Кличному відмінку та введіть їх у речення як звертання. Поясніть пунктограми.

Вправа 135. Прочитайте вірш, знайдіть у ньому звертання. Поясніть роз­ділові знаки.

Пробач

Пробач, мій дню, що був похмурим,

Пробач, мій рух, що кволим був,

Пробач, любове, що в зажурі Твоє ім’я на мить забув.

Пробач мені, серпневий степе,

Бо завинив, здається, знов

І на побачення до тебе Я не збирався, не прийшов.

Пробач мені, далекий друже,

Що згадку затягай дими,

Хоч у свої серця байдужість Не смієм поселяти ми.

Пробач мені, дитинства хато,

Що не озвавсь на тихий плач...

Стою німий і винуватий,

Зігнутий зболеним «пробач».

(В. Крищенко)

Вправа 136. Запишіть текст під диктовку. Звірте написане з надрукованим. Знайдіть у тексті звертання, визначте, чим вони виражені. Поясніть пунктограми при звертаннях.

Що ми залишаємо в серцях своїх синів, батьки? — запитаю я сам у себе, у своїх ровесників — батьків і матерів, виходячи з підлітками в похід до витоків радості їхнього дитинства й отроцтва.

Я закликаю всіх батьків і матерів: ходімо разом з нашими діть­ми до витоків радощів їхньої юності, покажемо їм ці витоки, нехай вони всім серцем відчують, якою дорогою ціною здобуті їхні ра­дощі. Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки і матері, те, що стало для них святинею, — самовіддану любов до Вітчизни. Повторимо, дорогі батьки, у своїх синах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя, про добробут наших родин.

Зробіть, дорогі батьки й учителі, так, щоб кожна дитина про­йшла шлях — від першої пригорщі землі для садіння яблуні до першого достиглого яблука, — і ви переконаєтесь, що ця роман­тична, одухотворена добрими почуттями праця облагороджує лю­дину.

Семирічні хлопчики, яких я двадцять років тому зустрів на порозі школи і які тоді були соромливі, тулилися до материнської руки, — стали дорослими людьми. І щоразу, коли приводить свого сина батько, якого я знав з колиски, я в думці питаю молодого батька:

• Піп ти залишив у серці свого сина, батьку? Ти повторив себе в своєму синові — в нього твої очі, твоє волосся, твої рухи...

Але чи зможеш ти повторити в ньому свою душу, чи зможеш створити людину, таку ж красиву, як ти, і красивішу, ніж ти?

Кожному молодому батькові, який переживає незабутні почуття хвилювання в ті хвилини, коли син робить перший крок по цій стежині, хочеться сказати: залиш, дорогий батьку, в серці сина свого моральне і духовне багатство поколінь.

Залишимо, дорогі батьки, в серцях наших синів усю красу на­вколишнього світу, все багатство сердець наших предків (В. Сухо- млинський).

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке протокол?

2. Хто підписує протокол загальних зборів (нарад)?

3. На які види поділяються протоколи за обсягом фіксованих у них відомостей?

4. Які реквізити використовуються під час написання протоколу?

5. Що таке витяг з протоколу?

6. Що таке резолюція? З яких частин вона складається?

7. За яких умов у словах іншомовного походження пишеться и, /?

8. За якими правилами у словах, запозичених з інших мов, вжи­ваються подвоєні букви? У яких групах слів?

9. Як позначається роздільна вимова в іншомовних словах?

10. Від чого залежить уживання апострофа чи м’якого знака для позначення роздільної вимови?

11. Що таке звертання?

12. Які розділові знаки ставляться при звертаннях?

13. Прочитайте текст і визначте його основну думку.

Звертання пане, пані вживається в дипломатичній та офіційній сферах.

Є у нас іще одне звертання, яким не всі, на жаль, уміють ко­ристуватися. Це слово колега. Воно узвичаїлося в середовищі ме­диків, учених, зрідка — юристів; так звернутися може лише лю­дина однакового статусу (не може сказати «колега» студент до професора, але можуть так сказати студенти один до одного). Слово це останнім часом активізувалося і, як кажуть, «розпливлося», втратило чіткі контури. Раніше це звертання поширювалося лише на так звані інтелігентні професії — лікар, учитель, юрист, тепер на всі — без достатніх підстав.

Вибираючи найпридатніший для певної ситуації тип звертання для встановлення контакту, ми при цьому — часто несвідомо — користуємося ще одним могутнім засобом, який нам дала природа. Цей засіб — інтонація.

Інтонація, накладаючись на певну форму звертання, доповнює й конкретизує його основну барву. Інтонація й наголос можуть унести потрібний нам емоційно-експресивний відтінок у будь-яку форму найменування — повну, офіційну, а чи скорочену, спрощену (А. Коваль).