§ 19. Правопис префіксів

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. їх пишуть за певними орфографічними правилами, й вони є орфограмами.

1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв 'язати, зробити.

2. У словах, корінь яких починається звуками [к], [и], [т], [х], [ф], вимовляється і пишеться префікс с-; сказати, спитати, стер­піти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголос­ними, то вживається префікс зі- (варіант префікса з-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4. Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розвиднілось, безсистемний, возвеличити, черезсідельник.

5. Префікси пре-, при-, прі- різняться значенням:

а) префікс пре- в українській мові виражає збільшену міру ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже: пре­добрий, премудро, пречудово;

б) префікс при- має значення приєднання, наближення: при­писати, прилетіти, приклеїти; частковості дії: присісти, причи­нити; результату дії: приборкати, прив ’язати,

в) префікс прі- вживається у кількох словах: прізвище, прі­звисько, прірва.

У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходити, надрізати.§ 20. Розділові знаки при відокремлених обставинах

Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами, а також імен­никами з прийменниками. Вони бувають поширеними й непоши- реними.

1. Обставини, виражені дієприслівниковими зворотами та діє­прислівниками.

Виділяються комами:

а) обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалеж­но від його місця в реченні: Жовте листя, тремтячи і колива­ючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим накриттям (Грін.); Заплющивши очі, він під­дався сумові, що колисас душу (Підм.).

Примітки: 1. Два чи більше дієприслівникових зворотів, з’єднаних між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяються комою: Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, бе­різка вибігла надвечір і жде чи вітру, чи мене (Буд.); Він несподівано з 'являвся в степу на шляху, чи відійшовши з-за могили, чи випроставшися з яру, високий, кремезний... (Підм.).

2. Якщо дієприслівникові звороти з’єднані між собою неповторюваними єд­нальними чи розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться: Він устав разом із сонцем, довго кашляв, сидячи в солом ’яній постелі і туго обіпнувшись рябою плащ-палаткою (Тют.).

3. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сполучника, то він відокрем­люється комою: Він наближався й, кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів, підносив над землею кийок... (Підм.).

б) обставини, виражені одиничним дієприслівником: Щохвилі творим ми нове, йдучи, співаючи і мислячи (Бич.).

Примітка. Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії, своїм значенням близький до прислівника й стоїть після дієслова-присудка, то він не відокремлюється: Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди говорити стоячи і кашкета скидати (Зар ).

Не відокремлюються:

а) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом фразео­логічного типу: Працювати не покладаючи рук; Сидіти склавши руки; Бігти не чуючи ніг; Говорити не переводячи духу; б) об­ставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку якого стоїть підсилювальна частка і (н): Можна переказати зміст стат­ті і не перечитуючи її вдруге;

Інформаційні документи 111

в) дієприслівниковий зворот, що за змістом тісно пов’язаний з дієсловом-присудком: Вона читала лежачи на піску;

г) дієприслівниковий зворот, однорідний з іншим невідокрем- леним членом речення: Оксана стояла непорушно й не зводячи з Андрія очей;

д) дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і спо­лучним словом який, у складі підрядного речення: Це книга, про­читавши яку одержиш насолоду.

2. Відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками.

1. Завжди відокремлюються обставини допусту, виражені імен­ником з прийменником незважаючи на: Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня (Гонч.).

2. Обставини, виражені іменниками та прислівниками з прий­менниками у зв ’язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, вна­слідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок, можуть відокремлюватися і не відокремлюватися. Від­окремлення залежить від того, наскільки зворот поширений, близь­кий за змістом до основної частини речення, яка його стилістична функція, залежно від наміру автора: Усі мовні органи, залежно від їх участі j процесі мовлення, поділяються на активні і пасивні; Залежно від положення язика голосні характеризуються за міс­цем артикуляції та ступенем підняття язика (3 підручника); Всу­переч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла збе­рігати таємниці (Гонч.); Всупереч тим віщуванням проходили грози (Рил.).