§ 5. Складне речення

Складним називається речення, утворене з двох або кіль­кох предикативних частин, які, маючи будову простих речень, по­єднуються в єдине смислове, граматичне та інтонаційне ціле: Сад посаджено, і сонце встало, і грає далеч генієм людським (Рил.).

Складним реченням властиві такі самі ознаки, як і простим реченням: вони виражають відносно завершену думку, мають гра­матичні центри, інтонаційно завершені. Разом з різними типами простих речень складні речення є досконалим способом форму­лювання, вираження і повідомлення думок.

Будівельним матеріалом для складного речення є прості ре­чення: На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. (У цьому реченні можна виділити дві частини, які характеризуються відносною самостійністю.) Частини складного речення з’єднуються в єдине ціле за допомогою сполучників, сполучних слів (відносних займенників і прислівників), інтонації, порядку розташування час­тин, змістової співвіднесеності.

Частини складного речення поєднуються сполучниковим і без­сполучниковим зв’язком:

У межах сполучникового зв’язку виділяють: спосіб сурядності (коли частини складного речення поєднуються за допомогою сурядних сполучників як рівноправні, незалежні компоненти, які до певної міри зберігають смислову й структурну самостійність);

спосіб підрядності (коли одна частина пояснює другу, доповнюючи, пояснюючи або розкриваючи її зміст як частини складного речення). Синтаксично залежну частину складного ре­чення називають підрядним реченням (частиною). Ні головне ре­чення без підрядного, ні підрядне без головного існувати не мо­жуть. Підрядні сполучники й сполучні слова, які не належать ні до складносурядного, ні до простого речення, служать засобом ви­раження зв’язку в таких конструкціях.

Безсполучниковий зв’язок полягає в поєднанні частин склад­ного речення в єдине ціле без сполучників або сполучних слів за змістом та інтонаційно.

§ 6. Розділові знаки у складносурядних реченнях

Складносурядним називається речення, синтаксично рівноправні предикативні частини якого поєднуються в одне гра­матичне й смислове ціле сурядними сполучниками (єднальними:

і, й, та (в значенні /'); протиставними: а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак; розділовими: або, чи, а, чи... чи, то...то, чи то...чи то).

1. Між частинами складносурядних речень, з’єднаних єдналь­ними, протиставними й розділовими сполучниками, ставиться ко­ма: Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя (Панч); Нас розлучали з рідними, з життям і на­віть — з мрією, але ніщо й ніколи нас не розлучало з вірою (Ол.); Чарівне море, та наймиліша серцю таки земля (Іван.); То мати гукає, то мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу (Вор.).

Кома не ставиться між частинами складносурядного речення, якщо вони:

а) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово й поєднуються неповторюваними сполучниками і, та (в значенні

і); спільними для обох частин можуть бути також видільні частки тільки, лише, мабуть: На хвилину раптом стихли голоси і спи­нилися тіні (Смол.); Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Гол.); Тшьки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (Код.);

Примітка. Якщо сполучники і (й), та (і) повторюються, то кома ставиться: Здавалося, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола (Гонч.).

б) мають спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно,

світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (Коц.);

в) виражені двома спонукальними чи питальними реченнями: Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олесь); Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов ’я (Сос.);

г) виражені двома називними або безособовими реченнями: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.); Дощило і в повітрі віяло прохолодою (Гол.);

Примітка. Між безособовими реченнями кома ставиться, якщо їх присудки неоднорідні за значенням: Розвиднілось, і в повітрі помітно потеплішало (Гол.).

д) виражені окличними реченнями: Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Мас.).

Якщо частини складносурядного речення, з’єднані сполуч­никами і (й), та (і), та й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, тоді перед сполучником ста­виться тире: Хвилина ще — і схід розпише в сліпучі барви небосхи

л(Мас.); Закрався вечір, одшуміла праця, як сльози, затремтіли ліхтарі — та діти наші ночі не бояться (Рил ).

2. Якщо друга частина складносурядного речення виражає на­слідок або висновок з того, про що йдеться в першій, ставиться тире, інколи кома й тире: Зима летіла над землею, і от весна — і все в цвіту (Сос.); Я вірю в диво! Прийде час, — і вільні й рівні встануть люди й здійсняться мрії всі ураз! (Олесь).

3. Якщо частини складносурядного речення, з’єднані сполуч­никами а, але, проте, все ж, однак і рідше єднальними і, та, дуже поширені або мають уже всередині розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то ста­виться крапка з комою: Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, то повільно спускаючись вниз; і чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю, і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Гуц.),

Вправа 173. Складіть алфавітний список викладачів, які читають на вашої.;'/ курсі; використайте графи «№ по пор.», «Прізвище, ім’я, по батькові», «Вчений ступінь, вчене звання», «Навчальний предмет».

Вправа 174. Напишіть перелік навчальних дисциплін, які вивчаєте. У до­датках зазначте, які дисципліни ви хотіли б ще вивчати.

Вправа 175. Запишіть прізвища українською мовою в алфавітному порядку, згрупувавши їх за рубриками: а) письменники; б) художники; в) композитори; г) мовознавці. Продовжте ряди; поясніть правопис.

Виноградов, Тропинин, Пешковский, Балакирев, Крамской, Суриков, Глинка, Щедрнн, Филин, Некрасов, Буслаев, Ивашкевич, Васнецов, Римский-Корсаков, Свиридов, Плещеев, Шостакович, Одоевский, Сергеев-Ценский, Тютчев, Бородин, Лебедев-Кумач, Перов, Кабалевский, Репин, Колмановский, Шишкин, Бунин, Кольцов.

Вправа 176. Запишіть прислівники й прислівникові сполучення окремо, разом або через дефіс. Поясніть їх правопис.

І. До/останку, до/дому, що/неділі, в/гору, в/цілому, на/весні, на/ бік, на/совість, на/завтра, поза/торік, за/світла, з/далека, на/виворіт, на/втіки, од/віку, с/початку, с/просоння, у/двох, з/горн, на/швидку, по/одинці, за/мо-лоду, до/долу, з/верху, на/вкруги, на/гора, коли/не/ коли, на/рівні, в/шлос, в/бік, по/правді.

2. В/цілому, в/край, плече/в/плече, кінець/кінцем, до/гюбачення, по/братньому, давним/давно, на/ходу, до/гола, на/яву, в/далечінь, вряди/годи, тяжко/важко, з/краю, по/двоє, по/четверте, на/бігу, по/ товариськи, на/показ, на/слово, до/пари, в/зимку, напів/сбідомо, в/слід.

НІ. Всього/на/всього, без/вісті, до/пізна, де/пе/де, до/купи, по/ п’яте, в/середині, по/юнацьки, по/іншому, рано/пораненьку, па/силу, на/зустріч, день/у/день, о/півдні, як/не/як, по/польськи, за/одно, у/ чотирьох, зі/споду, любо/дорого, раз/за/разом, на/показ, у/сто/крат, один/в/один, за/дня, у/розсип, в/волю, на/біс, по/людськи, поза/ торік, час/від/часу, по/правді, на/ніщо, на/різно, після/завтра, навік/ віки, зроду/віку, до/речі.

Вправа 177. Перепишіть речення. Правильно напишіть прислівники й прислівникові сполучення. Поясніть Тх правопис, звіривши за словником.

1. Обстоюючи право української мови бути робочою мовою України, реально запроваджуючи її в діловодство й усну практи­ку державних та інших установ на території України, необхідно пам’ятати, що наші стрємління й вимоги будуть зведені на/нівець, якщо забудемо надати мовам наших національних меншостей та­ке ж право (Павл.). 2. На/жаль, на/сьогодні ми зіткнулися з де­вальвацією поняття «рідна мова» (Рус). 3. Ціна словам однакова од роду: чи присягаєш на вітрах сторіч при свідкові у вірності народу, чи другові, без свідка, віч/на/віч (Ол.). 4. Мандрівка наша і в/сні йому ніколи не приснилась, хоч Жуля Верна, звісно, він читав (Рііл.). 5. О мово рідна! Золота колиско, в яких світах би не бувала я, — з тобою серцем і по/українськи я вимовляю мамине ім’я (Куч.). 6. Від сповиточка рідну мову дитина чує від матері, за нею перші ніжні слова ласки промовляє, ті слова, які проказувала прамати над колискою, може, і в глибоку/глибоку минувшину віків (Шум). 1. Зоріє світанок, а він лежить, спить солодко, і мати ходить на/в/шпиньках, щоб не розбудити, обережно ставить йому біля узголів’я склянку трав’яного настою — хай вип’є на /тще/серце, як прокинеться (Гонч). 8. Святі думки, як зерна жига, на світі знову оживуть, заквітне мрія пережита, пісні у/слід їй попливуть (Укр).

П. Тичина ніжно любив рідну мову, усе робив для того, щоб рідне слово квітло, буяло росяно/чисто, недоторкано (Вих). 10. До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти із сіней та подивитись на/в/коло — геть/чисто все зелене та буйне (Довж.).

11. Знов лягли дороги в/ранці/рано, починає папороть цвісти (Мал).

12. Чужина — могила, чужина — труна, душа на чужині, як чайка сумна, — літає і квилить в сльозах без гнізда: на/вік його змила бурхлива вода (Олесь).

Вправа 178. Складіть або доберіть з фахової літератури речення з по­даними прислівниками і співзвучними з ними словами

Навіки — на віки, напам’ять — на пам’ять, по-нашому — по нашому, вголос — в голос, назустріч — на зустріч, по-перше — по перше, доволі — до волі, по-батьківському — по батьківському, востаннє — в останнє, угору — у гору.

Вправа 179. Перепишіть речення, правильно розставивши розділові знаки. Поясніть, у яких випадках кома між предикативними частинами складносу- рядиого речення не ставиться.

1. В країнах теплих, полудневих злітає дощ із хмар рожевих і переймають на путі його проміння золоті (Олесь). 2. Тільки дуб стоїть у листі і калинонька в намисті (Позн.). 3. Підведу усміхне­не обличчя і по квітці світла у очах (Йов). 4. Грає й сяє, мов са­моцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого цвіту то зачервоніє круглою горошиною то за­синіє синьоцвітом (Мирн.). 5. Сам вперед іди і другого за собою веди (Нар. те). 6. Нас ворог сто разів хотів зламати та ми лиш гартувалися в борні (Ребро). 7. Всім серцем любіть Україну свою і вічні ми будемо з нею (Сос). 8. Калинонька буде цвісти а ти, синку, будеш рости (Нар. те). 9. Скільки ж то сили і скільки то муки! (Рил). 10. Де не візьметься вітрець і задзвеніли раптом очерета сопілками (Шевч). 11. Степ і вітер, степ і тиша (Пере). 12. Та про­йдуть роки й виллються на папір сміливі бунтарські рядки і обле­тять вони весь світ і обезсмертять на віки вічні її творця — ве­ликого сина України Тараса Шевченка (Чем). 13.3 глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба пророста­ють зелене листя і молоде пагіння і тугі жолуді в’яжуться на вітах, як заперечення старості і вмирання (Цюпа). 14. Чи не омана се чи не хвороблива часом уява моя викликає галюцинацію сміху? (Коц).

Вправа 180. Випишіть з художніх творів, які ви вивчаєте, 8 складносурядних речень різних типів. Поясніть розділові знаки в них.