13.5. Економічні засади природокористування

З 1992 року у відповідності до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» створені Державний та місцеві спеціальні екологічні фонди.

Державний екологічний фонд створений при Мінприроди України, місцеві екологічні фонди організовуються при відповідних радах народних депутатів (сільських, селищних, міських, обласних).

Засоби екологічних фондів використовуються у обсязі прогнозних показників надходжень до фондів по основним напрямкам, що зазначаються в Положеннях про фонди.

Діючим законодавством України: Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що екологічні фонди формуються за рахунок:

1. платежів за забруднення навколишнього природного середовища,

2. грошових стягнень за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу внаслідок порушень природоохоронного законодавства,

3. добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян.

Кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища – головне джерело наповнення екологічних фондів, складають 80-90 % від всіх надходжень до фондів. Інші джерела не мають такої суттєвої ваги, незначні та змінливі.

Взаємовідносини платників збору за забруднення довкілля з природоохоронними органами (яким є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області) будуються на основі рішень, нормативів, дозволів, лімітів, умов погоджень дозвільної документації на використання природних ресурсів. У дозволах на впровадження певної господарської діяльності зазначаються розміри дозволених викидів, скидів в атмосферу, водні ресурси, обсяги утворення та розміщення відходів. Перелік підприємств, установ, організацій, громадян, яким видані дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів подається до Державної податкової адміністрації в Луганській області.

Порядок та періодичність внесення платежів встановлюється Інструктивно-методичними вказівками по отриманню плати за забруднення навколишнього середовища, затвердженими Кабінетом Міністрів України та Мінприроди України.

Розмір ставки платежу обчислюється суб'єктом господарської діяльності самостійно по кожному інгредієнту, присутньому у викидах, на підставі встановлених лімітів та нормативів збору. За викиди у межах допустимих нормативів підприємства вносять платежі згідно установленої ставки за місцем знаходження джерел та здійснення забруднення на спеціальний рахунок фонду, що визначається органами Державного казначейства. Також платниками збору складаються податкові розрахунки та надаються з наростаючим підсумком до податкового органу - Державної податкової адміністрації в Луганській області.

Контроль за правильністю нарахування та повнотою сплачення коштів за забруднення здійснюється також органами податкової служби. Законодавством передбачені відповідні заходи впливу на платників, які порушують строки та розміри внесення платежів.

Однією з найбільш серйозних проблем, що ускладнює взаємовідносини між платниками і природоохоронними органом, є інфляція та криза неплатежів. В умовах інфляції будь-які капіталовкладення здійснюються на користь платника, а не отримувача коштів. Криза неплатежів часто робить неможливим внесення плати за забруднення. В цьому разі підприємства не мають достатніх коштів на рахунку та не можуть вносити плату за забруднення.

Інше важливе питання взаємовідносин платника й природоохоронного органу – це достовірність даних про фактичні викиди та скиди забруднюючих речовин. У більшості випадків використовуються форми статистичної звітності, які що готуються на основі балансових розрахунків. Відповідність матеріалів, наданих для отримання дозвільної документу, у порівнянні з фактичним станом справ встановлюється під час перевірок дотримання природоохоронного законодавства спеціально уповноваженим контролюючим органом в цій сфері – Державною екологічною інспекцією в Луганській області.

Факти понаднормативних викидів, скидів, інших негативних впливів на навколишнє середовище виявляються виключно в процесі інспекційних перевірок Держекоінспекцією та розцінюються як порушення вимог природоохоронного законодавства, з наступним здійсненням розрахунку відшкодування збитків згідно спеціальних ресурсних методик, що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України.

За встановленою процедурою, порушнику пропонується добровільно відшкодувати нанесену навколишньому середовищу шкоду шляхом перерахування розрахованої суми збитку на спеціальний рахунок фонду за місцем скоєння правопорушення. В разі відмови сплачення шкоди у добровільному порядку, справа передається до органів суду для прийняття рішення про примусове стягнення. Процедуру стягнення збитків ускладнює тривалість розгляду справ судовими органами - до 3-х років).

На сучасному етапі розвитку законодавства: Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 46 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлене наступне співвідношення доходів спеціальних фондів, що стосується накопичення платежів за забруднення навколишнього природного середовища та стягнень за завдану шкоду, на спеціальних рахунках:

• Державний фонд ОНПС - 30 %,

• місцеві фонди ОНПС - 70 % .

В т.ч. розподіл між місцевими бюджетами (радами народних депутатів базового рівня – село, селище, місто) та обласним екологічними фондами становить:

• облфонд ОНПС - 50 %,

• міські, селищні, сільські фонди ОНПС - 20 %.