Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
микробиология.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
13.03 Mб
Скачать

Японський енцефаліт

Резервуаром вірусу японського енцефаліту в природі є дикі птахи, велика рогата худоба, коні, свині, гризуни. Переносник - комарі роду Culex. Захворюван­ня розповсюджене на сході азіатського континенту: в Японії, Китаї, Кореї, Індії, Приморському краї Росії тощо.

Людина заражується через укус інфікованого комара. Проникнувши в організм людини, вірус розмножується в нейронах центральної нервової системи, а також в клітинах паренхіматозних органів. При цьому досить часто уражуються ядра гіпо­таламуса, стовбурової ділянки головного мозку і шийний відділ спинного мозку.

Лабораторна діагностика. При вірусологічному дослідженні збудник мож­на виділяти з крові впродовж першого тижня хвороби, протягом двох тижнів із спинномозкової рідини, а також із мозку загиблих.

Інфікованим матеріалом заражують новонароджених мишенят, курячі ембрі­они і культури клітин: первинні - курячі, гусячі фібробласти, клітини ембріона свині; перещеплювані - ВНК-21, Vero. При зараженні клітин ВНК-21 спостері­гається характерний цитопатичний ефект - поява на 3-4 добу багатоядерних клітин, що нагадують симпласт.

Ідентифікацію вірусу проводять в РН або РГГА. Вірусоспецифічний антиген можна теж виявити за допомогою імуноферментного методу і РЗНГА. Вірусну нуклеїнову кислоту ідентифікують в реакції гібридизації і полімеразній ланцю­говій реакції.

Серологічна діагностика здійснюється за допомогою РН, РЗК, РГГА, РНГА, імуноферментного методу. При цьому потрібно враховувати зростання титру про­тивірусних антитіл у парних сироватках.

Гарячка Західного Нілу

Вірус гарячки Західного Нілу за своїми розмірами дещо менший від попе­редніх флавівірусів, його діаметр - 20-30 нм. Структура вірусу типова для даної родини. Збудник чутливий до підвищеної температури і при 56 °С гине протягом 30 хв. Кип'ятіння інактивує його протягом 2-3 хв. Органічні розчинники і детер­генти, руйнуючи ліпіди суперкапсидної оболонки, знешкоджують вірус.

Резервуаром вірусу Західного Нілу в природі є дрібні гризуни і птахи, в тому числі водоплаваючі. Інфікована людина теж може бути джерелом інфекції. Пере­носниками вірусу є комарі і кліщі.

Людина заражується через укус комара. Вірус розповсюджується в організмі гематогенним шляхом і зумовлює ураження лімфоїдної тканини, рідше оболонок мозку і самого мозку. Вірус має виражений тропізм до ендотелію судин і ней­ронів. Після нетривалого інкубаційного періоду (2-8 днів) захворювання розпочи­нається лихоманкою, появою геморагічної висипки, жовтяницею, болем у сугло­бах. Можливий розвиток менінгіту і менінгоенцефаліту.

Лабораторна діагностика. Основним матеріалом для вірусологічної діагнос­тики служить кров і спинномозкова рідина, а від осіб, які загинули, лімфоїдна і мозкова тканини. Вірусним матеріалом заражують культури клітин МК-21 і внутріш- ньомозково лабораторних мишей. Ідентифікацію вірусу Західного Нілу проводять за допомогою прямої імунофлуоресценції, а також полімеразної ланцюгової реакції.

Для серологічної діагностики використовують парні сироватки хворого з на­ступним дослідженням титру противірусних антитіл в РЗК, РГГА, РН та ІФА.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.