Інфекції, викликані гемофільними бактеріями

Часто збудником менінгіту, септицемії, пневмонії, бронхіту, отиту, ендокар­диту, гострих респіраторних та вторинних інфекцій може бути Haemophilus influenzae. Найбільш чутливими до гемофільних бактерій є діти від 3-ох місяців до 6 років. За структурою капсульних антигенів H.influenzae поділяють на 6 серо- варів (a, b, c, d, e, f). Тяжкі форми захворювань, особливо менінгіту, як правило, викликає серовар b. Другим патогенним представником роду гемофілів є H. ducrey - збудник м'якого шанкеру. Решта 14 видів для людини не патогенні.

Матеріалом для дослідження при менінгіті служить ліквор, при септицемії - кров, при пневмонії - харкотиння, при інших процесах - гній і слиз з носоглотки, які забирають від хворих за допомогою ватних тампонів.

Мікроскопічні дослідження. Виготовлені й зафіксовані мазки забарвлюють за Грамом або водним фуксином протягом 5 хв. При мікроскопії видно дрібні палич­коподібні грамнегативні бактерії, які не утворюють спор, але мають капсули, розта­шовуються поодинці, рідше у вигляді ланцюжків. При великій кількості збудника в досліджуваному матеріалі (спинномозкова рідина, гній, слиз, харкотиння) його легко й швидко можна виявити за допомогою феномену набухання капсул або реакції імунофлуоресценції, якщо використати відповідні діагностичні сироватки.

Бактеріологічні дослідження. Чисті культури гемофільних бактерій виді­ляють шляхом негайного посіву досліджуваного матеріалу на спеціальні живильні середовища (кров'яний, шоколадний або серцево-мозковий агари, середовища Левінталя чи Файлдса). Для пригнічення кокової флори до середовищ додають 15-25 ОД/мл пеніциліну. На простих середовищах гемофільні бактерії не ростуть.

Спинномозкову рідину і серозні випоти спочатку центрифугують і осад сіють петлею на одне з щільних середовищ. При септицемії сіють 10 мл крові в 100 мл рідкого середовища Файлдса. Через 24 години роблять висів на агар, де через добу виростають маленькі опуклі прозорі колонії. На шоколадному агарі колонії появ­ляються через 36-48 год, вони трохи більші за розмірами і напівпрозорі. На кро­в'яному агарі з додаванням серцево-мозкового екстракту через добу виростають дрібні опуклі колонії з райдужними переливами. Колонії безкапсульних варіантів гемофіл не мають такого райдужного розцвіту. З типових колоній готують мазки й забарвлюють за Грамом. При виявленні маленьких грамнегативних паличок по­відомляють лікареві попередні ре зультати. H.influenzae у перших генераціях може бути в капсульній і безкапсульній формі.

Для остаточної ідентифікації виділених культур проводять реакцію набухан­ня капсул, досліджують потреби для росту X- і Y-факторів, каталазну, оксидазну, уреазну, в-галактозидазну і гемолітичну активність, ферментацію вуглеводів, ви­ділення індолу і сірководню.

H.influenzae продукує каталазу, уреазу, в-галактозидазу, нітратредуктазу, виді­ляє індол, постійно ферментує глюкозу й сахарозу. Інші з перелічених біохімічних тестів негативні. Основне значення для ідентифікації мають феномен набухання капсул і дослідження потреби для росту X- і Y-факторів. Для виявлення такої потреби досліджуваний матеріал засівають на середовище, на поверхню якого потім кладуть стандартні смужки паперу, просочені X- і Y-факторами. Інтенсив­ний ріст бактерій навколо смужок (а не в інших ділянках агару) підтверджує на­явність H.influenzae.

Серологічну ідентифікацію культур, ще на етапі отримання ізольованих ко­лоній, можна провести за допомогою реакції аглютинації на склі з капсульним антигеном (a, b, c, d, e, f) з відповідними полі- і монорецепторними діагностични­ми сироватками. Виділені культури необхідно диференціювати від збудників кок­люшу і паракоклюшу.

Для діагностики менінгіту, викликаного гемофільними бактеріями, викорис­товують також метод зустрічного імуноелектрофорезу. Утворення ліній преципі­тації виявляє полісахаридні антигени гемофіл, що доводить етіологічну роль H.influenzae у виникненні захворювання.

М'який шанкер (шанкроїд) - венерична хвороба, яку викликає Haemophilus ducreyi, характеризується утворенням на статевих органах болючої виразки з м'яким дном, підритими краями і жовтуватим сальним вмістом. У ряді випадків утворюються декілька виразок, які зливаються між собою. Часто розвивається і регіональний лімфаденіт. Останнім часом кількість захворювань на м'який шан­кер зростає.

Лабораторна діагностика не викликає будь-яких труднощів. Вона включає декілька етапів: 1) бактеріоскопію мазків із глибоких шарів виразки або з пунк- татів лімфатичних вузлів; 2) виділення чистих культур на тих же середовищах, на яких культивують H.influenzae (кров'яний, шоколадний агар, середовище Левін- таля та ін.); 3) постановку алергічної проби.

Мікроскопія мазків. Для виготовлення препаратів - мазків матеріал беруть ложечкою Фолькмана з-під навислих країв виразки після її ретельного очищення ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином хлориду натрію. Під час забо­ру намагаються схопити шматочки (клапті) тканин. Саме в такому матеріалі збуд­ника виявляють найчастіше. Одночасно проводять мікроскопічне дослідження на виявлення збудника сифілісу в темному полі зору. Мазки фіксують у суміші Ники­форова й забарвлюють за Грамом, фуксином Циля або метиленовим синім. Під мікроскопом H.ducreyi має вигляд овоїдних паличок, розташованих паралельни­ми ланцюжками ("залізничні колії") або парами чи групками. Вони не мають спор і капсул, часто інтенсивніше фарбуються на полюсах.

Бактеріологічне дослідження проводять рідше. Патологічний матеріал об­робляють ванкоміцином (3 мкг/мл), що значно підвищує частоту виділення збуд­ника. Посіви вирощують при 35 °С в атмосфері 8-10 % CO₂.

На щільних кров'яних середовищах через 24-48 год палички Дюкрея вирос­тають у вигляді дрібних (1-2 мм) кулястих блискучих колоній, які нагадують ріст стрептококів. У типових випадках колонії забарвлені в жовтувато-сірий колір, ото­чені невеликою зоною гемолізу, яка краще виявляється пізніше.

У рідких середовищах палички Дюкрея ростуть у вигляді пухких пластівців або зерен на стінках пробірок, чи вільно плаваючих у бульйоні. В мазках із чистих культур або окремих колоній бактерії розташовані хаотично, без утворення довгих ланцюжків. Виділені культури ідентифікують за біохімічними й антигенними вла­стивостями. Палички Дюкрея ферментують глюкозу, лактозу, маніт, сахарозу, не мають протеолітичних властивостей. Надійнішою є серологічна ідентифікація в реакції аглютинації на склі з відповідною діагностичною сироваткою. При визна­ченні потреб X- і Y-факторів для росту культур важливо пам'ятати, що H. ducreyi потребує лише фактора Х (а не Y). Цей тест використовують для диференціації збудника м'якого шанкеру від H. influenzae.

У зв'язку з відсутністю імунітету після перенесення хвороби, серологічні реакції для діагностики м'якого шанкеру не використовують, хоч в організмі по­являються комплементзв'язуючі антитіла, але в малих титрах і не у всіх хворих.

Алергічну пробу з антигеном із бактерій м'якого шанкеру проводять, почина­ючи з 8-го дня. Внутрішньошкірно вводять 0,1 мл алергену або вакцини H. ducreyi. Облік результатів проводять через 24-48 год. Вона виявляється позитивною в 90­98 % випадків.