1 Ерпесвірусні інфекції

Віруси родини Herpesviridae поділяються на три підродини: Alphaherpesvirinae (викликають простий оперізуючий герпес та вітряну віспу), Ве1;аЬегре8УІгіпае (спри­чиняє цитомегалію), Gammaherpesvirinae (асоціюється з лімфомою Беркітта, на- зофарінгеальною карциномою). Всього в родині нараховують біля 50 вірусів.

Простий герпес

Захворювання має декілька клінічних форм, але найчастіше вірус персистує в організмі, і хвороба має безсимптомний перебіг. Звичайні клінічні прояви - ве­зикулярна висипка на шкірі і слизових оболонках, рідко виникає менінгоенце- фаліт, кератит і генералізована форма у новонароджених. Вірус герпесу 1-го типу проникає в організм ще в ранньому дитинстві й постійно персистує у 70-90 % дорослих людей. Передається контактним шляхом через слину, посуд, побутові речі. Вірус 2-го типу передається статевим шляхом і викликає генітальний герпес.

Лабораторна діагностика включає проведення вірусоскопічних, прискоре­них, вірусологічних і серологічних методів. Залежно від клінічних проявів матер­іалом для дослідження служать слина, вміст пухирців, кірочки, ліквор, мазки з виразок на слизовій оболонці рота, статевих органів, рогівки; при автопсії - шма­точки головного і спинного мозку та паренхіматозних органів. Взятий матеріал найкраще зберігати в 10 % сироватці при температурі - 70 °С.

Мікроскопія. Зскрібки, мазки, пухирцевий вміст після негайної фіксації в суміші Никифорова забарвлюють за методом Романовського-Гімзи і досліджують під імерсійним об'єктивом на наявність гігантських багатоядерних клітин з ха­рактерними внутрішньоядерними включеннями (тільця Каудрі).

Для експрес-діагностики використовують електронну мікроскопію, реакцію імунофлуоресценції, імуноферментний аналіз, генетичну діагностику. Під елект­ронним мікроскопом досліджують вміст пухирців, рідку фракцію кірок після їх гомогенізації в дистильованій воді, змиви з елементів висипу. Виявлення 2-3 віріонів з типовою морфологією цілком достатньо для встановлення діагнозу (рис. 90). Швидке виявлення герпетичного антигену можливе в реакції імунофлуо- ресценції. Мазки з пухирцевої рідини, виразок на рогівці або осаду з ліквору фіксу­ють і обробляють протигерпетичною флуоресцентною сироваткою. Антиген зна­ходять у цитоплазмі та ядрах уражених клітин за характерним золотаво-зеленим

світінням. Вірусспецифічний антиген у досліджува­ному матеріалі легко виявляють за допомогою іму- ноферментного аналізу, чутливість і специфічність якого може сягати 95-96 %.

Виділення герпесвірусів. Ізоляцію вірусів про­водять шляхом інокуляції досліджуваного матеріа­лу в культури клітин ниркового епітелію кроля, ку­рячого ембріона, амніона людини, ИеЬа та ін., або зараженням мишей-сисунців, хом'ячків, кроликів, курячих ембріонів.

Репродукція вірусів у культурах клітин настає через 4-7 днів. Вона супроводжується розвитком Рис. 90. Вірус герпесу. цитопатичних змін, утворенням гігантських багато­ядерних клітин та синцитію.

У мишей виникають паралічі і смерть, у кроликів через 2-5 днів спостеріга­ють кератит, у хом'ячків захворювання закінчується летально. На хоріоналантоїсній оболонці курячих ембріонів через 48 годин з'являються опуклі непрозорі бляшки.

Виділені штами вірусів ідентифікують за допомогою стандартних протигер- петичних сироваток у тестах нейтралізації на культурах клітин, лабораторних тва­ринах або курячих ембріонах.

Серологічну діагностику проводять шляхом постановки реакції непрямої гемаглютинації, імунофлуоресценції та імуноферментного аналізу обов'язково методом парних сироваток. Діагностичне значення має наростання титру антитіл у 4 рази і більше. Серологічна діагностика простого герпесу значною мірою утруд­нена із-за широкої циркуляції вірусів серед населення і наявністю спільних анти­генів у 1-го і 2-го сероваріантів герпетичних вірусів. При первинному захворю­ванні на простий герпес певне діагностичне значення має постановка РЗК для виявлення комплементзв'язуючих антитіл. Особливо важливе значення при цьому набуває визначення ^ М.