- •УЧастина і загальна мікробіологія
- •Організація, устаткування, режим роботи бактеріологічних, імунологічних і вірусологічних лабораторій
- •Методи лабораторних досліджень
- •1. Феноловий генціанвіолет
- •Культивування мікроорганізмів
- •Екологія мікроорганізмів
- •Мікробіологічне дослідження води
- •Визначення індексу бгкп на етапах очищення
- •Дослідження мікрофлори повітря
- •Мікробіологічне дослідження грунту
- •Мікробіологічні дослідження харчових продуктів
- •Дослідження мікрофлори людини
- •Експериментальна інфекція. Використання тварин в лабораторних дослідженнях
- •Способи зараження експериментальних тварин
- •Мікробіологічне дослідження трупа
- •Визначення чутливості бактерій до антибіотиків
- •Основні набори дисків, які рекомендуються для визначення чутливості залежно від виду виділеної культури та патологічного матеріалу
- •Частина іі імунологія
- •Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань
- •Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних захворювань
- •Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань Стафілококові інфекції
- •Захворювання, спричиненні умовно-патогенними ентеробактеріями
- •Ранова анаеробна газова інфекція
- •Бактероїдози
- •Дифтерія
- •Коклюш і паракоклюш
- •Псевдомонадні інфекції
- •Інфекції, викликані гемофільними бактеріями
- •Легіонельози
- •Лістеріоз
- •Туберкульоз
- •Лепра (проказа)
- •Мікобактеріози
- •Актиномікоз
- •Нокардіоз
- •1 2 Рис. 80. N.Asteroides: колонії (1), ланцюжки і конідії в мазку (2).
- •Сифіліс та інші трепонематози
- •Ендемічні побутові трепонематози
- •Лептоспіроз
- •Епідемічний поворотний тиф
- •Ендемічний поворотний тиф
- •Бореліоз Лайма
- •Рикетсіози
- •Епідемічний висипний тиф
- •Ендемічний висипний тиф
- •Північноазіатський рикетсіоз
- •Гарячка цуцугамуші
- •Пароксизмальний рикетсіоз
- •Трахома
- •Респіраторний хламідіоз
- •Сечостатевий хламідіоз
- •Будова і класифікація вірусів
- •Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій
- •Методи ідентифікації вірусів
- •Виділення та титрування бактеріофагів
- •Парагрип
- •Епідемічний паротит
- •Респіраторно-синцитіальні інфекції
- •Ентеровірусні інфекції
- •Ротавірусні гастроентерити
- •1 Ерпесвірусні інфекції
- •Простий герпес
- •Вітряна віспа - оперізуючий герпес
- •Цитомегалія
- •Аденовірусні інфекції
- •Коронавірусні інфекції
- •Гарячки Марбург і Ебола
- •Арбовірусні інфекції
- •Весняно-літній кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •Гарячка Західного Нілу
- •Жовта гарячка
- •Геморагічні гарячки
- •Кримська-Конго геморагічна гарячка
- •Геморагічна гарячка з нирковим синдромом
- •Краснуха
- •Лімфоцитарний хоріоменінгіт
- •Гепатит в
- •Кандидоз
- •.Частина VI протозойні інфекції
- •Методи лабораторної діагностики
- •Малярія
Лістеріоз
Лістеріоз - гостра або хронічна септична хвороба людей і тварин з переважно аліментарним і контактним шляхами зараження, що характеризується ураженням полінуклеарних фагоцитів, центральної нервової системи, печінки, селезінки та інших органів. Найчастіше проявляється у вигляді ангіни, кон 'юнктивіту, сепсису, менінгоенцефаліту.
Збудник - Listeria monocytogenes з родини Corynebacteriaceae, дрібна, поліморфна, грампозитивна паличка, має 8 сероварів. Найчастіше зустрічається 1-й і 4-й серовари. Джерелом інфекції є миші-полівки, хатні миші, водяні щури, рідше зайці, лисиці, білки, свійські тварини і птахи.
Матеріалом для мікробіологічного дослідження найчастіше служить слиз із носоглотки і кон'юнктиви, кров, ліквор, пунктати лімфатичних вузлів, секційний матеріал. Окрім того, досліджують м'ясо, молоко й інші харчові продукти, а при підозрі також трупи домашніх і диких тварин. Взяття матеріалу необхідно проводити дуже обережно, оскільки людина надзвичайно чутлива до лістерій.
Основу лабораторної діагностики лістеріозу складає бактеріологічне і серологічне дослідження, постановка біологічної та алергічної проб. Бактеріоскопія проводиться рідко, в основному, при дослідженні органів загиблих тварин, а також меконія новонароджених, що загинули від лістеріозного сепсису.
Бактеріологічне дослідження. У перші 7-10 днів захворювання кров (10 мл) і ліквор (3-5 мл) засівають у 100-200 мл глюкозного, глюкозно-печінкового або глюкозно-гліцеринового бульйону. Матеріал щільної консистенції емульгують в ізотонічному розчині хлориду натрію і сіють на гліцериновий чи кров'яний агар з телуритом калію або поліміксином (1-5 мкг/мл). Якщо досліджуваний матеріал дуже забруднений сторонньою мікрофлорою, краще спочатку ввести його білим мишам або гвінейським свинкам і після їх загибелі з печінки і селезінки зробити мазки-відбитки та посіви. Засіяні середовища інкубують при 37 °С протягом 7 діб, щоденно контролюючи наявність росту шляхом бактеріоскопії.
У рідких середовищах через добу настає помутніння і утворюється складчаста плівка. На триптозному або гліцериновому агарі при дослідженні в косому освітленні колонії 24-годинного віку мають голубувато-зелений колір. У мазках із бульйонних і агарових культур лістерії виглядають як короткі, товстуваті кокобак- терії, які не мають ні спор, ні капсул, розташовуються поодинці або невеликими групками. Серовари виділених штамів визначають за допомогою реакції аглютинації з антилістеріозними сироватками, в першу чергу 1-го та 4-го сероварів. Позитивним вважають результат, якщо аглютинація відбулася в розведенні не менше 1/4 титру.
Ідентифікацію виділених культур здійснюють за морфологічними, тінкторі- альними, культуральними, біохімічними і антигенними властивостями. Лістерії слаборухливі, каталазопозитивні, ферментують до кислоти глюкозу, мальтозу, саліцин, не розкладають маніт і гліцерин. Свіжі культури дають позитивну кон 'юн- ктивальну пробу у гвінейських свинок. Через 2 години після внесення краплі бульйонної культури лістерій у кон'юнктивальний мішок розвивається гнійне запалення кон 'юнктиви.
Серологічне дослідження. Починаючи з другого тижня захворювання використовують реакцію аглютинації (титр 1:320-1:5000). При низькому титрі антитіл цю реакцію слід повторити. Більш достовірною і специфічною є реакція непрямої гемаглютинації (титр 1:80 і вище). Вона дає позитивні результати у 85-90 % хворих на лістеріоз після 10-13-го дня захворювання. Її застосовують і для виявлення хронічного лістеріозу. Реакція зв'язування комплементу стає позитивною у більш віддалені строки, її діагностичний титр 1:10 і вище. З діагностичною метою використовують реакцію імунофлуоресценції і рідко - реакцію преципітації.
Біологічна проба. Досліджуваний матеріал, особливо при забрудненні його супутньою мікрофлорою, вводять підшкірно білим мишам. Через три тижні при позитивному результаті у тварин виникають паралічі задніх кінцівок і порушення координації рухів. Із печінки та селезінки тварин, що загинули, роблять мазки- відбитки та посіви на живильні середовища.
Алергічну пробу із стандартним корпускулярним антигеном, або антигеном, отриманим шляхом кислотного гідролізу культури лістерій, ставлять на 6-9-й день захворювання. Його вводять внутрішньошкірно в об'ємі 0,1 мл. Результат враховують через 24-48 год. Пробу вважають позитивною, якщо виникає гіперемія шкіри та інфільтрат діаметром 1-2 см.