13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля

У кризовий період міжнародна співпраця стала переважаючою особливістю і рушійною силою змін у галузі охорони навколишнього природного середовища та інших сферах. Допомога донорів сприяє розробці політики і фінансуванню демонстраціцних проектів. Процес приєднання до Європейського Союзу є важливим спонукальним мотивом модернізаціїї природоохороного законодавства. Найбільш важливе значення має той факт, що формування політики значною мірою здійснюється на міжнародному рівні через глобальні конвенції.

В основу міждержавної взаємодії покладений ряд загальновизнаних принципів в частині використання природного середовища, що містяться в міжнародних договорах і актах, рішеннях міжнародних конференцій:

• прийняття всіх необхідних дій зі збереження і підтримання якості елементів довкілля, раціональне та науково-обгрунтоване управління природними ресурсами;

• заборона використання засобів, що негативно впливають на навколишнє середовище; мають широкі, довгострокові та суттєві наслідки руйнації, нанесення збитків та шкоди іншій державі,

• економічна діяльність з підтриманням оптимального стану довкілля;

• створення системи контролю та моніторингу якості навколишнього середовища на національному та регіональному рівнях.

Центральне місце у системі норм з охорони атмосферного повітря займає Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 р., згідно з якою передбачено:

• виконання заходів зі скорочення викидів в атмосферу (головним чином сірки та її сполук),

• обмін інформацією про стан та засоби охорони атмосферного повітря,

• періодичні консультації,

• підготовка спеціалістів, підвищення їх кваліфікації та досвіду роботи.

Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату 1992 р. оговорена стабілізація концентрації парникових газів в атмосфері на безпечному для кліматичної системи рівні, що означає:

• прийняття попереджувальних дій в частині прогнозування та недопущення причин змін клімату,

• зниження його негативних наслідків.

Другою складовою системи міжнародного захисту довкілля є охорона озонового шару. Венською конвенцією про охорону озонового шару 1985 р.

• заборонений ввіз та вивіз озоноруйнівних речовин або продукції, що містить такі речовини;

регламентоване прийняття інших мір для недопущення порушення рівноваги небесних тіл.

Стосунки в частині охорони, збереження, відтворення та використання тваринного та рослинного світу, збереження їх генофонду врегульоване Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р., Конвенцією про охорону біологічного різноманіття 1992 р., Конвенцією про збереження мігруючих видів диких тварин 1979 р., Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 1979 р. Конвенції визначають об’єкти, порядок їх використання, встановлюють міри з охорони середовища їх існування, передбачають форми врегулювання використання ресурсів. Держави:

• визначають компоненти біологічного різноманіття,

• застосовують заходи з їх збереження та раціонального використання,

• здійснюють оцінку антропогенного впливу,

• сприяють зведенню до мінімуму негативних наслідків, тощо.

Таким чином, підтримання реалізації міжнародних Конвенцій з охорони навколишнього природного середовища є невід’ємною складовою Плану заходів з реалізації Угод між Луганською областю та закордонними регіонами.