5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду

5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі

Одною з основних проблем сучасного суспільства є невпинне зменшення біологічного різноманіття, що обумовлено скороченням місць існування флори та фауни, забрудненням довкілля. Особливо загрозливі темпи зменшення живої біомаси спостерігаються на промислових урбанізованих територіях з високим антропогенним та техногенним впливом на довкілля, що характерно для Луганської області.

За даними наукових досліджень з території Луганської області протягом останніх 5 років зникло 6 та знаходиться під загрозою зникнення ще біля 30 видів рослин. Скорочення місць, історично придатних для перебування диких тварин та надмірний рекреаційний тиск на природні комплекси зумовлюють загальне збіднення видового та популяційного складу фауни області. Це потребує прийняття невідкладних заходів, спрямованих перш за все на забезпечення охорони місць існування рослин і тварин, підвищення ефективності контролю за їх використанням.

Екомережа – це єдина територіальна система, яка здатна поліпшити умови для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України (області), зберегти ландшафтне та біорізноманіття, місця оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, а також інші території, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і, відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України, підлягають особливій охороні.

Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду області шляхом віднесення (на підставі обґрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів.

Проектною схемою екологічної мережі Луганської області передбачено створення 6 широтних коридорів: Троїцько-Міловського, Покровсько-Біловодського, Сватівсько-Городищанського, Сіверськодонецького, Північно- Донецького та Південно-Донецького, що відповідають Галицько-Слобожанському, Сіверськодонецькому та Степовому національним екологічним коридорам, а також семи регіональних меридіонально-екологічних коридорах, розташованих по долинах рік.

Обласні мерідіональні екологічні коридори співпадають з заплавами таких річок: Красна, Борова, Айдар, Деркул, Камишна, Сіверський Донець, Лугань, Біленька, Лозова, Біла, Ольхова, Луганчик, Велика Кам’янка, Міус та Нагольна.

Всі широтні екологічні коридори із західного боку області мають регіональні коридори на кордонах з Донецькою та Харківською областями, зі східного та північного боку - міждержавні транскордонні коридори з Російською Федерацією (Воронезькою, Ростовською та Бєлгородською областями). Транскордонні території як зони впливу визначаються вздовж кордону Луганської області на глибину п’ятдесят кілометрів по обидва боки кордонів сусідніх областей.

Орієнтовно площі транскордонних територій екологічних коридорів з Харківською областю становлять 400 км², площі транскордонних територій екологічних коридорів з Донецькою областю становлять 800 км², з Ростовською – 1200 км², з Бєлгородською – 600 км², з Воронезькою – 400 км². Ці дані будуть уточнені при узгодженні транскордонних територій з кожною областю окремо.

Транскордонні території з Російською Федерацією мають свої особливості нормативно-правової бази щодо формування екомережі та екокоридорів на кордонах. Інтеграція транскордонних територій екомережі з Росією має проблему різночитань в законодавчій базі, тому що РФ ще немає закону про створення екомережі на її території. На цьому етапі пропонується на прикордонних територіях України і Росії вести дослідження по з’єднанню заповідних зон, заказників і територій з особливим статусом охорони з кожною областю окремо. На цей час пропонується з Ростовською областю затвердити 6 потенційних транскордонних екокоридорів та 22 ключові транскордонні території, по яких є домовленість та узгодження науковців міст Ростова-на-Дону та Луганська, а також 1 міжнаціональний Сіверськодонецький екокоридор.

Схеми екологічної мережі Бєлгородської та Воронезької областей на цей час не визначені, тому пропонується орієнтуватися по схемі Луганської екомережі з узгодженням 6 ядер-центрів широтного екологічного коридору (Троїцько-Міловського – з Бєлгородською областю та Покровсько-Біловодського – з Воронезькою областю).

Основне завдання при формуванні транскордонних територій екомережі по периметру Луганської області - це максимально можливе охоплення природних територій як Луганського регіону, так і територій сусідніх областей, прилеглих до його кордонів, що дає можливість включення як єдиної природної території всіх структурних елементів з метою збереження ландшафтної і біологічної різноманітності та створення сприятливого для населення навколишнього природного середовища.

При мінімальній площі екокоридорів 7097,1 км² (709,7 тис. га), максимальна площа ключових коридорів екомережі буде складати 8631,0 км² (863,1 тис. га). Ця величина включає як площі буферних зон, так і міжбасейнових сполучних коридорів, розташування яких визначається при польових дослідженнях, у залежності від виду і форми землекористування. У схемі розташування міжбасейнових ключових територій виділено 16 міждержавних, 17 міжобласних, 44 місцевих, 7 водно-болотних і 5 степових ключових міжбасейнових територій.

Таким чином, регіональна екомережа Луганської області буде гармонійно вписана в національну та загальноєвропейську екомережу, а також сприятиме розвитку найбільш екологічних та економічно вигідних форм господарювання.