7.1. Визначення, первісна оцінка та класифікація фінансових інвестицій

Інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Облік капітальних інвестицій розглянуто в розділі 6.4. Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Отже, інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності .

Фінансові інвестиції поділяють на прямі та портфельні. Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Термін "корпоративні права" розуміється, як право:

• власності на весь статутний фонд юридичної особи або його частку (пай);

• на управління юридичною особою;

• на одержання відповідної частини прибутку юридичної особи (у вигляді дивідендів);

• на одержання активів у випадку ліквідації юридичної особи.

При чому, корпоративні права виникають незалежно від того, володіє особа статутним фондом особисто або ж власників статутного фонду декілька.

Портфельна інвестиція передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів, за грошові кошти на фондовому ринку. Цінний папір – документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери. Деривативів – стандартний документ що засвідчує право та /або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" фінансові інвестиції – активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Операції з фінансовими інвестиціями, тобто придбання та реалізація фінансових інвестицій, які не можна прирахувати до еквівалентів грошових коштів, є частиною інвестиційної діяльності підприємства. При цьому треба мати на увазі, що, наприклад, купівля автомобіля підприємством хоча і відноситься до інвестиційної діяльності, однак таку операцію слід назвати операцією з придбання необоротного активу, відмінного від фінансової інвестиції. А ось, наприклад, подальша передача цього автомобіля до статутного капіталу акціонерного товариства в обмін на акції, емітовані цим товариством, є вже придбанням фінансової інвестиції.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО12 "Фінансові інвестиції".

Фінансові інвестиції відображають в балансі, якщо:

• оцінка їх може бути достовірно визначена;

• очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням.

У момент придбання фінансових інвестицій проводять їх оцінку. Собівартість конкретної фінансової інвестиції залежить від способу придбання. Так, фінансові інвестиції при придбанні за грошові кошти первісно оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

У випадку придбання фінансових інвестицій в обмін на цінні папери власної емісії, собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Щодо цінних паперів справедливою вартістю є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а при її відсутності – експертна оцінка.

Придбані шляхом обміну на інші активи (крім грошових коштів) фінансові інвестиції оцінюються за справедливою вартістю активів, які обмінюються на інвестицію.

Фінансові інвестиції, як і інші активи підприємства, поділяються на довгострокові і поточні. При цьому довгостроковими вважаються такі фінансові інвестиції, які утримуються підприємством протягом більше 12 місяців з дати їх придбання, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент часу. Такі інвестиції придбаваються підприємством не у цілях їх швидкої реалізації, а для систематичного отримання прибутку у вигляді відсотків чи дивідендів або збільшення капіталу за рахунок зростання їх вартості. При цьому навіть ринкові інвестиції, можливість продажу яких у будь-який момент часу не береться під сумнів (наприклад, акції привабливих акціонерних товариств), класифікуються як довгострокові. З іншого боку, якщо фінансову інвестицію передбачається утримувати на підприємстві не більше 12 місяців, але вона не може бути легко реалізована, її також слід віднести до довгострокових.

У складі довгострокових фінансових інвестицій можуть відображатися вкладення підприємства в активи, які утримуються з метою одержання прибутку: цінні папери – акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі; внески до статутних фондів інших підприємств та ін.

Поточними вважаються такі фінансові інвестиції, які утримуються підприємством протягом терміну, що не перевищує 12 місяців, і можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент часу (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). До еквівалентів грошових коштів відносяться короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

В залежності від суті фінансових інвестицій вони поділяються на дві групи:

• перша група – фінансові інвестиції, що надають право власності;

• друга група – фінансові інвестиції, що не надають право власності.

Інвестиції, які належать до першої групи, характеризуються тим, що вони:

• засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі об'єкта інвестування;

• вист

• упають у вигляді пайових цінних паперів або являють собою внески до статутного капіталу інших підприємств;

• мають необмежений термін обігу;

• утримуються підприємством у цілях отримання доходу за рахунок дивідендів або придбані підприємством у цілях перепродажу й отримання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

До першої групи можна віднести такі фінансові інвестиції:

1. Інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства або у спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства).

2. Інвестиції у підприємства, на які інвестор має незначний вплив.

3. Інвестиції, які придбані інвестором виключно для перепродажу.

Асоційоване підприємство – це підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

• володіння двадцятьма, або більше, відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

• представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

• участь у прийнятті рішень;

• взаємообмін управлінським персоналом;

• забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Дочірнє підприємство знаходиться під контролем материнського (холдингового) підприємства. Під контролем розуміють істотний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигід від його діяльності. Однозначно контролем є володіння контрольним пакетом акцій (у випадку якщо об'єкт інвестування є акціонерним товариством). Однак, для здійснення контролю над підприємством можна і не мати 50%+1 акція, так як ознакою володіння контрольним пакетом може бути придбання навіть меншої частки акцій, якщо решта їх частина достатньо "розпилена".

Спільна діяльність – господарська діяльність, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмового договору між ними. Фінансові інвестиції у спільну діяльність зі створенням юридичної особи тоді відносяться до цієї групи, коли інвестор здійснює контроль за діяльністю спільного підприємства, є контрольним учасником. Інвестор може також істотно впливати на діяльність об'єкта інвестування.

До фінансових інвестицій, які дають право власності, відносяться акції акціонерних товариств, внески до статутних капіталів інших підприємств.

Інвестиції другої групи мають такі ознаки:

• мають боргову природу;

• виступають у вигляді боргових цінних паперів або договорів (контрактів) з об'єктом інвестування, наприклад таких, що засвідчують відносини позики;

• утримуються підприємством до їх погашення у цілях отримання доходу у вигляді процентів або придбані підприємством з метою перепродажу й отримання доходу за рахунок росту ринкової вартості інвестицій;

• мають установлений термін обігу.

До другої групи можна віднести інвестиції, які утримуються підприємством до їх погашення та ті, які придбані у цілях перепродажу.

До фінансових інвестицій, які не дають права власності, належать облігації державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі, не пов'язані із забезпеченням заборгованості, що виникла в ході операційної діяльності, а придбані для отримання інших вигід для інвестора.