Епідемічний паротит

Під електронним мікроскопом паротитний віріон має неправильну куполо­подібну форму діаметром 150-170 нм. Збудник паротиту добре культивується в курячих ембріонах, а також у клітинах НеЬа та ниркового епітелію ембріона лю­дини. Віруси мають виражені гемаглютинуючі, нейрамінідазні й гемолітичні вла­стивості. Вони нестійкі до дії фізичних і хімічних факторів, швидко інактивують- ся ефіром, трипсином, формаліном, ультрафіолетовими променями. Резистентні до висушування, не втрачають інфекційних властивостей при 4 °С протягом 2 міс., при кімнатній температурі - 4 дні. При 55 °С гинуть через 20 хв.

Вірусологічна діагностика. Для дослідження від хворого беруть слину, спинномозкову рідину (при підозрі на менінгіт, менінгоенцефаліт), сечу. Забір ма­теріалу краще проводити в перші дні захворювання. Для знищення сторонньої мікрофлори отриманий матеріал обробляють сумішшю пеніциліну і стрептоміци­ну в концентрації 500-1000 ОД/мл. Спочатку його центрифугують при 1500 об/хв, потім супернатант підлягає повторному центрифугуванню при 40000 об/хв протя­гом 1,5 год. Для подальших досліджень використовують осад, попередньо ресус- пензований в розчині Хенкса.

Щоб виділити з нього вірус, осад вводять в амніотичну порожнину 7-8-ден- них курячих ембріонів. Ембріони інкубують при температурі 35 °С протягом 6-7 днів. Щоб довести наявність вірусу в матеріалі, використовують РГА з 1 % сус­пензією еритроцитів курей. Можна використати як досліджуваний об'єкт освіт­лену 20 % суспензію амніотичних оболонок, оскільки при декількох пасажах вірусів у алантоїсній рідині їх гемаглютинуючий титр зростає.

Іншим методом виділення вірусів є зараження культур клітин. Найчастіше використовують клітини нирок мавп, ембріону людини, перещеплювані лінії Уего. ВНК-21. Довести наяність вірусів можна за допомогою оцінки цитопатичної дії, РГА та РГА_адс. Для постановки останньої до інфікованої культури клітин додають 0,4 % суспензію еритроцитів курей або гвінейських свинок. Систему витримують до 5 хв при температурі 18-20 °С, відмивають вільні еритроцити і спостерігають під мікроскопом явище адсорбції останніх на поверхні заражених клітин.

Для ідентифікації збудників використовують РЗК, РГГА, а при використанні культур клітин - РН. Можна використати з цією метою метод антитіл, які флуо- ресцують. Як діагностичні препарати використовують сироватки імунізованих тварин або людей, які перехворіли на епідемічний паротит.

Серологічна діагностика. З цією метою досліджують парні сироватки для виявлення приросту титру антитіл проти вірусів епідемічного паротиту в РГГА, РЗК, РН, РГГ_ад. Як антиген використовують стандартний діагностикум із збуд - ників або антигени, які одержують із амніотичної чи алантоїсної рідини зараже­них курячих ембріонів. Діагностичним вважається чотирикратний приріст титру антитіл у другій сироватці в порівнянні з першою. Як правило, титри антитіл у другій сироватці при використанні РГГА сягають 1:320, а при РЗК - 1:64.

Експрес-діагностика. Довести наявність вірусів у слині, сечі чи спинномоз­ковій рідині можна при використанні методу антитіл, які флуоресцують. Найчас­тіше використовують метод непрямої імунофлуоресценції.

Останнім часом у спеціалізованих вірусологічних лабораторіях використо­вують полімеразну ланцюгову реакцію для виявлення вірусної нуклеотидної кис­лоти у досліджуваному матеріалі.

Кір

Зрілий віріон кору має овальну форму діаметром 120-250 нм. У середині містить однониткову "мінус"-нитку несегментованої РНК. Суперкапсидна оболонка має вирости (шипики). Вірусні структурні компоненти представлено гемаглютиніном, Б1- і Б2-білками, нуклеокапсидним та М-протеїном, а також білком полімеразного комплексу. На відміну від інших парамікосвірусів, не містить нейрамінідази, однак має гемаглютинін, який спричиняє аглютинацію еритроцитів мавп. Репродукується в первинно-трипсинізованих культурах клітин ниркового епітелію, НеЬа, НЕр-2, Уего, погано культивується в курячих ембріонах. У культурах клітин викликає цитопатичну дію у вигляді симпластів. Існує лише один антигенний тип вірусу. Він нестійкий до дії факторів зовнішнього середовища, при кімнатній температурі гине через кілька годин, але вірулентність втрачає через 30 хв. Чутливий до дії високих температур, ультрафіолетового опромінення, добре зберігається в замороженому стані.

Вірусологічна діагностика. Найчастіше кір діагностують на підставі клінічної симптоматики, спостерігаючи етапи появи висипань, появу плям Бельського-Філа- това-Копліка на слизовій оболонці щік тощо.

Лабораторна діагностика проводиться рідко. Методи виділення та ідентифі­кації вірусів у звичайній лабораторній практиці не застосовують, хоча знайти вірус у досліджуваному матеріалі можна за 2-3 дні до появи висипань. Проте, як дослі­джуваний матеріал для виділення вірусів, можуть бути використані змиви з носо­вої частини глотки, виділення з кон'юнктиви, сеча, кров, спинномозкова рідина, а також секційний матеріал. Після відповідної підготовки (додавання пеніциліну і стрептоміцину, в разі потреби центрифугування тощо) матеріалом заражають пер- винно-трипсинізовані культури клітин ембріона людини, нирок мавп або пере­щеплювані лінії Неіа, НЕр-2 та інші. Культури клітин підлягають спостереженню протягом 30 діб. Одним з критеріїв наявності вірусів у матеріалі є поява цитопа- тичної дії, що проявляється утворенням синцитіїв і злиттям клітин. Типувати віруси можна, використовуючи метод імунофлуоресценції, РГГ_адс, РН у культурі клітин за феноменом гемадсорбції, ІФА.

Серологічна діагностика кору використовується в лабораторній практиці значно частіше. Дослідженню підлягають парні сироватки хворих. Віруснейтралі- зуючі, антигемаглютинуючі та комплементзв'язуючі антитіла виявляють в крові досить рано. Часто вони досягають високих титрів разом з появою висипань. Пер­шу сироватку беруть у перші дні захворювання, другу - через 12-14 днів. Став­лять реакції паралельно в двох рядах пробірок.

Для спостереження за динамікою зростання титру антитіл використовують РН, РГГА, РНГА, РЗК. Для постановки РГГА використовують еритроцити при­матів. РНГА є однією з найдоступніших у лабораторній практиці. Позитивними вважають ті реакції, які довели чотирикратне зростання титру антитіл.

Експрес-діагностика. Як і при більшості інших вірусних захворювань, ме­тод флуоресцуючих антитіл дозволяє швидко визначити вірус в епітеліальних клі­тинах носоглоткових змивів, осаді сечі, лейкоцитах крові, секційному матеріалі (мозок) тощо. Антигени, що локалізуються в цитоплазмі, світяться в ультрафіоле­тових променях люмінесцентного мікроскопа при обробці специфічними сиро­ватками, міченими флуорохромами.

Полімеразна ланцюгова реакція надає можливість швидко визначити нуклеї­нову кислоту віріонів кору безпосередньо в досліджуваному матеріалі.