Право київської русі

§ 1. Історіографія права

Дослідження права Київської Русі як у вітчизняній, так і зарубіж­ній історико-правовій науці є досить значним. Проблема становлення права Київської Русі була в центрі уваги автора відомого літопису «Повість минулих літ». Перші дослідники права Київської Русі вважа­ли, що воно сформувалося під впливом скандинавського й німецького права, а представники так званої норманської теорії обґрунтовували пряме походження давньоукраїнської держави й права від скандинав­ських варягів. Порівнюючи давньоукраїнське право періоду Київської Русі з правом інших народів, «норманісти» прагнули встановити його джерела. Тому «Руську правду» порівнювали із «Салічною правдою» франків та іншими «варварськими» правдами. Окремі дослідники вва­жали, що «..."Руська правда" є дитям однієї сім'ї з* варварськими кодек­сами, особливо близької до скандинавського, фризького й салічного. Можливо, і вона прибула до нас разом із русами в якійсь письмовій формі»¹.

На початку XIX ст. російський дослідник Н. Полевой, висловлюю­чи свій погляд про походження права Київської Русі, зазначав уплив на нього не лише скандинавського й німецького, а й візантійського та церковного. «"Руська правда" у тому вигляді, у якому вона дійшла до нас, — переконував він, — є поєднанням законів скандинавських і ні­мецьких, давніх слов'янських звичаїв, навіть грецьких і церковних законів»².

Послідовним прибічником норманської теорії походження держа­ви і права в східних слов'ян у першій половині XIX ст. був М. Погодін. Він, зокрема, перебільшував вплив варягів на побут і право східних слов'ян. Навіть перший період в історії розвитку держави і права Київ­ської Русі (862-1054) учений назвав норманським періодом³.

Досить вагомий внесок у дослідження формування й розвитку права Київської Русі здійснили історики права другої половини XIX ст. — В. Сергеевич, М. Владимирський-Буданов, Д. Самоквасов та ін. Зокрема, В. Сергеевич, який є автором багатьох праць з історії пра­ва, був засновником так званої договірної теорії походження держави в Київській Русі. Він уважав, що держава в східних слов'ян виникла в результаті укладання договору між Народними зборами (віче) та

¹ Рейцъ А. Опыть исторіи россійськихь государственныхъ и гражданскихъ законовъ / Пер. с нем. — М.: Университетская тип., 1836. — С. 392.

² Полевой Н. А. Исторія русского народа. — М„ 1830. — Т. 1. — С. 189.

³ Погодит М. П. Изследованыя, замечания и лекцій о русской истории. — М.: Университетская тип., 1846. — Т. 3. Норманскій період.

27

князем. Досліджуючи вплив деяких інститутів візантійського права на право Київської Русі, В. Сергеевич дійшов висновку, що східні сло­в'яни здійснили рецепцію візантійського права¹.

М. Владимирський-Буданов у своїх працях, відкинувши норман­ську теорію походження держави й права в східних слов'ян, обґрун­тував «земську теорію», згідно з якою держава в Київській Русі виникла ще в догерманський період. У ній, на його погляд, князівська влада (монархічний елемент), боярська дума (аристократичний елемент) і віче (демократичний елемент) існували задовго до появи варягів. Варяги, на його думку, застали в слов'ян готовий державний лад².

Вагомий внесок у дослідження права Київської Русі з Візантією здійснив Д. Самоквасов³. Він досить ґрунтовно проаналізував правові пам'ятки Київської Русі, зокрема «Руську правду», церковні статути, договори Русі з Візантією та окремі інститути цивільного й криміналь­ного права. Проте подальший розвиток права він простежував не за правовими пам'ятками України, а за правовими пам'ятками Північно-Східної Русі.

Ми звертаємо увагу на те, що всі вищезазначені дослідники права Київської Русі були прибічниками теорії, що подальший генезис відбувався не в Україні, а в Росії, яка є спадкоємницею як держави Київської Русі, так і її права. Цей хибний постулат буде розвінчано в наступних розділах цього підручника. Разом з тим ми віддаємо належне названим дослідникам у тому, що вони нагромадили, систе­матизували й увели в науковий обіг величезний фактичний матеріал, що значно полегшує роботу сучасних дослідників права Київської Русі.

Дослідники права Київської Русі в радянську добу відхилили нор­манську теорію, договірну теорію виникнення держави й права в схід­них слов'ян і замінили їх марксистською теорією класової боротьби в суспільстві. На думку марксистів, держава й право виникають там і то­ді, де і коли відбувається боротьба класів. Учені радянської доби, вихо­дячи з принципів історичного матеріалізму, поставили генезис держа­ви й права в східних слов'ян у залежність від соціально-економічного й правового розвитку Київської Русі.

Необхідно зазначити, що дослідники радянської доби здійснювали також аналіз окремих пам'яток права Київської Русі. Так, зокрема, аналізові змісту «Руської правди» було присвячено працю Б. Рибакова «Правда русская» (1940). У ній він проаналізував історіографію

¹ Сергеевичь В. И. Лекцій и изследованія по древней исторіи русского пра­ ва. — СПб.: Типографія Н. М. Стасюлевича, 1903.

² Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. — Ростов- на-Дону: Феникс, 1995.

³ СамоквасовьД. Я. Лекцій по исторіи русскаго права. — Вип. 2: Происхож­ дение и содержаніе общихъ законовъ Русской земли эпохи удельныхъ госу- дарствъ. — М.: Типографія Э. Лисснера и Ю. Романа, 1896.

28

«Руської правди» та здійснив постатейний її аналіз. Відомий дослід­ник «Руської правди» М. Тихомиров у праці «Исследование о "Рус­ской правде"» (1941) зіставив тексти різних редакцій «Руської прав­ди» («Коротка правда», «Поширена правда» і «Просторова правда»), визначив її джерела, здійснив як загальний, так і постатейний її аналіз.

Пріоритет у дослідженні права Київської Русі належить С. Юшко­ву. У своїх працях «"Русская правда" как кодекс русского феодально­го права» (1939), «"Русская правда". Происхождение, источники и их значение» (1950), «История государства и права СССР» (1961) він проаналізував джерела, складові частини «Руської правди», критично поставився до думки інших дослідників щодо впливу норм скандинав­ського й німецького права на формування і розвиток права Київської Русі. Учений здійснив детальний аналіз церковних статутів, їх по­ходження.

Досить широко досліджував право Київської Русі О. Зимін¹. Він, зокрема, довів, що «Руська правда» за своїм змістом була державно-правовим збірником, розділяла цивільне й кримінальне право, здійс­нив її постатейний аналіз. Окрім того, учений проаналізував інші пам'ятки права Київської Русі. Він також займався тлумаченням дея­ких понять як у «Руській правді», так і в інших пам'ятках Київської Русі.

Підсумки досліджень учених радянської доби права Київської Русі фактично підведені в багатотомній праці «Российское законо­дательство Х-ХХ веков» (1984) за редакцією О. Чистякова. У пер­шому томі, присвяченому дослідженню права Київської Русі, аналі­зуються джерела «Руської правди» та церковних статутів, зроблено важливий висновок про те, що систему права Київської Русі потріб­но будувати за галузями, а не за станами, на які поділялося тогочас­не суспільство.

Досить ґрунтовно право Київської Русі досліджено в працях укра­їнських учених. Особливо збагатилася історіографія права Київської Русі у 20-х роках XX ст., коли відбувалося відродження української мови, культури й науки. У працях таких видатних українських учених, як Р. Лащенко², М. Чубатий³, А. Яковлів⁴, С. Борисенко⁵ та ін., дослі­джено джерела права Київської Русі, проведено аналіз текстів «Руської правди», церковних статутів, договорів Русі з Візантією, витлумачено окремі поняття, що містяться в першоджерелах, тощо.

¹ Зимин А. А. Памятники русского права: в 2-х вып. — М.: Государственное изд-во юрид. лит., 1952. — Вып. 1: Памятники права Киевского государства в Х-ХП вв.

² Лащенко Р. М. Лекції по історії українського права. — К.: Україна, 1998.

³ Чубатий М. Огляд історії українського права. Історія джерел та держав­ ного права. — Мюнхен; Київ: Ноосфера, 1994.

⁴ Яковлів А. Історія джерел українського права. — «Українське право», 1949.

⁵ Борисенко С Карний зміст «потока» «Руської правди»: Праці комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права. — У АН. Вип. 1,1925.

29

Право Київської Русі досліджувалось у працях видатних україн­ських істориків — М. Грушевського («Історія України-Руси»), Д. До­рошенка («Нарис історії України»), Н. Полонської-Василенко («Істо­рія України») та ін. Зазначені науковці дослідили джерела права Київ­ської Русі, охарактеризували «Руську правду», церковні статути та договори Русі з Візантією.

У 90-х роках XX ст. з'являються підручники й навчальні посібни­ки з історії держави і права України, написані вітчизняними науковця­ми. Серед підручників з історії держави і права України необхідно звернути увагу на «Історію держави і права України» за редакцією професорів В. Гончаренка та А. Рогожина та за редакцією академіка В. Тація і професора А. Рогожина (2000).

Необхідно зазначити, що автори підручника не відійшли від марк­систських постулатів утворення держави і права, пов'язують виник­нення і розвиток права Київської Русі з її соціально-економічним розвитком і класовою боротьбою. У підручнику наголошується на кла­совому характері права Київської Русі, на його нібито нерозвиненості, яка тісно пов'язана з нерозвиненістю феодальних відносин.

Разом із тим необхідно звернути увагу на навчальні посібники за редакцією професора В. Гончаренка «Історія держави і права Украї­ни: Курс лекцій» і за редакцією професора О. Шевченка «Історія українського права». У зазначених навчальних посібниках автори ві­дійшли від марксистських постулатів виникнення й розвитку права Київської Русі, наголошують на суто вітчизняному характері джерел права, на тому, що поняття «закон», «покон» є тотожними поняттю «звичай», що така тотожність із часом зникає. Автори зазначають, що звичаєве право Київської Русі є суто українським і воно формувалось «під впливом об'єктивних умов життя і залежить від природних умов, передусім клімату, пейзажу, які впливають на формування психоло­гічного складу народу, його антропологічних даних»¹. Хоча звичаї на­родів «мають багато спільного, звичаєве право кожного народу визна­чається своїми національними особливостями». Можна погодитися з обґрунтованим висновком авторів зазначених навчальних посібників, що право Київської Русі є суто українським і «позначене національ­ною печаткою давньоукраїнське звичаєве право протягом багатьох століть залишалося джерелом права України»².

У навчальних посібниках доведено, що договори київських кня­зів з греками (X ст.) є пам'ятками давньоукраїнського права так само, як «Руська правда» є кодифікованим збірником юридичних норм українського народу³. Автори посібників переконливо доводять, що система права Київської Русі була значно розвиненою, а саме право було самостійним і навіть більш прогресивним порівняно з тогочас-

¹ Історія українського права: Навч. посібник / За ред. проф. О. О. Шевчен­ ка. - К: Олан, 2001. - С. 9.

² Там само. — С. 11.

³ Там само. — С. 16.

30

ним західноєвропейським правом¹. У посібниках досить глибоко до­сліджено цивільне, кримінальне, сімейно-шлюбне право, а також процесуальне право Київської Русі й зроблено науково обґрунтовані висновки.

В Україні з'явилися дисертаційні дослідження та наукові статті, присвячені окремим галузям права Київської Русі. Звернемо увагу на монографічну роботу В. Рубаника та М. Домашенка «Власність і пра­во власності» (X.: Факт, 2002). Автори виходять із класових позицій, характеризуючи право власності в Київській Русі, і зазначають, що приватна власність стала основою експлуатації населення.

Дослідженню кримінального права Київської Русі присвячено кандидатську дисертацію С. Кудіна «Становлення і розвиток кримі­нального права України в X — першій половині XVII ст.» (К., 2001). У зазначеній роботі досліджено основні поняття та інститути кримі­нального права, види злочинів і покарання, які існували в добу Київ­ської Русі.

Церковне право періоду Київської Русі було досліджене в канди­датській дисертації Ю. Цвєткової «Єфремівська Кормча як джерело права Київської Русі» (К., 2003). У роботі, зокрема, встановлено, що джерелом права Київської Русі були так звані Номоканони (закон і церковне правило), Еклога (витяги з інституцій, дигест, кодексу і но­вел Юстиніана), Прохірон (перероблені норми кодексу Юстиніана) тощо. Автором установлено, що зазначені джерела при перекладі з грецької зазнавали значних змін під впливом місцевих умов судочин­ства і наближалися до давньоукраїнського права доби Київської Русі, навіть узгоджувались із ним.

Історіографія Київської Русі є досить значною й проаналізувати всі видані праці неможливо.