9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія

Як й інші технології, технології використання джерел іонізуючого випромінювання пов’язані з певною перевагою та ризиком. Ступінь ризику залежить від потенційної небезпеки джерел, їх кількості та типу випромінювання. Всі радіоактивні джерела являють собою сконцентровану в малому об’ємі значну радіоактивність, через що вони становлять велику небезпеку для людини в разі її контакту з джерелом, що може призвести до дуже суворих наслідків (радіаційні опіки, тяжкі хвороби, ампутації кінцівок та навіть смерті людини).

Надзвичайно важливим завданням для всіх країн світу є застосування джерел іонізуючого випромінювання за їх призначенням та під регулюючим контролем, запровадження заходів щодо радіаційного захисту населення, пацієнтів і персоналу. Для реалізації такої системи в Україні створено нормативно- правову базу та інфраструктуру державного регулювання безпеки джерел іонізуючого випромінювання, згідно з якою всі так джерела та визначені законодавством види діяльності з ними перебувають під регулюючим контролем.

В 2009 році у пунктах пропуску через державний кордон «Ізварине» та «Довжанський» Державною прикордонною службою України встановлені стаціонарні системи радіаційного контролю (на вхід та вихід): для пішоходів – «Янтар-2П2», для вантажного та легкового автотранспорту – «Янтар-1А». Дублюючі монітори встановлені у приміщеннях, де знаходяться державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища.

За 2009 рік Держекоінспекцією в Луганській області були проведені перевірки 12 об`єктів, які здійснюють операції з металобрухтом. За порушення вимог природоохоронного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності 12 посадових осіб. Накладено штрафів на загальну суму 4,318 тис. грн.

Постом екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон Луганськ-аеропорт перевірено 91120 кг одиниць багажу пасажирів 216 авіарейсів. Постом екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон Червона Могила перевірено 501 пасажирський та 1586 вантажних потягів.

9.3.1. Радіаційне забруднення територій

Радіоекологічна обстановка у гірничопромислових регіонах області в значній мірі визначається діяльністю вугільних шахт, де має місце неминуче опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження та відбувається радіоактивне забруднення довкілля радіонуклідами уранового, торієвого рядів. На Луганщині виявлено 3 шахти, діяльність яких суттєво впливає на загальну радіоекологічну ситуацію в регіонах їх розташування, це – шахти “Луганська”, “Пролетарська” та ім. Г.Г. Капустiна. Перші дві з цих шахт ліквідуються, тому виникла проблема рекультивації (консервації) радіаційно-небезпечних об’єктів та дезактивації забруднених земель. Управління, починаючі з 1997 р., постійно тримає на контролі вирішення цих питань. Ще у 2001 р. на шахті “Луганська” шахтні відстійники, у яких знаходились радіоактивні шлами, рекультивовані, а забруднені радіоактивними речовинами ділянки земної поверхні – дезактивовані. Всі ці об'єкти передані під контроль санітарно-епідеміологічної служби. У 2003 р. розпочалась реалізація робочого проекту по укриттю відходів із техногенно-підсиленою природною радіоактивністю на об’єктах шахти “Пролетарська”. Але, в ході інспекційної перевірки було встановлено, що при реалізації проектних рішень не виконуються висновки державної екологічної експертизи. У зв’язку з цим роботи по проекту, що стосується захоронення відходів з техногенно-підсиленою радіоактивністю, тимчасово призупинені Рішенням головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області. При цьому керівництво ДП ОД “Луганськвуглереструктуризація” попереджено, що припинення робіт з ліквідації шахти “Пролетарська” не звільняє його від відповідальності за радіаційний захист персоналу, населення та радіаційну безпеку на обєктах та території шахти, що зазнали радіоактивного забруднення.

Радіоактивне забруднення, спричинене випадінням радіоактивних опадів після аварії на Чорнобильській АЕС, простягнулось з південного заходу на пiвнiчний схід від м. Дебальцеве (Донецька обл.) через м. Стаханов і м. Слов'яносербськ смугою шириною до 20 км i довжиною 60 км. Середньорiчна паспортна доза ймовірного опромінення коливається від 0,06 до 0,3 мЗв.