Коронавірусні інфекції

До родини Coronaviridaе входить 13 видів вірусів, два з яких - респіраторний і ентеральний коронавіруси людини - мають високу вірулентність і здатні викли­кати захворювання.

Коронавіруси є дуже частими збудниками респіраторних захворювань у до­рослих: профузного риніту, ринофарингіту, часто навіть без підвищення темпера­тури. У дітей основними симптомами є профузний нежить, кашель, гарячка, го­ловний біль. Часто хвороба ускладнюється пневмонією. Клінічно коронавірусну інфекцію важко відрізнити від інших захворювань респіраторного тракту, тому лабораторні дослідження мають вирішальне значення.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження служить слиз із носа і глотки, зібраний сухими ватними тампонами, які занурюють в ізотонічний роз­чин хлориду натрію з антибіотиками. Секційний матеріал (шматочки трахеї, бронхів, легень) збирають у фосфатний буфер з гліцерином. У разі виникнення гастроентериту досліджують випорожнення. Для серологічних реакцій викорис­товують парні сироватки крові.

Експрес-методи діагностики проводять за допомогою реакції імунофлуо- ресценції. У цитоплазмі епітеліальних клітин із осаду змивів з носоглотки, оброб­лених люмінесцентними антисироватками, виявляють специфічні включення. При можливості використовують пряму та імунну електронну мікроскопію, за допо­могою яких виявляють поодинокі віріони або їх скупчення з типовою для корона- вірусів морфологією (віруси зовні покриті виступами грушоподібної форми, що нагадують корону сонця під час його затемнення). У препаратах з випорожнень коронавіруси знаходять за допомогою електронної мікроскопії та полімеразної ланцюгової реакції (рис. 92).

Виділення вірусів з діагностичною метою проводять дуже рідко, оскільки коронавіруси лю­дини практично не репродукуються в курячих ембріонах і перещеплюваних культурах клітин. Найбільш чутливою системою для їх виділення є органна культура клітин трахеї ембріона людини. У пробірки з культурою вносять 0,1-0,2 мл дослі­джуваного матеріалу, обробленого антибіотиками. Рідко ставлять біологічну пробу на мишах-сисун- цях. При інтрацеребральному зараженні у тварин виникає енцефаліт, від якого вони гинуть. У до­рослих мишей коронавіруси спричиняють безсими- _л „„

. . Рис. 92. Коронавіруси.

томну інфекцію.

Ідентифікують віруси шляхом визначення в інфікованих клітинах коронаві- русного антигену методом імунофлуоресценції, імуноферментного аналізу або РЗК. Можна виявити типові за морфологією віріони і при електронній мікроскопії.

Серологічна діагностика коронавірусних інфекцій до сьогодні залишається основним методом їх розпізнавання. Для цього використовують визначення при­росту антитіл у парних сироватках за допомогою реакцій гальмування гемаглю­тинації, зв'язування комплементу та імуноферментного аналізу.

Сказ

Вірус сказу належить до роду Lyssavirus родини Rhabdoviridae, має характер­ну кулеподібну форму з одним плоским і другим заокругленим кінцем (рис. 92). Існують два варіанти вірусу - вуличний (дикий), що циркулює в природі серед тварин, і атенуйований - Virus fixe, отриманий Л. Пастером шляхом багатократ­них пасажів через мозок кроликів.

На сказ найчастіше хворіють собаки, вовки, лисиці, шакали, коти, рідше ко­рови, скунси, койоти, кажани. Заражен­ня людини відбувається через укуси хво­рих тварин і навіть при ослиненні ними подряпин шкіри чи слизових оболонок. Захворювання у людини завжди закін­чується летально, основні методи діагно­стики сказу є посмертними, хоч розроб­лені й деякі прижиттєві тести.

Лабораторна діагностика базується на використанні вірусоскопічного, біо­логічного і серологічного методів. Матеріалом для дослідження служить мозок тварин і загиблих людей, слина, тканина слинних залоз, які направляють до лабо­раторії в стерильному посуді з гліцерином і обкладені льодом.

Метод флуоресцуючих антитіл - найбільш швидкий і точний метод лабо­раторної діагностики сказу. Для виявлення вірусного антигену в мазках-відбитках мозку, слинних залоз і рогівки ока (прижиттєвий тест) використовують пряму і непряму реакцію імунофлуоресценції. Мазки фіксують у холодному ацетоні про­тягом 8-10 год при температурі 4 °С і обробляють у вологій камері 30 хв антира- бічним імуноглобуліном, міченим ФІТЦ, промивають фосфатним буфером, вису­шують і досліджують в люмінесцентному мікроскопі. Антигени вірусу спостері­гають у вигляді зелених гранул різної форми і величини.

Виявлення тілець Бабеша-Негрі у мазках-відбитках, гістологічних зрізах мозку і тканини слинних залоз є також швидким методом діагностики сказу. З мозку загиблої людини чи тварини стерильними ножицями нарізають у попереч­ному напрямку шматочки товщиною 3-4 мм з довгастого мозку, амонового рогу і мозочка. Предметне скло притискають до поверхні зрізу щоб отримати відбиток тканини. В препаратах, забарвлених за Муромцевим або Селлером, тільця мають різну величину (4-10 мм) округлої або овальної форми пурпурно-червоні, а цито­плазма і ядра нервових клітин мають синій колір. Гістологічні зрізи забарвлюють за Романовським-Гімзою, Манном або Туревичем. В одній клітині може бути одне або декілька тілець. Вони оточені чітко окресленою оболонкою і мають внутріш­ню структуру у вигляді базофільної зернистості, частіше розташовуються біля ядра (рис. 93).

Рис. 92. Вірус сказу.

Метод виявлення включень Бабеша-Негрі є досить специфічним для сказу, хоч він і менш чутливий, ніж метод флуоресцуючих антитіл. У тканині мозку со­бак тільця знаходять у 90-95 % випадків, а в людей, померлих від сказу - в 70 %.

Отже, відсутність тілець Бабеша-Негрі не виключає діагнозу сказу. У таких ви­падках необхідно використати й інші ме­тоди дослідження.

Біопроба на мишах. Біологічний метод застосовують для виділення віру­су сказу із тканин мозку, слинних залоз трупів та слини хворих людей і тварин (прижиттєвий тест). Найбільш придат­ними для зараження є миші-сисунці. Для постановки біопроби використовують 15-20 тварин. Зараження проводять під наркозом шляхом інтрацеребрального вве­дення 0,03 мл суспензії досліджуваного матеріалу. Можна поставити біологічну пробу і на сірійських хом'ячках, заражуючи їх матеріалом внутрішньом'язово.

При наявності в досліджуваному матеріалі вірусу сказу у мишей виникає тремор м'язів, паралічі. У більшості випадків тварини гинуть протягом п'яти днів. Наявність рабічних вірусів у заражених і загиблих мишей необхідно підтвердити за допомо­гою прямої реакції імунофлуоресценції або виявлення тілець Бабеша-Негрі.

Ідентифікацію виявленого вірусу сказу проводять також за допомогою ре­акції нейтралізації на білих мишах.

Серологічні дослідження проводять для визначення поствакцинального іму­нітету. Антитіла проти вірусу сказу виявляють в реакціях нейтралізації, зв'язуван­ня комплементу, імунофлуоресценції. Найчутливішими є імуносорбентні реакції (радіоімунний та імуноферментний аналізи).