Актиномікоз

Актиномікоз - хронічне гранулематозне гнійне захворювання різних тканин і органів, що викликається актиноміцетами. Воно супроводжується інфільтрацією тканин, абсцесами, норицями, утворенням щільних зерен (друз). Основні збудни­ки - Actinomyces israelii і A.bovis.

Матеріалом для лабораторної діагностики служить гній, харкотиння, сеча, випорожнення, спинномозкова рідина, пунктати і біоптати уражених тканин. Най­кращі результати дають мікроскопічні й бактеріологічні методи дослідження.

Бактеріоскопію проводять для виявлення друз. Для цього у тонкому шарі рідкого або розрідженого матеріалу в чашці Петрі відбирають під лупою гнійні шматочки або зерна, переносять їх на предметне скло в краплю 10-20 % розчину NaOH, трохи підігрівають, накривають покривним скельцем і досліджують під мікроскопом (х40). Друзи виглядають як повстяноподібні скупчення міцелію, від яких на периферію радіально (подібно до променів сонця) відходять гіфи з потов­щенням на кінцях (рис. 79).

Мікроскопічно досліджують і забарвлені препарати друз. З цією метою зер­на або гнійні шматочки промивають водою, вміщують на предметне скло, покри­вають другим склом, обережно натискують, рознімають, отримуючи два рівномі­рних мазки. Забарвлюють їх за Грамом і Цілем-Нільсеном. При імерсійній мікро­скопії виявляють клітини міцелію (рис. 79, 1), паличкоподібні та кокоподібні утвори, а також спори. За Грамом спори фарбуються у темно-фіолетовий, а дру­зи - у рожевий колір. При забарвленні за Цілем-Нільсеном міцелій має синій, а спори рожевий колір. Якщо друзи не виявляють, із досліджуваного матеріалу го­тують звичайні мазки і забарвлюють їх за Грамом. При цьому під мікроскопом виявляють пучки міцелію або окремі нитки фіолетового кольору. Виявлення друз або тонкого несептованого міцелію та спор підтверджує діагноз актиномікозу.

Рис. 79. Actinomyces israelii: 1 - міцелій; 2 - друзи.

Бактеріологічне дослідження. Патологічний матеріал від хворих, як прави­ло, забруднений сторонньою мікрофлорою. Для позбавлення від неї матеріал цен­трифугують у розчині пеніциліну і стрептоміцину, потім відмивають від антибіо­тиків 0,85 % розчином NaCl. Для звільнення від супутньої флори можна також внести у пробірку 50 % розчин гліцерину і витримати 2-3 доби при 37 °С.

Оброблений таким способом матеріал висівають на середовище Сабуро, кров'яний або сироватковий агар. Посіви інкубують при 37 °С протягом 3-5 днів.

A. israelii на сироватковому агарі утворює безбарвні пастоподібні бугристі колонії. Повітряний міцелій утворюється слабко. У мазках із колоній видно па­лички, кулясті і колбоподібні елементи. Старі колонії стають пухнастими, ніби припорошені борошном.

A. bovis росте в анаеробних умовах, утворюючи безбарвні пастоподібні ко­лонії, які рано покриваються білим повітряним міцелієм. Колонії міцно спаюють­ся з агаром і не знімаються петлею. У мазках із колоній видно несептований міцелій, що розпадається на паличкоподібні й кокоподібні утворення .

Ідентифікацію виділених культур проводять за рядом ознак (табл. 60) Обид­ва види не звуджують молоко, не розріджують желатин, не відновлюють нітрати.

Таблиця 60

Диференціація основних видів актиноміцетів Вид	Ферментація					Чутливість до хлорамфеніколу
	рибози	ксилози	рафінози	крохмалю
Actinomyces israelii	+	+	+	+	+
Actinomyces bovis	-	±	-	+	-

Серологічна діагностика проводиться рідко. Використовують реакції зв'язу­вання комплементу і непрямої гемаглютинації. Антигеном служить актинолізат. Але обидві реакції можуть давати позитивні результати й при інших захворюван­нях (рак легень, тяжкі гнійні процеси).

Дещо більше діагностичне значення мають імунологічні тести: реакція галь­мування міграції лейкоцитів та алергічна проба з актино лізатом, а також кількісне визначення імунокомпетентних клітин. Внутрішньошкірна проба при вісцераль­ному актиномікозі часто буває негативна.