2. Ііі етап розвитку туризму. (з1914р. До 1945р.)

Даний етап пов’язаний з промисловим переворотом. На початку ХХ ст. розвиток туризму був пригальмований І Світовою війною, а також великою економічною депресією 1929-33 рр.. .

В міжвоєнний період відбулась подія, яка змінила напрям розвитку туризму: до 30-х рр.. у Європі та й у світі загалом туризм був обмеженим явищем та носив елітарний характер тому для подальшого його розвитку мала відбутись переорієнтація на інші категорії населення. Отож, у 1935р. Дуттвайлер, звернув увагу на пересічних громадян та безпосередньо розпочав розробку туристичних подорожей та екскурсій для даної категорії. Виник так званий народний туризм – масові дешеві поїздки, що становили основний турпродукт. За перший рік існування народний туризм мав значний успіх і було організовано 53648 поїздок.

Відбувається становлення соціального туризму метою якого є не прибутки від реалізації поїздок, а повноцінний відпочинок громадян країни. Тягар оплати турпоїздки ж на себе повністю, або частково перебирає країна. Вперше соціальний туризм, як державна доктрина, був запропонований у фашистській Німеччині.

У 1933р. був заснований імперський комітет по туризму, який підпорядковувався міністру народної посвіти і пропаганди, ідеологію якого формував Гітлер.

Характерними рисами ІІІ етапу є :

• існування туризму, як галузі економіки;

• швидке формування туристичної індустрія;

• поява державних та міжнародних туристичних орга­нізацій, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

• розширення географії туристичних подорожей.

2. Четвертий етап

ІІ Світова війна паралізувала розвиток туризму, хоча й була потужним поштовхом для подальшого технологічного розвитку. Відбувся прогрес в авіаційному транспорті. У післявоєнний період, коли Європа відновлювалась, створюється велика кількість нових туристичних фірм. У 60-70рр. розвивається масовий організований туризм та кількість туристів постійно зростає. Зростанню популярності туризму сприяє й телебачення.

Важливим показником завершення процесу формування масового туризму є інтенсивність туризму у тій чи іншій країні. Інтенсивність туризму показує, яка частина населення країни щорічно здійснює хоча б одну туристичну поїздку і розраховується як процентне співвідношення між кількістю туристів та загальною кількістю населення країни, або до частини населення старше 14 років. Якщо інтенсивність туризму перевищує 50%, то можна говорити про сформований масовий туризм.

На початку 60-х р. туризм став міжнародною індустрією, про що свідчать дані табл. № 1. Почали з’являтись курорти для місцевих та закордонних гостей. Туристична індустрія почала давати прибутки навіть тим галузям господарства, які безпосередньо не були з нею пов’язані. Створення нової індустрії та поява більшої кількості людей, що мали бажання, вільний час та засоби для подорожування, зумовили швидкий розвиток міжнародного туризму.

Наприкінці ХХ ст.. зростає попит на туристичні послуги серед людей середнього та нижче середнього рівня статку. До цього періоду належить створення транснаціональних компаній.

Табл.. № 1. Розвиток міжнародного туризму.

Роки	Туристичні прибуття в млн. ч.	Туристичні доходи в млрд. дол.
1950	25.3	2.1
1960	69.3	6.9.
1965	112.9	11,6
1970	165,8	17,9
1975	222,3	40,7
1980	278,2	106,5
1981	278,6	108,8
1982	277,1	103,0
1983	282,1	102,5
1984	306,9	112,9
1985	320,2	120,5
1986	330,5	145,9
1987	359,8	180,3
1988	385,5	209,2
1989	410,2	229,2
1990	441,0	271,9
1991	443,9	285,8
1992	481,4	328,6
1993	494,1	335,3
1994	519,5	365,6
1995	531,1	410,8
1996	569,6	446,0
1997	592,5	451,0
1998	611,6	448,6
1999	634,1	459,7
2000	680,6	476,4
2001	680,4	464,4
2002	700,4	482,3
2003	689,7	527,2
2004	763,2	633,0
2005	802,0	678,0
2006	842,0	785,0

Туристичні прибуття облікуються на кордоні під час переїздів, або у місцях зупинок. Служби прикордонного митного контролю ведуть облік показників в’їзного та виїзного туризму: кількість прибуттів і виїздів, за країнами, цілями поїздки, місяцями року… Облік здійснюється на всіх контрольно-пропускних пунктах, в аеропортах, морських портах. У цьому разі основними джерелами інформації про осіб, які подорожують, виїзні, в’їзні чи посадочні картки, а також паспорти та візи. Метод обліку на кордоні застосовується у багатьох країнах: Великій Британії, Греції, Індії, Ірландії, Іспанії, Канаді, США, Франції, Алжирі.

Міжнародний туризм на сьогодні перетворився на потужну світову галузь. Так у 2005р. прибутки від туризму становили 10.6% ВВП, зайнятість у даній галузі становить 100 млн. осіб, що обслуговують приблизно півмільярда людей на рік, вкладено у розвиток туризму 9.6% інвестицій.

Сьогодні від туризму певною мірою залежить економіка більш як 125 країн світу.

Прогноз міжнародного туризму до 2020р:

- у 2010р. – 1млрд.6млн. міжнародних туристичних прибутків;

- 2020 - 1млрд.560млн. туристичних прибутків. На Європу буде припадати 50 %.

До 2020р. ВТО прогнозує зміну туристичних пріоритетів: європейці частіше виїжджатимуть на курорти в інші регіони, і туристичні центри європейського Середзамномор’я поступово почнуть переорієнтовуватись на віддалені ринки виїзного туризму, особливо Японії, нових індустріальних країн Азії, а також Північної та Південної Америки. Для приваблення туристів вони будуть намагатись поновити туристичні продукти.

У структурі виїзного туризму у Європі зменшується частка Америки зростає частка периферійних регіонів – Африки, Близького Сходу та Південної Азії.

Щодо внутрішнього туризму, то його дані у десятки разів перевищують показники міжнародного.

10 країн по к-сті прибуттів (млн.прибуттів)

1) Франція - 76; 2) Іспанія - 55.6; 3) США - 49.4; 4) Китай – 46.8;

5) Італія – 36.5; 6) Великобританія – 30.0; 7) Мексика – 21.9;

8) Німеччина -21.5; 9) Туреччина – 20.3; 10) Австрія – 20.0.

10 країн по к-сті постачальників туристів

1) Німеччина (до 2020р- 160 млн., кожна десята міжнародна поїздка у світі належить німцю, з них 90% у Європейському регіоні); 2) США; 3) Велика Британія; 4) Японія; 5) Франція, 6) Італія; 7) Нідерланди; 8) Канада; 9) Росія; 10) Китай.

10 країн по к-сті за доходами (млрд..дол.)

1) США – 81.7; 2) Іспанія – 47.9; 3) Франція – 42.3;

4) ІТАЛІЯ – 35.4; 5) Великобританія – 30.4; 6) Китай – 29.3;

7) Німеччина - 22.2; 8) Туреччина – 18.2; 9) Австрія – 15.5;

10) Австралія – 14.9.

Отож, 4 етап розвитку туризму характеризується такими рисами:

• значне зростання добробуту населення;

• збільшення частки вільного часу;

• на державному рівні встановлені обов'язкові оплачува­ні відпустки для працюючих;

• активно функціонує та розвивається туристична ін­дустрія,як самостійна складова сфери послуг;

• туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

• створені та функціонують основні міжнародні турис­тичні організації;

• туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

• туризм стає одним із чинників глобалізаційних проце­сів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна по­мітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспіль­ства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як за­собу використання свого вільного часу.