Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія туризму.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
126.98 Кб
Скачать

Тема: Історія туризму

1. І етап – передісторія туризму.

2. ІІ етап – елітарний туризм та зародження туристичних підприємств.

3. ІІІ етап – зародження соціального туризму.

4. ІV етап – сучасний туризм.

Туризм – з одного боку є явищем молодим, оскільки сучасних ознак набув після ІІ світової війни. Однак, історія туристичних мандрівок бере початок ще з стародавніх часів.

На сьогоднішній день історією виникнення та розвитку туристичних подорожей займається історія туризму — це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допо­міжні історичні дисципліни: археологію, палеографію, нумізматику, етнографію. Історія подорожей і туризму тісно пов'яза­на з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні ти­пи та моделі «людину, яка подорожує».

Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з ме­тою виявлення основних етапів його становлення і логіки роз­витку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем го­стинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослід­кувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей.

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:

Перший — з найдавніших часів до кінця 18 ст. — це початко­вий етап розвитку туризму.

Другий — кінець 18ст. – початок 20 ст. — етап становлення ор­ганізованого туризму.(1841-1914)

Третій — з початку 20 ст. до 1945 року — формування індустрії туризму.(1914-1945)

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та монополізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, чому саме таку періодизацію має розвиток туризму.

  1. Перший етап розвитку туризму.

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, в нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:

  • потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;

  • людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати оточуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприят­ливого місця проживання: пошуки їжі та втечі від небезпек. Залишки первісних людей (Homo erectus) знайдені в Західній Європі, Африці, Китаї, що свідчить про здатність первісних людей подорожувати на значні відстані без будь-яких засобів переміщення.

Жителі Океанїї. Серед перших були й подорожі по Океанії. Маленькі людські коноє, не більше 40 футів довжиною, використовувались для подорожей з Південно-Східної Азії через Мікронезію і Тихий океан до островів Туамоту. В500 р. до. н. е. Полінезійці подорожували до Гавай на відстань більше 2000 миль. Орієнтувались за сонцем та зірками, хмарами та птахами. Загадкою до сьогоднішніх днів є поповнення запасів питної води та їжі.

Жителі Середземноморських країн.

Ще в Старому завіті є багаточисельні спогади про подорожі караванів купців.

З ціллю вивчення нових територій відправлялись у далекі подорожі давньогрецькі вчен і(Геродот, 5 ст. до. н. е.) та дослідники інших країн. Починаючи з 776 р. до. н. е. щорічно на Олімпійські ігри збирались тисячі любителів спорту та прихильники мистецтв не лише з Еллади, але й інших Середземноморських країн. Саме у цей період споруджують спеціальні великі будинки де могли б розміститись та відпочити атлети та глядачі.

Давній Рим. Давній Рим вніс свій вклад у розвиток історії туризму: багатство, великі території імперії приваблювали туристів. Римляни побудували чудову сітку доріг, завдяки яким могли подорожувати на конях на відстані більше 100 миль на день, щоб подивитись на відомі середземноморські храми, та особливо пам’ятники та піраміди Єгипту. В період розквіту Римської імперії для римлян поїздка у Грецію була пов’язана переважно з отриманням додаткової освіти. Пізніше подорожі у Грецію набули розважального характеру: країна приваблювала туристів фестивалями, атлетичними змаганнями… Багаті туристи вимагали й належного обслуговування. Особливим попитом користувались місця з теплими мінеральними джерелами.

Ще у І ст. до н. е. в Римській імперії виникли державні постоялі двори, що знаходились на відстані 1 дня їзди верхи. Вони знаходились в містах на головних дорогах, по яких їздили курєри та службовці з Риму до Малої Азії і Галії.

За часів правління Олександра великого (з 334 р. до н. е. ) місто Ефес у Туреччині зазнало найбільшої популярності в античному світі, куди приїжджали туристи помилуватись виступами акробатів, жонглерів, чародіїв якими були переповнені вулиці даного міста.

Однак, занепад Римської імперії (І ст. н. е..) супроводжувався й занепадом туризму. Кількість багатих подорожуючих зменшилась, дороги зруйнувались, країна почала наповнюватись бандитами, грабіжниками, що унеможливило можливість подорожувати. Протягом наступних століть аж до середини 15 ст. головним видом подорожей було паломництво європейців, що подорожували по святих місцях континенту.

У результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, (винахід грошей фінікійцями та розвиток торгівлі, що розпочався у 4-му тис. до н. е., можна вважати початком сучасної ери подорожей. Фракійці, також, винайшли писемність та колесо, таму їх можна вважати родоначальниками туристичного бізнесу.), розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

  • Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших на­родів, налагодженню економічних, культурних та полі­тичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що ба­гато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який за­лишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

  • Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різ­ні епохи, особливо в епоху Се­редньовіччя. Основні потоки паломників йшли з Європи до святої землі (Єрусалим). Виконання віруючими релігійних призначень (поширення своєї релігії), прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).

  • Розвиток культури і мистецтва – скульптури, архітектури, живопису. З’являються шедеври, які прагнуть побачити багато людей. Природно, що з'явилася певна категорія подорожуючих з метою ознайомлнння зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови. Так, дворянська молодь подорожувала з метою вичення іноземні мови, ознайомитися з культурою інших народів та навчитись гарних мане. Дворян можна було побачити у Амстердамі – екологічній столиці світу, у Версалі. Із закінченням середніх віків в епоху ренесансу стають популярними «гранд тури», які були завершальними у курсі виховання та освіти молодого дворянства, що міг тривати декілька років. Молоде дворянство вирушало з Індії, Німеччини…( Лондон - Париж – Мілан )

Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення. Європейці, представники привілейованих класів в середньовіччя подорожували до лікувальних джерел. Однак не дивлячись на різні цілі подорожей, всі туристи об’єктивно розширювали географічні пізнання людини. Детальні описи побачених ними рік, озер, материків та країн залишили Афанасій Нікітін, Марко Поло... Створювались передумови до великих географічних відкриттів кінця 15-другої половини 17 ст., кількість невідомих місці стрімко скорочувалась.

  • Збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого стихійним і вимушеним.

Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням водних транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розважальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, паломництво, військові походи, морські експедиції.

  • Незважаючи на розвиток окремих напрямів туризму, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності.