Псевдомонадні інфекції

Псевдомонадні (синьогнійні) інфекції - гнійно-септичні захворювання, що викликаються Pseudomonas aeruginosa. Цю поліморфну рухливу грамнегативну бактерію протягом довгого часу відносили до групи умовно-патогенних мікроор­ганізмів. Але в останні 15-20 років на фоні широкого використання антибіотиків синьогнійна паличка стала значно частіше викликати різноманітні запальні про­цеси, включаючи і генералізовані форми: менінгіт, пневмонію, плеврит, остеомієліт, септицемію, уросепсис, отит, кератит, гнійні ускладнення травматичних, операцій­них і, особливо, опікових ран. Переважна більшість їх - типові внутрішньолікар- няні інфекції. У багатьох стаціонарах сформувались госпітальні ековари псевдо­монад, що мають виражений поліморфізм, множинну резистентність до лікарських препаратів, підвищену вірулентність.

Матеріал для лабораторного аналізу може бути дуже різноманітний, але най­частіше - це гній, рановий вміст, ексудат, сеча, жовч, ліквор, кров, випорожнення, лікарські препарати, виготовлені в лікарнях, різні об'єкти довкілля.

Диференціація патогенних бордетел

Найефективнішим і по суті єдиним методом лабораторної діагностики псевдо- монадних інфекцій є бактеріологічний. Для успішного виділення чистих культур синьогнійних паличок важливе значення має спосіб взяття матеріалу. Його необ­хідно забирати до початку антибактеріальної терапії, а якщо її вже розпочали - то лише після виведення препарату з організму.

Псевдомонади добре ростуть на простих і диференціально-діагностичних середовищах (МПБ, МПА, пептонна вода, Ендо, Плоскирєва та ін.) в аеробних умовах при 30-37 °С, також при 42 °С, що можна використовувати як диференці­ально-діагностичну ознаку. Середовищем вибору слід вважати МПА з фурагіном і 0,1 % центрамідом. Для визначення пігменту матеріал сіють у МПБ.

Характерною культуральною особливістю цих бактерій є утворення слизу, що надає характерної в'язкості бульйонним культурам і колоніям мукоїдних штамів. У зв'язку з цим на рідких середовищах утворюється особлива сірувато-срібляста плівка. При старінні культур виникає каламуть з наступним випаданням слизово­го осаду. Переважна більшість штамів синьогнійних паличок продукує пігмент піоціанін, що має синій колір у лужному і нейтральному середовищі і червоний - у кислому. Для визначення пігменту в підлужену до рН 8 бульйонну культуру вно­сять декілька крапель хлороформу і струшують. Синє забарвлення хлороформу свідчить про наявність піоціаніну. Псевдомонади інших видів (P.putida, P.fluo- rescens) можуть утворювати пігменти інших кольорів: червоний (піорубін) і ко­ричнево-чорний (піомеланін).

На МПА через 24 години виростають досить крупні напівпрозорі слизуваті колонії синьо-зеленого кольору з перламутровим відтінком. Через день-два забар­влюється і само середовище. Культури часто мають специфічний запах фіалок або жасмину.

Дуже важливо знати, що при посіві на щільні середовища більшість культур Р. аег^іпо8а дають феномен райдужного лізису під впливом спонтанного бактері­офагу. У відбитому світлі колонії нагадують різнобарвні плівки окисів на поверхні кольорових металів, напр., міді. Цей феномен утворюють лише синьогнійні па­лички, отже, його можна розглядати як таксономічну ознаку.

На агарі Плоскирєва спочатку виростають колонії інтенсивного жовтого ко­льору, які через 48 год стають коричневими, в'язкими, важко знімаються пет­лею. Середовище Олькеницького чи Ресселя при рості псевдомонад не зазнає ніяких змін.

Ідентифікують виділені культури за вище вказаними морфологічними і куль- туральними властивостямя, а також за їх біохімічною активністю. Синьогнійні палички мають слабку цукролітичну активність. Вони розкладають до кислоти лише глюкозу. Значно вища їх протеолітична дія: вони розріджують желатин і згорнуту сироватку крові, гідролізують казеїн, звурджують молоко і розріджують його згусток. Відновлюють нітрати до нітритів, виділяють оксидазу, не утворю­ють індол і сірководень, дають негативну реакцію Фогеса-Проскауера. Важливи­ми диференціальними ознакамиP.aeruginosa є визначення флуоресцуючого пігмен­ту піоціаніну, хороший ріст при 42 °С, феномен спонтанного райдужного лізису, гемоліз на кров'яному агарі.

Серологічну ідентифікацію культур і визначення серовару можна провести (при наявності відповідних типів сироваток) в реакції аглютинації з визначенням групо специфічного О-антигену і моноспецифічних Н-антигенів. Однак схема іден­тифікації псевдомонад ще потребує подальшого вдосконалення.