, необхідно «втягнути» їх у вирішення соціальних проблем;

3. Наявність ресурсів для вирішення соціальних проблем. Оскільки бізнес керує значними людськими і фінансовими ресурсами, йому слід було б передати частину з них на соціальні потреби;

4. Моральний обов’язок поводити себе соціально відповідально. Підприємство є ланкою суспільного виробництва, тому норми моралі повинні також керувати його поведінкою. Підприємство, як і індивідуальні члени суспільства, повинно діяти соціально відповідальним способом і сприяти закріпленню моральних основ суспільства. Більше того, оскільки закони не можуть охопити всі випадки життя, підприємства повинні виробити таку поведінку, щоб підтримати суспільство.

Аргументи проти соціальної відповідальності:

1. Порушення принципу максимізації прибутку. Спрямування частини ресурсів на соціальні потреби знижує вплив максимуму прибутку. Підприємство поводить себе здебільшого соціально відповідальним, зосередившись лише на економічних інтересах, і відстоюючи соціальні проблеми державних установ і служб, благодійних інститутів і просвітницьких організацій.

2. Витрати на соціальну привабливість. Ресурси, спрямовані на соціальні потреби, є для підприємства зайвими витратами. Зазвичай ці витрати переносяться на споживачів у вигляді цін. Як наслідок, фірми, які беруть участь у конкурентній боротьбі на міжнародних ринках з фірмами інших країн, які не несуть таких витрат на соціальні потреби, потрапляють у несприятливе становище в конкуренції.

3. Недостатній рівень звітності широкій аудиторії. Ринкова система добре контролює економічні показники підприємств і погано – їх соціальну привабливість. До тих пір, поки суспільство не розробить послідовності прямої звітності йому підприємств, останні не будуть брати участі у соціальних діях, за які вони не вважають себе відповідальними.

4. Недостатність вмінь вирішувати соціальні проблеми. Персонал будь-якого підприємства найкраще підготовлений до діяльності у сфері економіки, ринку і техніки. Він позбавлений досвіду, який дозволяє робити значущі внески у вирішенні проблем соціального характеру. Вдосконаленню суспільства повинні сприяти спеціалісти, які працюють у відповідних державних установах і благодійних організаціях.

Поряд із соціальною відповідальністю у формуванні етики бізнесу, етики менеджменту суттєву роль відіграє юридична відповідальність. Значення і одне із завдань сучасного менеджменту полягає саме в тому, щоб фірма дотримувалася у своїй діяльності діючих норм і законів, миттєво реагувала на їх зміни. Виконання організацією всіх юридичних актів є свідченням високого рівня розвитку в ній менеджменту, дає право їй займати з честю свою нішу на рахунку продукції, чи послуг, мати високий рейтинг серед конкурентів-суміжників.

Під юридичною відповідальністю розуміють дотримання конкретних законів і норм державного регулювання, які визначають, що може, а що не повинна робити організація.

З кожного питання існує безліч законів та нормативів, яким повинна підкорятись організація, відповідно вона поводить себе юридично відповідально, однак, вона не обов’язково буду вважатися і соціально відповідальною. Соціальна відповідальність, на відміну від юридичної, визначає рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми з боку організації. Цей відгук має місце по відношенню до того, що лежить поза визначених законом, або регулюючими органами вимог, або ж в межах цих вимог. Юридичні норми управління містяться в державно-правових і організаційно-правових нормативних актах. Від імені народу державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце підприємства в системі суспільного виробництва, права і повноваження осіб у різних формах діяльності з управління. Рівень культури управління значною мірою залежить від ступеня розробки юридичних норм управління і використання їх у процесі управління.