3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів

У Кіотському протоколі РКІК ООН визначено шість парникових газів прямої дії, що роблять найбільший вплив на парникові властивості атмосфери, по яких вводяться обмеження викидів. Це - вуглекислий газ, метан, геміоксид азоту, гідрофторвуглець, перфторвуглець, гексафторид сірки (SF₆). З них в процесі спалювання органічного палива утворюються тільки CO₂, CH₄ і N₂O. Вони мають різний потенціал глобального потеплення: 1 тонна CH₄ надає парниковий ефект в 21 раз більший, ніж 1 тонна CO₂, а 1 тонна N₂O - в 310 разів. Тому, хоча при спалюванні палива викиди CH₄ і N₂O значно менші, ніж викиди CO₂, їх облік необхідний при проведенні інвентаризації викидів.

Зважаючи на сучасний стан розвитку природоохоронного законодавства, територіальні органи Мінприроди України не здійснюють нормування впливу діяльності, пов’язаної з викидами парникових газів, і тому не мають можливості розробити плани заходів, спрямованих на зниження обсягу їх викидів.

Зростання в Луганській області протягом останніх років обсягів викидів забруднюючих речовин (в тому числі і газів прямої дії, що роблять найбільший вплив на парникові властивості атмосфери) обумовлене перш за все тим, що в вугільних регіонах коливання викидів в атмосферне повітря CH₄ залежить від ступеню метаноносності вугільних пластів.

Рис. 3.1. Викиди метану в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення в 2009 році в Луганській області

3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату

Згідно Кіотського Протоколу промислово розвинені країни повинні скоротити свої сумарні викиди шести парникових газів в період 2008-2012 рр. не менше, ніж на 5,2 % в порівнянні з рівнем 1990 року. Найбільш високі зобов'язання по зниженню викидів - на 8 % - взяли на себе країни Європейського Союзу; 3 країни (Австралія, Ісландія і Норвегія) можуть збільшити свої викиди на 8, 10 і 1 відсоток відповідно. Росії і Україні досить не перевищити свої викиди рівня 1990 року.

Енергозбереження (діяльність, яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві) – економічна та технічна основа найбільш перспективних в умовах України проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів.

В області реалізується Комплексна програма енергозбереження Луганської області на 1999-2010 рр., прийнята розпорядженням голови облдержадміністрації від 27.09.99 № 737.

4. Стан воднИх ресурсІв

4.1. Водні ресурси та їх використання

По запасах водних ресурсів Луганська область відноситься до недостатньо забезпечених. Водозабезпеченість території і населення області загальними водними ресурсами в 1,65 рази і місцевими в 2,0 рази нижче, ніж у середньому по Україні. На одного мешканця в області залежно від водності року припадає від 0,16 до 0,5 тис. м³/рік (проти 1,01 тис. м³/рік в середньому по державі).

Основним поверхневим джерелом води на території області є річка Міус та ріка Сіверський Донець – трансграничний водний об’єкт. Територія басейнів річок в межах Луганської області несе велике антропогенне навантаження.

Розвиток господарського комплексу в басейні р. Сіверського Дінця без урахування екологічних та економічних наслідків призвів до вкрай деформованої господарської структури промисловості з перевагою галузей, які потребують величезної кількості води і які найбільш негативно впливають на довкілля.

Забезпечення водою населення області в необхідному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води в водних об’єктах. В більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення вода класифікується як забруднена (4 клас якості).

Як і раніше, у теперішній час суб’єкти господарювання Луганської області в основному використовують ресурсномісткі технології. Значні питомі витрати водоспоживання на одиницю продукції притаманні практично всім підприємствам області.

В області експлуатується 431 ставків та водосховищ, загальний об’єм яких 321,376 млн. м³, з них 71 найбільших із загальним об’ємом 244,737 млн. м³.

У Луганській області впродовж останнього десятиріччя існує стійка тенденція зниження обсягів забору і використання свіжої води. Аналіз статистичної звітності підприємств і організацій області за 2009 рік свідчить, що обсяги забору води (458,9 млн. м³) в порівнянні з 2008 роком (541,2 млн. м³) зменшились на 82,3 млн. м³

Рис. 4.1. Обсяги забору води за 2004-2009 роки по Луганській області

Використання води у 2009 році склало 198,8 млн. м³, у 2008 році складало 232,0 млн. м³, тобто знизилось на 33,2 млн. м³.

Із загального обсягу забраної води (458,9 млн. м³) на поверхневі джерела припадає 126,0 млн. м³ (27,5 %), на підземні – 332,9 млн. м³ (72,5 %), з них 175,7 млн. м³ шахтних вод.

Із загального обсягу поверхневих вод 123,8 млн. м³ забрано в басейні р. Сіверський Донець і 2,2 млн. м³ в басейні р. Міус. Обсяг використаної води становить 198,8 млн. м³. За напрямками використання води розподілення її таке: побутово-питні потреби – 42 %, промисловість – 46,2 %; сільське господарство – 1,2 %, зрошення – 2,1 %; риборозведення – 3,36 %.

Господарсько-побутове та виробниче водоспоживання формується на урбанізованій території області: в основному в міських поселеннях, які займають площу 1,6 тис. км², що складає близько 6 % території області. На цій території використовується 81,5 % загального обсягу води області, у тому числі понад 88,2 % на господарсько-побутові і 78,4 % на виробничі потреби від загального обсягу, який використано областю на ці потреби.

Використання води у системах оборотного та повторно-послідовного водопостачання становить 2341,0 тис. м³; економія свіжої води – 92,2 %. Найбільш інтенсивне використання води здійснюється у м. Луганську та Лисичано-Рубіжанському промисловому регіоні, найбільш інтенсивне забруднення поверхневих вод має місце у Свердловсько-Ровеньківському та Краснолуцько-Антрацитівському промислових регіонах, а також у Лисичано-Рубіжанському регіоні й м. Луганську.

Таблиця 4.1. Основні показники використання і відведення води, млн. м³

Показники	1990	2005	2006	2007	2008	2009
Забрано води з природних водних обۥєктів - всього	1606	600,73	606,2	571,6	541,2	458,9
у тому числі для використання	1305	382,6	388,5	377,6	367,5	296,3
Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на	1261	254,31	250,1	241,5	232	198,8
виробничі потреби	624,9	118,86	127,4	126,1	122,9	98,49
побутово-питні потреби	383,5	109,64	105	96,26	89,95	83,31
зрошення	171,3	2,73	2,95	4,54	2,254	4,14
сільськогосподарські потреби	81,22	11,8	3,32	3,1	2,66	2,37
ставково-рибне господарство	0	13,45	10,72	8,94	7,27	6,69
Втрати води при транспортуванні	53,8	126,6	138,3	136	135,5	97,49
Загальне водовідведення з нього	1053	399,1	386,1	362,1	330	300,8
у поверхневі водні обۥєкти	1011	381,4	372,1	346	316	286,5
у тому числі
забруднених зворотних вод	256,9	268,9	221,9	203,5	147,4	100,3
з них без очищення	43,19	53,4	40,47	34,1	31,42	23,18
нормативно очищених	397	103,11	130,3	115,5	141,4	163,7
нормативно-чистих без очистки	357	9,52	19,91	26,91	27,75	22,5
Обсяг оборотної та послідовно використаної води	5282	2235	2405	2638	2550	2341
Частка оборотної та послідовно використаної води, %		94,3	94,5	95	95	92,2
Потужність очисних споруд	748,8	653,2	655,2	643,3	629	640,7

Таблиця 4.2. Забір, використання та відведення води, млн. м³

Назва водного обۥєкту	Забрано води з природних водних обۥєктів - всього	Використано води	Водовідведення у поверхневі водні обۥєкти
			всього	з них забруднених зворотних вод
р. Кріпка	-	-	-	-
р. Сіверський Донець, в тому числі	397,2	193,8	227,0	86,47
р. Кундрюччя	0,92	0,87	9,26	0,005
р. В. Кам'янка	48,83	7,78	30,66	10,15
р. Деркул	1,62	1,47	-	-
р. Луганчик	10,54	3,84	-	-
р. Лугань	109,9	43,52	102,7	28,51
р. Євсуг	0,17	0,17	1,77	1,77
р. Айдар	2,57	1,85	0,46	0,46
р. Н. Біленька	6,3	1,0	5,414	5,414
р. В. Біленька	2,12	0,7	3,52	2,0
р. Борова	8,1	5,624	-	-
р. Красна	1,23	0,844	0,533	0,533
р. Міус, в тому числі	61,68	5,032	59,49	13,84
р. Нагольна	28,08	2,15	27,11	3,68