Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО ШУЛЬЖЕНКО.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
2.63 Mб
Скачать

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Вирішення завдань щодо формування в Україні грома-кого суспільства і відповідної йому державності со-ціадьного і правового характеру поставило проблему ство­рення міцного юридичного підґрунтя модернізаційних процесів перехідного суспільства, здійснення ефективної ре­форми органів держави і правової системи, здатних за умов цинкових відносин і вільної конкуренції забезпечити со-соціальну безпеку і стабільність суспільства, гарантувати пра­ці і свободи людини і громадянина, створити рівні умови і можливості для всебічного розвитку особистості.

Важливим у цьому плані є подальше вдосконалення сис­теми та змісту сучасної юридичної освіти, підготовка фах­івців з урахуванням процесів інтеграції України до міжна-народних організацій, реформи вітчизняної правової системи, гармонізації національного законодавства з міжнародним

До того ж, формування новітньої системи правових знань неможливе без ґрунтовного ознайомлення з надбанням цивілі-зації, культурними цінностями людства і, зокрема, такими їх елментами, як уявлення, погляди і теоретичні концепції ми- ру про право, державу, політику і законодавство. Вивчення історії світової державно-правової думки дає вість з'ясувати процес виникнення та розвитку право-вих категорій, зрозуміти їх природу, характер взаємозв'язку а, держави, права і особи, сутність праворозумін-ня в західних демократіях та перехідних суспільствах, а та-кож особливості правових систем сучасності.

Водночас опрацювання пропонованого у підручнику нав-матеріалу та рекомендованих літературних дже-рел із курсу буде сприяти усвідомленню студентами про-формування загальнолюдських політико-правових особливостей теоретичної розробки та утвер-

-3-

дження в соціальній практиці принципів законності, вер­ховенства права, демократичних форм державного устрою, створення механізмів забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Знання історії світової і вітчизняної політико-правової думки, синтезуючись із знаннями, отриманими в курсі те­орії держави й права, історико-теоретичних та галузевих юридичних дисциплін, будуть сприяти формуванню право­вої культури майбутніх юристів, забезпечать зв'язок набутих теоретичних знань з юридичною практикою, допоможуть зрозуміти сутність модернізаційних процесів у суспільстві й визначити свою участь в якісному правовому забезпечен­ні реформ.

Для підготовки цього видання використано праці мис­лителів і філософів, які досліджували сутність права і де­ржави, вітчизняних і зарубіжних вчених Н. М. Азаркіна, М. П. Баскіна, В. А. Бачиніна, Ю. Богота, Є. А. Воротіліна, В. Г. Графського, О. Г. Данільяна,К. К. Жоля,О. Л. Копиленка, М. В. Косгицького, Б. Л. Кухти, О. Е. Лейсга, Є. В. Назаренко, В. С. Нерсесянца, М. І. Панова, Н. С. Прозорової, Н. Н. Реєва, Д. Себайна, О. Ф. Скакун, В. А. Туманова, Т. Торсона, Р. Цип-пеліуса, В. А. Чефранова, Б. Ф. Чміля, А. С. Ященка та інших, а також матеріали лекцій з філософії права та з історії полі­тичних і правових вчень, які читав автор.

-4-

РОЗДІЛ І

ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДИ

ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНИХ

І ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ

§ 1. Предмет і функції історії політичних і правових вчень

Приступаючи до вивчення курсу «Історія політичних і правових вчень», необхідно, насамперед, з'ясувати його предмет і метод, місце серед юридичних та інших гумані­тарних дісциплін, практичне значення за умов побудови в Україні основ правової держави і громадянського сус­пільства.

Як відомо, такі категорії, як «держава» і «право», вивча­ться багатьма науками, зокрема філософією, соціологією, політологією, але найглибше їх досліджують різні галузі юридичних наук, серед яких значне місце посідає «Історія політичних і правових вчень».

Це одна з теоретико-історичних дисциплін, які мають світоглядний характер. З одного боку, цей курс пов'язаний з дисциплінами історичного циклу — «Історією держа­ві і права зарубіжних країн», «Історією держави і права України», а з іншого — з дисциплінами теоретичного цик­лу, зокрема з «Теорією держави і права». Тому, приступаю­чи до вивчення цієї дисципліни, необхідно засвоїти, що вона ює два аспекти: історичний і теоретичний, адже досліджує особливий предмет — історію виникнення і розвитку теоре­тичних знань людства про державу, право й законодавство. Але слід підкреслити, що предметом дослідження «Історії політичних і правових вчень» є не всі знання про державу чи право, а лише ті, що їх було теоретично обґрунтовано та концептуально викладено, які за пізнавальною глибиною

-5-

й цінністю перевершують повсякденні форми відображен­ня політико-правової дійсності, де основою є життєвий до­свід, почуття та емоції. Тому до предмета, що ми вивчаємо, не можна віднести всі без винятку міркування окремих на­уковців, державних, політичних діячів, стосовно права або держави, які не розроблені до рівня самостійних теорій, а являють собою лише погляди з окремих проблем цих сус­пільних феноменів.

Розглядаючи детальніше історичний і теоретичний ас­пекти, об'єднані в цій дисципліні, необхідно наголосити, що суттю історичного аспекту «Історії політичних і право­вих вчень» є висвітлення того, які історично визначені, со-ціально й політичне конкретизовані погляди на суспільс­тво, державу і право розроблено у вченні, що розглядається, як ці погляди співвідносились із позиціями соціальних про­шарків суспільства, чиї інтереси вони виражали, яку пози­цію займав автор учення свого часу.

Суттю теоретичного аспекту є філософські, загальноме-тодологічні та пізнавальні моменти вчення. Він дає змогу з'ясувати спосіб обґрунтування конкретних державно-пра­вових поглядів, визначити новизну й соціальну цінність цих концепцій.

Необхідно також привернути увагу до того, що в рамках одного предмета розглядаються два соціальні феномени: держава і право.

Це дуже важливо у соціальному плані, оскільки в дійс­ності державні та правові явища внутрішньо пов'язані, полі­тичні відносини як складова соціальних відносин суспільс­тва стимулюють розвиток і вдосконалення правових норм і навпаки, норми права регулюють, упорядковують усі сфери соціальних відносин, у тому числі й державно-політичні.

Незалежність права від держави лише умовна. Право є продуктом держави. На всіх етапах розвитку цих суспільних феноменів існує їх тісний взаємозв'язок.

Держава є політичною формою суспільства, на його ви­могу вона реалізує загальні, узгоджує корпоративні та ін­дивідуальні інтереси за допомогою спеціального інстру­ментарію — права. В нормах права втілюється загальна воля суспільства, яке уповноважує державу встановлювати загальнообов'язкові правила (норми) поведінки, забезпечу­вати 'їх виконання всіма соціальними суб'єктами та застосо­вувати санкції за їх порушення.

-6-

З іншого боку, держава зв'язана правом. За допомогою права суспільство визначає функції держави, юридичний статус та повноваження органів держави, принципи будови владних органів, встановлює правові, політичні та організа­ційні форми правотворчосгі.

Водночас право є основою становлення механізмів забез­печення соціальної безпеки, умовою і гарантією функціону­вання громадянського суспільства, всебічного розвитку його демократичних інститутів. На всіх етапах розвитку цивіліза­ції право було і залишається основним засобом реалізації політики в усіх сферах суспільного життя: економічній, со­ціальній, культурній, політичній.

Разом із цим, сутність права значною мірою залежить від характеру держави, її місця в політичній системі суспіль­ства. За умов тоталітаризму, превалювання держави над суспільством у праві закріплюються воля правлячої еліти, вигідні для неї постулати і привілеї, обмежується участь на­роду в управлінні справами суспільства і навпаки, за умов демократії право є її умовою і гарантією реалізації.

Тобто, право і держава як соціальні феномени постійно знаходяться в діалектичній єдності та взаємодії.

Саме ця єдність і зумовлює об'єднання в одному комп­лексі державницьких і правових учень, визначає місце іс­торії вчень про державу і право серед правничих наук як історико-теоретичної науки, яка з притаманних їй предмет­но-методологічних підходів у ретроспективі досліджує дер­жавно-правові теорії.

До того ж, цей аспект визначає місце історії політичних і правових вчень серед інших гуманітарних наук, наприклад, політології, соціології, філософії тощо. Водночас, слід зазна­чити, що історія політичних і правових вчень зазнала певно­го впливу з боку інших гуманітарних наук.

Найсуттєвішим був вплив на неї філософії, історії, соціо­лога, політології. Зокрема, такий вплив на формування сис­теми теоретичних знань про державно-правові явища спра­вили ідеї, концепції та методологічні засади філософських досліджень проблем соціально-правового та соціально-політичного напряму.

Відчутною в цьому плані була творчість цілого ряду мислителів стародавніх Китаю, Греції, Риму, середньовіч-Європи, епохи Нового часу. Розвитку державно-пра-вчень значною мірою сприяла творчість філософів

-7-

західноєвропейської Просвіти, німецького класицизму, лі­бералізму тощо.

Визначальною в цьому плані е творчість Конфуція, Лао-Цзи, Платона, Арістотеля, М Падуанського, Ф. Аквінського, Г. Гроція, Б. Спінози, І. Канта, Г. Гегеля, Б. Консгана та ін.

Особливе місце у формуванні державницької і право­вої ідеології посідає науковий доробок вітчизняних філосо­фів, а також мислителів Росії, до складу якої раніше входила Україна. Серед них дослідження соціально-політичної про­блематики та філософії права С. Оріховського-Роксолана, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, І. Франка, В. Соловйова, Б. Чичеріна, П. Новгородцева та багатьох інших.

Проте на відміну від філософії права, предметом якої є

дослідження права й його відмінності і спшідноніенні з за­коном, історія політичних і правових вчень має свій пред­мет, обумовлений специфікою державно-правових явищ як особливих феноменів соціальної дійсності і об'єктів науко­вого дослідження.

Історія політичних і пршотах вчень має: певній зв'язок із НИЗКОЮ юридичних наук, які вивчають історію виникнення та розвитку держави і права як таких. Це, перш за все, історія держави та права України, історія держави та права зарубіж­них країн. Безумовно, що між ними є суттєві взаємовпливи, оскільки не можна, наприклад, дослідити сутність якоїсь те­оретичної державно-правової концепції без з'ясування особ­ливостей епохи, форми державного правління та устрою, політичного режиму конкретної держави — де вона виник­ла, хто був автором концепції, який його соціальний статус, погляди якої соціальної верстви він сповідував тощо.

З іншого боку, досліджуючи закономірності виникнення та розвитку, сутність та функції державно-правових установ та інститутів для юридичної практики важливо знати перед­умови їх виникнення, ідеї та концепції, покладені в основу теоретичного бачення, наукове обґрунтування необхідності створення того чи іншого правового інституту, наскільки пов­но були реалізовані ці концепції в соціальній практиці тощсх

Тобто для юридичної науки і практики ґрунтовне з'ясування сутності теоретичних знань минулого про де­ржаву і право має непересічне значення, оскільки не можна зрозуміти зміст сучасних неокласичних теорій без глибо­кого усвідомлення ідей класиків, які успадковані юридич­ною наукою.

-8-

Як підсумок викладеному зазначимо, що предметом іс­торії політичних і правових вчень е вивчення закономірностей виникнення і розвитку теоретичних знань про державу, право і законодавство, які мали місце в історії людства.

Водночас було б помилково вважати, що теоретичні де­ржавно-правові концепції мали соціальну значимість тільки для своєї епохи. Безперечно, умови, за яких колись виникла та чи інша теорія про державу чи право, давно минули, але багато концептуальних підходів вчених і нині мають вели­ке значення як у поглибленому вивченні категорій «держа­ва» і «право», так і в практичних заходах, що їх здійснює на­род України в розбудові своєї державності. Навіть більше, у розвитку правової науки мають місце спадковість, зв'язок державно-правових концепцій. У цьому плані можна згада­ти соціально-політичне вчення англійського філософа і вче-ного Джона Локка (1632—1704). У творі «Два трактати про Правління», що побачив світ у 1690 р., він уперше спробував обгрунтувати концепцію поділу державної влади.

Через багато років після цього представник французької Просвіти Шарль Луї Монтеск'є (1689—1755), перейнявши від свого попередника естафету, у праці «Про дух законів» датально розробив теорію поділу державної влади на зако-нодавчу, виконавчу й судову, що, на його думку, сприяло 6 виключенню можливостей для зловживання владою і до­їло б людям без перешкод реалізувати свої особисті й політичні права і свободи.

Ми переконались у величезній цінності цієї державно-прівової концепції, оскільки незбалансованість гілок влади, відсутність системи противаг і стримувань між ними при­зводять до нестабільності й соціального напруження в сус-пільстві

Більше того, тезу про спадковість у розвитку правової на-уки та велике практичне значення теоретичних концепцій, розроблених у минулому, потверджують зусилля багатьох поколінь учених, які з'ясовували і продовжують досліджу-вати так звані наскрізні проблеми. Серед них — теоретич­ні проблеми співвідношення і взаємозв'язку права і моралі; особистості та влади; людини й держави; утвердження в сус­пільстві принципів справедливості, верховенства права, за-коностті тощо.

У курсі «Історія політичних і правових вчень» теоретичні державницькі та правові концепції розглядається в хроно-

-9-

логічному порядку і охоплюють період у 2,5 тисячі років. Це дозволяє детально ознайомитися з суттю конкретних учень, проаналізувати їхній зміст, порівняти, з'ясувати, якою мірою вони успадковують політико-правову думку мину­лих поколінь і скільки в них нового, якою є їхня соціальна цінність за сучасних умов.

Як навчальна дисципліна історія політичних і правових вчень виконує низку важливих функцій.

Провідне місце серед них посідає пізнавальна функція. Вивчення теоретичних знань минулого про державу і пра­во є процесом взаємодії суб'єкта (того хто вивчає) і об'єкта (системи знань), в результаті якого здійснюється відобра­ження і засвоєння в мисленні суспільно-історичної практи­ки щодо з'ясування сутності державно-правових явищ, ре­зультатом якого є нові знання про державу і право. Історія політичних і правових вчень застосовує наявні в юридичній науці та виробляє власні теоретичні конструкції і засоби, сприяючи розвитку правових знань.

Важливе значення має евристична функція (від грец. Ьеигібісо — відшукую, відкриваю). Вона виявляється у ґрун­товному пізнанні закономірностей виникнення і розвитку людських знань про державу, право і законодавство, проце­су формування в політико-правовій думці понятійного апа­рату, категорій і визначень, сприяє становленню фундамен­тальних правових знань.

До того ж, знання історії теоретичної думки щодо сут­ності, змісту та характеру взаємозв'язку держави і права як між собою, так і з іншими соціальними явищами, а та­кож процесу формування понятійного апарату дають мож­ливість надати всій системі набутих студентами юридичних знань теоретичної і логічної цілісності. Тобто, історія полі­тичних і правових вчень виконує методологічну функцію, є підґрунтям для формування ідей і висновків, які мають значення для юриспруденції в цілому.

Не менш важливою є прогностична функція (від грец. рго§по5І5 — передбачення). Досконалі знання світової тео­ретичної думки минулого про сутність держави і права як суспільних явищ у поєднанні зі знаннями теорії держави і права, а також історії виникнення та розвитку державно-правових інститутів дають можливість науково передбача­ти, прогнозувати, здійснювати пошук шляхів удосконалення правової системи, найефективніших механізмів юридично-

-10-

період у 2,5 тисячі років. Це з суттю конкретних учень, порівняти, з'ясувати, якою полггико-правову думку мину-нового, якою є їхня соціальна

історія політичних і правових : функцій.

них посідає пізнавальна функція. знань минулого про державу і пра-ІЗ'єкта (того хто вивчає) і об'єкта ьтаті якого здійснюється відобра-І суспільно-історичної практи-вно-правових явищ, ре-: про державу і право. Історія > застосовує наявні в юридичній теоретичні конструкції і засоби,

на функція (від грец. І). Вона виявляється у грун-виникнення і розвитку і законодавство, проце-думці понятійного апа-становленню фундамен-

теоретичної думки щодо сут-іозв'язку держави і права соціальними явищами, а та-моиліиного апарату дають мож-ибутих студентами юридичних

цілісності. Тобто, історія полі-мптпттг методологічну функцію, ідей і висновків, які мають в цілому.

тркностична функція (від грец. Досконалі знання світової тео-ро сутність держави і права як знаннями теорії держави та розвитку державно-ість науково передбача-І пошук шляхів удосконалення внішпх механізмів юридично--10-

1

го забезпечення економічних, соціальних і політичних ре­форм.

Окрім цього, системні знання історії теоретичних право­вих і державницьких учень виконують ідеологічну функцію. Вони є базою формування системи вихідних ідей, понять і поглядів, орієнтованих на загальнолюдські гуманістичні цінності, відповідно до яких відбувається становлення жит­тєвої позиції майбутніх юристів.

Історія політичних і правових вчень виконує також вихов­ну функцію. Засвоєння і поширення теоретичного спадку минулих поколінь щодо розуміння сутності та призначення держави і права є підґрунтям формування індивідуальної і суспільної правової свідомості і правової культури як умови формування громадянського суспільства і державності пра-вового і соціального характеру.