§ 2. Методи історії політичних і правових вчень

Під методом зазвичай розуміють спосіб пізнання, до­слідження природних і суспільних явищ. Методи наукового пізнання тісно пов'язані з предметом дослідження і по суті € продуктом інтелектуальної діяльності людей. Глибина і якість наукових досліджень про сутність і закономірність розвитку того чи іншого природного чи суспільного явища •оначаються способами, засобами і методами, які обрані ддя їх дослідження.

Методи історії політичних і правових вчень — це спосо­би, засоби та шляхи, які використовуються для дослідження історії становлення та розвитку теоретичних знань людства 9ро державу, право і законодавство з метою отримання на-укових результатів.

Ефективність і наукова цінність того чи іншого метода, щю застосовується в історії політичних і правових вчень, за­лежить від його здатності забезпечити глибину пізнання «сутності, закономірностей виникнення та розвитку держав-но-равових теорій, їх спадковості та взаємозв'язку між со­бою, виявити нові аспекти вчень, сприяти більш змістовно-них розумінню.

Причому слід зважати на те, що історія політичних і пра-вових вчень використовує методи, які вироблені суспільни-

-11-

ми науками; методи, які застосовуються для дослідження державно-правових явищ юридичними науками; методи, вироблені в процесі досліджень історії теоретичної думки про державу і право, а також методи, які застосовувалися мислителями і вченими-правниками минулого для здійс­нення досліджень державно-правових явищ і які мали мето­дологічне значення для наступних теорій.

Історія політичних і правових вчень трансформує ці ме­тоди з урахуванням специфіки та особливостей свого пред­мету.

Методи в процесі досліджень виконують ряд важливих функцій. Останнім часом в історії політичних і правових вчень застосовується класифікація функцій методів, яка доз­воляє виявити світоглядні, теоретико-пізнавальні, оцінюючі та інші аспекти методології як окремих вчень минулого, так і формування і розвитку державно-правової думки в цілому. Серед них: а) метод як спосіб побудови певної державно-правової теорії, її принципів, внутрішньої логіки формуван­ня певної системи теоретичного знання, її структури, скла­дових та їх взаємодії; б) метод як спосіб інтеграції та оцінки попередніх державно-правових вчень; в) метод як спосіб і форма висвітлення принципу співвідношення між конкрет­ною державно-правовою теорією та соціальною дійсністю¹.

Основним методом і методологічною базою є діалектич­ний метод, який передбачає вивчення загальних закономір­ностей і умов виникнення державно-правових теорій, їх роз­гляду у взаємозв'язку та розвитку.

Історія політичних і правових вчень застосовує також системний метод пізнання, за допомогою якого окремі тео­ретичні концепції розглядаються як елементи хронологічно узгодженої будови — системи теоретичних знань минулого про право, законодавство і державу. До того ж, кожне вчен­ня розглядається також як система окремих узгоджених і взаємозв'язаних між собою концептуальних тлумачень, по­ложень і висновків про державно-правові явища.

Ще одним загальнонауковим методом є логічний метод.

В єдиній системі історико-теоретичних знань вчення ло­гічно узгоджені між собою, досліджуються починаючи з найпростіших уявлень про право і державу, переходячи від простого до найскладнішого. Водночас окремі аспекти вчень

Нерсесяпц В. С Исгория политических й правових учений: Учебник для вузов. - М., 1996. - С. 8-9.

-12-

І застосовуються для дослідження п юридичними науками; методи, ^і¹ ''- історії теоретичної думки саюж методи, які застосовувалися -Іфавтіками минулого для здійс-во-правових явищ і які мали мето-аступних теорій.

гравових вчень трансформує ці ме-ївфіки та особливостей свого пред-

Іліджень виконують ряд важливих м в історії політичних і правових звфіжація функцій методів, яка доз-с. теоретико-пізнавальні, оцінюючі та як окремих вчень минулого, так квржавно-правової думки в цілому. шосіб побудови певної державно-шів, внутрішньої логіки формуван-псчного знання, її структури, скла-Іетод як спосіб інтеграції та оцінки шоюіх вчень; в) метод як спосіб і щшу співвідношення між конкрет-> теорією та соціальною дійсністю¹, методологічною базою є діалектич-час вивчення загальних закономір-Ідержавно-правових теорій, їх роз-

Іх вчень застосовує також Іпомогою якого окремі тео-І як елементи хронологічно юретнчних знань минулого _Іо того ж, кожне вчен-ема окремих узгоджених і Іеїттуальних тлумачень, по->правові явища, методом є логічний метод. фетмчних знань вчення ло-сдіджуються починаючи з з і державу, переходячи від Іночас окремі аспекти вчень

м правових учений: Учебник

і наскрізних проблем, що досліджуються, об'єднуються, ви­окремлюються в блоки знань, на основі чого формується концептуальне уявлення про те чи інше державно-правове явище, прогнозуються можливі варіанти втілення цих кон­цепцій в соціальну практику.

Прикладом цього може бути дослідження в держав­но-правових вченнях минулого сутності правової держави, ідеї народного суверенітету, принципів верховенства права, поділу влади тощо.

У контексті дослідження теоретичних знань попередніх поколінь про державу і право важливе місце посідає істо­ричний метод, розуміння історії як специфічної форми руху від минулого крізь сучасність до майбутнього, розгляд ми­нулого і сучасного як внутрішньо зв'язаних.

Застосування цього методу дозволяє об'єктивно про-аналізувати кожну державно-правову концепцію, визначи­ти її місце, час і соціальну цінність у системі знань того чи іншого етапу розвитку суспільства, визначити її практичне значення для сьогодення.

У системі методів дослідження історії правових і держав­ницьких учень постійно застосовується порівняльний метод. Він базується на послідовному вивченні й зіставленні де­ржавно-правових теорій, дає можливість визначити найсут­тєвіші їх аспекти, вибрати найбільш вдалі можливі варіанти вирішення тієї чи іншої проблеми соціально-правової дій- ----13----

РОЗДІЛ II СТАНОВЛЕННЯ

ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ПОГЛЯДІВ У КРАЇНАХ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ