§ 3. Методи пізнання історії українського права

Навчальна дисципліна «Історія українського права» є норматив­ним курсом, що відповідає освітньо-професійним програмам підготов­ки у вищих юридичних навчальних закладах освіти III—IV рівнів акре­дитації. Цей нормативний курс є комплексним і віддзеркалює основні положення історичної та юридичної науки, адже в основі його відобра­ження взято факти історичної дійсності та правових явищ розвитку українського суспільства.

Процес набуття, поглиблення, розширення та розвитку знань на­зивають «пізнанням». Людина пізнає світ різними способами та засоба­ми, які в контексті наукових досліджень отримали назву «методи» (від грец. теікосіоз — шлях до чогось). При написанні цього посібника ав­тори застосовували різні наукові методи, що дало можливість викона­ти серйозне історико-правове дослідження.

Для розкриття змісту основних тем посібника використовували загальнонауковий діалектичний метод та окремі наукові методи: істо­ричний, формально-логічний, нормативно-догматичний, компарати­вістський (порівняльно-правовий), метод системно-структурного ана­лізу.

Діалектичний метод пізнання використаний з метою показати зв'язки між певними суспільними явищами, що мають суттєвий вплив на становлення та розвиток українського права та державності. Так, при викладі в посібнику теорії професора В. Котюка про походження держави в слов'ян до IX ст. за даними Велесової книги застосовано са­ме вищезазначений метод.

За допомогою історичного методу, який ґрунтується на вивченні процесів формування та розвитку українського права в хронологічній послідовності, розкрито розуміння його суті. Цей науковий метод є од­ним з основних, який застосовано всіма авторами посібника, та таким, що в співвідношенні з логічним методом відображає основні історичні факти.

11

Для пізнання закономірностей суспільного розвитку в їх конкрет­них виявах, у практичному втіленні в діях громади, окремих людей та державних органів влади; з метою розкриття правової природи звича­їв, традицій, законів, рішень суду, їх змісту; при розробці окремих юри­дичних доктрин, категорій, термінів, а також здійсненні наукового ана­лізу норм джерел права застосовувалися формально-логічний та нор­мативно-догматичний методи.

Для того щоб показати відмінність підходів у праворозумінні, зміс­ті та меті правових норм українського права від, наприклад, норм рим­ського права або права Австро-Угорської імперії чи права Російської імперії, застосовано компаративістський метод.

Застосування методу системно-структурного аналізу передбачає висвітлення історії українського права, його галузей та інститутів як ці­лісної системи, що складається з приватноправових і публічних норм.

Автори посібника використовували здобутки таких складових історичної науки, як археологія, архівознавство, бібліографія, герме­невтика, демографія, епістологія, етнологія, криптографія, пам'ятко-знавство, палеонтологія, текстологія, хронологія, фольклористика та ін. Так, наприклад, за допомогою текстології можна дослідити історію походження літературних та історичних текстів, забезпечити їх пра­вильне прочитання, усунути перекручення, а застосовуючи спеціальну галузь історичних знань — хронологію, — вивчити та встановити точні дати історичних подій, історичних джерел, зв'язок між історичними подіями в часі, перевести на сучасне літочислення дати інших літо­числень і календарів минулого.

При вивченні історії українського права радимо вдумливо опра­цьовувати літературні та законодавчі джерела, підходити до сприйнят­тя наукового матеріалу з урахуванням принципів формальної логіки та намагатися критично оцінювати отримані знання.