Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке доповідна записка?

2. Які типи доповідних записок розрізняють?

3. Що таке пояснювальна записка?

4. Які реквізити містять доповідна й пояснювальна записки?

5. Які приголосні і як змінюються при творенні слів за допомогою суфіксів -ськ-, -ств-?

6. Які суфікси з'являються у новоутворених словах?

7. Які звуки перед суфіксами -ськ, -ств- не змінюються?

8. Які приголосні звуки та за якої умови змінюються при творенні ступеневих форм прикметників і прислівників? Як вони позначаються на письмі?

9. Які зміни відбуваються при творенні іменників за допомогою суфікса -ин- від прикметників?

10. Які члени речення бувають уточнювальними?

11. Коли при уточнювальних означеннях і прикладках ставиться кома, а коли — тире?

12. Які розділові знаки ставляться при уточнювальних обставинах?

13. Запишіть тексти під диктовку. Визначте, в яких словах відбулися фонетичні зміни при словотворенні, та поясніть розділові знаки при уточнювальних членах речення.

І. Соняшник — сонях — солноворот. Яке гарне ім’я у нього! У ньому є «сонечко» в усіх європейських мовах: одні кажуть «со­нячна квітка», другі «повернутий до сонця», треті «той, що ди­виться на сонце». Росіяни кажуть под-солн-ух, білоруси — вороти- сонце, українці — соняш-ник, а це — сонях, солноворот.

Ім’я у нього й справді сонячне, а до того ж — прозоре, зро­зуміле кожному

Іспанці привезли соняшник в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році його посіяли в Мадрид­ському ботанічному саду серед інших квітів і милувалися ним. Його дарували вельможам і світським дамам, ставили у дорогоцінні вази, прикрашали ним сади і палаци.

Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив соняшник. Він надіслав соняшника до Петербурга, нака­завши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «за­морська квітка» потрапила спочатку на панські клумби, а потім і на селянські квітники та городи. У 1841 році доля соняшника була

Інформаційні документи 293

вирішена. А сталося це так. Селянин-кріпак із села Олексіївна Воронезької області на прізвище Бокарєв посіяв на своєму городі соняшники, а восени з насіння спробував збити олію на ручній олійниці. До цього олію робили з конопляного насіння. Олія з соняшника виявилася дуже смачною, сподобалася всім, хто її у Бокарєвих їв. Цей день у житті соняшника можна вважати пере­ломним: він став з квітки-забавки солідною олійною рослиною (З підручника).

2. Батькові джерела

Стоїть батькова хата над яром, на високому підсипку між ряс­ним клечанням саду і світить звідти на вулицю білими латками стін. Від хати, старої, кособокої, стіни повтиналися під вагою рудої од моху стріхи: не видно струмка в яру і жовтих купин з осокою не видно. Але як перейти вулицю й минути розлогі черешні діда Степана, його обійстя навпроти, гостро блисне кривизна ручаю внизу, ніби серп, зронений кимось у зарості жалкої кропиви. Де-не-де поміж отими купинами розкидані блакитні люстерка — то надсилу дихають до неба замулені джерела. Віддавна, ще од війни, б’ється їхня знервована нетерпля чість жити, а люди ми­нають байдуже. Ніколи, мабуть, людям.

І щоразу, як приїжджаю вряди-годи до брата на коротку гос­тину, гіркий щем закрадається в серце, болять мені ті джерела. Тож кожного досвітку, тільки-но благословиться па день, іду за хату й дивлюся на яр із серпом ручаю, що жебонить тихцем, бо не хоче чомусь висохнути. Сягаю поглядом далі, за росяні видолинки, — немовби дитинство шукаю. Там воно, коло тих очей землі, по- чаткувалося і тут, побіля хати, з батькових долонь спиналося у світ, повний незнаної зваби (О. Гижа).