- •УЧастина і загальна мікробіологія
- •Організація, устаткування, режим роботи бактеріологічних, імунологічних і вірусологічних лабораторій
- •Методи лабораторних досліджень
- •1. Феноловий генціанвіолет
- •Культивування мікроорганізмів
- •Екологія мікроорганізмів
- •Мікробіологічне дослідження води
- •Визначення індексу бгкп на етапах очищення
- •Дослідження мікрофлори повітря
- •Мікробіологічне дослідження грунту
- •Мікробіологічні дослідження харчових продуктів
- •Дослідження мікрофлори людини
- •Експериментальна інфекція. Використання тварин в лабораторних дослідженнях
- •Способи зараження експериментальних тварин
- •Мікробіологічне дослідження трупа
- •Визначення чутливості бактерій до антибіотиків
- •Основні набори дисків, які рекомендуються для визначення чутливості залежно від виду виділеної культури та патологічного матеріалу
- •Частина іі імунологія
- •Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань
- •Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних захворювань
- •Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань Стафілококові інфекції
- •Захворювання, спричиненні умовно-патогенними ентеробактеріями
- •Ранова анаеробна газова інфекція
- •Бактероїдози
- •Дифтерія
- •Коклюш і паракоклюш
- •Псевдомонадні інфекції
- •Інфекції, викликані гемофільними бактеріями
- •Легіонельози
- •Лістеріоз
- •Туберкульоз
- •Лепра (проказа)
- •Мікобактеріози
- •Актиномікоз
- •Нокардіоз
- •1 2 Рис. 80. N.Asteroides: колонії (1), ланцюжки і конідії в мазку (2).
- •Сифіліс та інші трепонематози
- •Ендемічні побутові трепонематози
- •Лептоспіроз
- •Епідемічний поворотний тиф
- •Ендемічний поворотний тиф
- •Бореліоз Лайма
- •Рикетсіози
- •Епідемічний висипний тиф
- •Ендемічний висипний тиф
- •Північноазіатський рикетсіоз
- •Гарячка цуцугамуші
- •Пароксизмальний рикетсіоз
- •Трахома
- •Респіраторний хламідіоз
- •Сечостатевий хламідіоз
- •Будова і класифікація вірусів
- •Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій
- •Методи ідентифікації вірусів
- •Виділення та титрування бактеріофагів
- •Парагрип
- •Епідемічний паротит
- •Респіраторно-синцитіальні інфекції
- •Ентеровірусні інфекції
- •Ротавірусні гастроентерити
- •1 Ерпесвірусні інфекції
- •Простий герпес
- •Вітряна віспа - оперізуючий герпес
- •Цитомегалія
- •Аденовірусні інфекції
- •Коронавірусні інфекції
- •Гарячки Марбург і Ебола
- •Арбовірусні інфекції
- •Весняно-літній кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •Гарячка Західного Нілу
- •Жовта гарячка
- •Геморагічні гарячки
- •Кримська-Конго геморагічна гарячка
- •Геморагічна гарячка з нирковим синдромом
- •Краснуха
- •Лімфоцитарний хоріоменінгіт
- •Гепатит в
- •Кандидоз
- •.Частина VI протозойні інфекції
- •Методи лабораторної діагностики
- •Малярія
Експериментальна інфекція. Використання тварин в лабораторних дослідженнях
Досить часто в мікробіологічних, вірусологічних та імунологічних лабораторіях використовують біологічний метод дослідження на різноманітних видах тварин. Його застосовують для експериментального відтворення інфекційних захворювань, окремих його симптомів або для вирішення спеціальних задач:
1. Встановлення етіологічного діагнозу інфекційної хвороби, особливо в тих випадках, коли збудник не можна або важко виявити іншим способом (пневмококи, туляремійні бактерії, віруси сказу, енцефалітів тощо).
Виділення та ідентифікації чистої культури, визначення її токсигенності чи токсичності.
Визначення вірулентності мікроорганізмів, встановлення мінімальних смертельних доз мікробів, екзотоксинів та ендотоксинів.
При наукових дослідженнях з проблем механізму розвитку інфекційних хвороб, формування імунітету, специфічного лікування і профілактики.
При контролі імуногенності, токсичності, стерильності, нешкідливості, пірогенності біологічних медичних препаратів (вакцин, анатоксинів, ліків тощо).
Для отримання діагностичних імунних сироваток.
Дуже важливим етапом є вибір відповідних тварин для експериментального зараження. Найчастіше в лабораторній практиці використовують білих мишей, гвінейських свинок, білих щурів і кроликів. Деякі спеціальні лабораторні дослідження проводять на мавпах, собаках, котах, хом 'яках, ховрахах, тхорах, бавовняних щурах, мишах-полівках, а також на птахах (голуби, кури, папуги та ін.). Вибір виду тварин оснований на знанні чутливості їх до тих чи інших мікроорганізмів.
Білі миші високочутливі до пневмококів, клебсієл, деяких видів сальмонел, збудників сибірки, чуми, туляремії, лістеріозу, меліоїдозу, правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції, коклюшу, орнітозу, висипного тифу, сказу, лейшманіозу, токсоплазмозу. Новонароджені миші чутливі до арбовірусів, поліовірусів, коксакі- вірусів. На білих мишах визначають силу екзо- і ендотоксинів.
Гвінейські свинки чутливі до збудників туберкульозу (ММотіпі5), псевдотуберкульозу, дифтерії, чуми, туляремії, бруцельозу, сапу, холери, сибірки, лептоспірозу, меліоїдозу, лістеріозу, орнітозу, ботулізму, правця, газової гангрени, кашлюка, висипного тифу, ящуру.
Білих щурів використовують для експериментального відтворення сказу, со- доку, амебіазу, меліоїдозу, токсоплазмозу, туберкульозу (М.Ьоуі5).
Кролики чутливі до стафілококів, стрептококів, деяких видів сальмонел, збудників туберкульозу, сибірки, пастерельозу, лістеріозу, ботулізму, правця, сифілісу, амебіазу, токсоплазмозу, вірусів сказу й простого герпесу.
Мавпи зрідка використовують як експериментальну модель при сифілісі, ту - беркульозі, дизентерії, лістеріозі, меліоїдозі, цереброспінальному менінгіті, черевному тифі, кашлюку, поліомієліті та ін.
Коти чутливі до збудників амебної дизентерії, сапу, кашлюку, стафілококових інфекцій, дії ентеротоксинів (кошенята-сисуни).
Сірійських хом'яків використовують для відтворення бруцельозу, сапу, лейшманіозу, токсоплазмозу, амебіазу, лептоспірозу, рикетсіозів, сказу, геморагічних гарячок.
Птахи (голуби, кури, папуги) чутливі до збудників туберкульозу (Ммуіпт), анаеробної газової інфекції, риносклероми (курчата), ботулінового екзотоксину.
Для отримання високо стандартних і легковідтворюючих стабільних результатів, а також в наукових дослідженнях, особливо вірусологічних, у лабораторній практиці використовують генетично стандартизованих лінійних (гомозиготних) тварин. Їх отримують у спеціальних віваріях шляхом багаторазового близькоспорід- неного схрещування (інбридінга). Уже виведено біля 700 ліній білих мишей, 170 ліній щурів, 16 ліній гвінейських свинок, біля 70 ліній хом 'яків, 7 ліній курчат та ін. Такі тварини і птахи мають чітко запрограмовані біологічні властивості, такі як висока чутливість до певних збудників, здатність до імунологічної відповіді тощо.
У лабораторних тварин можуть виникати спонтанні захворювання бактеріальної чи вірусної природи, латентні інфекції. Вони також мають свою нормальну мікрофлору. Все це ускладнює виділення чистих культур від заражених тварин і визначення їх етіологічної ролі. Цього недоліку позбавлені безмікробні лабораторні тварини - гнотобіоти, а також тварини, вільні від спеціальних патогенних збудників (СПЗ-тварини). Їх використовують для проведення важливих експериментів з проблем вивчення ролі нормальної мікрофлори в інфекції, імунітеті, утворення вітамінів, ферментів та інших біологічно активних речовин.