Легіонельози

Легіонельози - групові або спорадичні захворювання людей, що спричиня­ються легіонелами - грамнегативними паличками родини Legionellaceae, яка на­раховує біля 30 видів. Найчастіше хворобу викликає Legionella pneumophila. Роз­різняють 12 серогруп цього виду, домінує серед них 1 серогрупа.

Збудники знаходяться у воді систем кондиціонування повітря, душових уста­новок, ванн для бальнеопроцедур та відкритих водоймищ. Механізм передачі хво­роби - аспіраційний.

Відомі три клінічні форми: хвороба легіонерів (тяжка пневмонія), гарячка Понтіак (респіраторне захворювання без пневмонії), гарячка Форт-Брагг (гостре захворювання з екзантемою). На гарячку Понтіак припадає 90-95 % всіх форм хвороби. Легіонельози зареєстровані у багатьох країнах світу. Спорадичні випад­ки виявлені і в Україні.

Матеріалом для специфічної діагностики є кров, харкотиння, плевральна ріди­на, легенева тканина, сеча, біоптати внутрішніх органів тощо. Використовують бактеріологічний і серологічний методи.

Бактеріологічне дослідження. Виділення чистих культур легіонел поки що доступне лише для спеціалізованих лабораторій. Збудника практично неможливо виділити з крові та харкотиння; більше шансів отримати культуру при посівах біопсійних матеріалів.

Досліджуваний матеріал не можна вміщувати в транспортні середовища або буферні розчини. Посіви на спеціальні середовища необхідно робити не пізніше години після його взяття. Найоптимальнішим середовищем для культивування легіонел є вугільно-дріжджовий агар. На ньому вже через 3 доби виростають сірі склоподібні колонії. Для виділення чистої культури із дуже забруднених матері­алів до агару додають поліміксин В і ванкоміцин. Можна виділити збудника і шля- хом зараження гвінейських свинок з наступним введенням гомогенатів печінки і селезінки в курячий ембріон.

Виділені чисті культури досліджують за морфологічними, культуральними, біохімічними і антигенними властивостями. Легіонели, як правило, виділяють каталазу, утилізують крохмаль, розріджують желатин, не продукують уреазу і нітратредуктазу, не ферментують вуглеводи. Важливе значення має використання флуоресцентних сироваток, особливо 1-ої серогрупи.

Для експрес-діагностики легіонельозу використовують мікроскопію імпрег- нованих сріблом мазків, виготовлених з харкотиння або біоптатів. Збудник має вигляд тонких паличок довжиною 2-3 мкм і шириною 0,5-0,7 мкм. Люмінесцент­на мікроскопія мазків, оброблених міченими флуоресцеїном сироватками, дає позитивні результати лише у 50% випадків. Кращі наслідки дає імуноферментний метод виявлення антигенів легіонел у сечі хворих.

Серологічний метод діагностики використовують частіше, він дає надійніші і стабільніші результати. Широко застосовують реакцію непрямої імунофлуорес- ценції. Діагностичним вважають титр 1:128 і вище при використанні однієї сиро­ватки. При постановці реакції методом парних сироваток діагноз хвороби вважа­ють серологічно підтвердженим в разі наростання титру антитіл принаймні у 4 рази. Використовують також реакції непрямої гемаглютинації, зв'язування комп­лементу та імуноферментний метод.