6.2. Розміщення об’єктів, обладнання і планування приміщень

6.2.1. Вибір місця для розміщення виробничої потужності

Скорочені дифініції щодо впливу основних факторів розміщення

1. Ринок. Ближче до ринку. Такий фактор впливу має особливе значення у бізнесі, що пов’язаний із транспортуванням або розподілом. Тобто коли основний вид діяльності - доставка до замовника. У банковській сфері такий фактор як ринок менш вагомий .

2. Сировина і матеріали. Якщо використовувати об’ємні продукти, то потужності краще розміщувати ближче до джерела (руда, цукор, борошно). В умовах рівнозначності параметрів визначене положення береться до уваги в останню чергу.

3. Робоча сила. Місцеві джерела постачання робочої сили дешевші і легші в управлінні. Розміщення потужностей суттєво впливає на витрати за статею „оплата праці”. Наявність дешевої робочої сили значно прискорює індусріалізацію країни, що підвищує її добробут і висуває специфічні вимоги. Однак можливості і переваги наявності дешевої робочої сили не є довгочасними. Центри дешевої рабочої сили постійно зміщуються. У сфері інформатизації, в умовах інформаційного суспільства де телекомунікації відіграють основну роль, наявність придатної робочї сили є домінуючим фактором.

4. Транспорт. Процесуально це обрання засобу і методу перевезень. Якщо обирається залізниця, чи повітряний шлях – цим може бути визначене місце фірми на регіональному або глобальному ринках. Слід зауважити, що автомобільні перевезення більш гнучкі, чому сприяє перехрещення доріг: у сфері послуг, торгівлі доступність організації для покупців більш гарантована. Значну роль відіграють наближені міста паркування, добре транспортне обслуговування.

5. Інфраструктура. Від масштабу підприємства залежить доступність доріг, послуг. Малій фірмі достатньо місця у промисловому районі або торгівельному центрі. Для розміщення заводу потрібен пустир (допоміжні послуги, у цьому випадку, за рахунок компанії).

6. Технічна підтримка. Комерційні організації містяться ближче до людей і одне до одного. Схожі товари продаються разом. Приклад: магазин взуття, банки, агенства нерухомості – у центрі на одній вулиці. Такий підхід є розумним і з точки зору маркетинга. Якщо магазин відкрити поза зручних шляхів пересування – покупці не прийдуть. Ця тенденція існує і у сфері високих технологій - причина у близкості до спеціалізації, послугам, центрам компетенції (університет).

7. Політика. Влада через бюджетне фінансування стимулює розміщення у визначених областях.

Додамо, що перелічені фактори можуть суперечити один одному. Наприклад: те що зручно для покупця не завжди може бути придатним для робітників організації. В кінцевому варіанті складається список із приступних варіантів розміщення і кожний із них оцінюється за відповідними критеріями. Там де рішення можна оцінити фінансово – зробити вибір легше. Однак часто є потреба у суб’єктивних судженнях. Якщо потрібно терміново переміститись на нове місто, то основним фактором слід вважати наявність цього місця .

Проблема розміщення об’єкта одного чи декількох

У сферах торгівлі у різницю, продуктами повсякденного вжитку, транспортні послуги, існує необхідність вибору між однією або декількома точками надання цих послуг. Тобто маються на увазі місця активного попиту і сфери діяльності через мережу агентств, агентів. У таких випадках кращим буде обрання багатоточкового розміщення.

У виробничій сфері продукція до покупця перевозиться, тому такий підхід не обов’язковий. Існує альтернатива вибору – одне велике підприємство або декілька малих. В останьому випадку може виникнути проблема як розподілити роботу між об’єктами. Можливі такі підходи щодо реалізації:

1. Кожне підприємство може виконати увесь спектр операцій по номенклатурі продукції. Це робиться для подолання торгових обмежень.

2. Різним підприємствам можна доручати випуск окремих продуктів або групи (морозиво виготовляє одне підприємство, ковбасу – інше).

3. Різні підприємства можна оснастити різними технологічними процесами. Наприклад: у моторобудуванні виробництво блоків, деталей і збирання двигунів можна розмістити у різних містах (країнах).

Переваги централізованого розміщення спираються на "ефект масштабу":

- зменшення інфраструктури для підтримки діяльності;

- не потрібно дублювати функції: робота з кадрами, закупівля, складуваня, технічне забезпечення;

- збільшення розміру партій, означатиме більш низькі витрати на підготовку вирбництва;

- аналогічний рівень сервісу достягається із використанням менших запасів;

- має велику гнучкість (простіше переведення процесу на іншій продукт );

- зменшення витрат на транспорт;

- надійніші комунікації і координація.

Переваги децентралізації росміщення:

- Причина разподілення є типовою для транснаціональної і частково для регіональної діяльності – це вимоги ринку. У разі розвинення організації за рахунок приєднання (поглинання) інших.

- Малими підприємствами легше управляти. Ефект масштабу досягається не завжди і у разі перевищення визначеної величини на передній план виходить проблема користі.

- Подрібнення робить організацію менш уразливою від криз.

- Підвищується гнучкість організації – витрати малого підприємства контролювати простіше.

- Простіше експериментувати із методами роботи.

Децентралізовувати потрібно за принципом окремих продуктивних спільнот.

Процедурні питання децентралізації передбачають:

1. Оптимізовані разміщення окремих фабрик ближче до ресурсів сировини, ринків збуту, джерела робочої сили без шкоди до інших продуктів.

2. Організація, що виробляє товар для ринку із змінним попитом, виготовляє на замовлення потребує в цьому випадку особливу необхідність у децентралізації.

- децентралізація за стадіями технологічного процесу спрощує задачу локального керівництва. Легше розмістити об’єкт біля джерел сировини або сфери обслуговування без шкоди для інших аспектів діяльності. Така схема можлива для великих виробників: автомобілебудування, авіабудування, електронна техніка.

- разподілення в середині одного об’єму з появою принципа JIT (Just in Time) веде до появи малих сфокусованих виробничих одиниць. Великий об’єм може бути розчленованим на малі, достатньо незалежні одна від одної частини.

Однак слід враховувати, що децентралізація це – підвищення вимог до системи комунікацій і контролю. При цьому, відмовитись від централізації контролю неможливо.

Складання плану розміщення обладнання. Добрий план разміщення відбивається на безпеці, ефективності, мотивації робітників. Поганий план приведе до марного витрачання виробничих потужностей, площі, часу.

Фактори, що повинні враховуватись:

1. Приступний простір.

- врахувати обмеження щодо існуючих площ;

- враховувати простір у 3-х вимірах. Деякі техпроцеси потребують запаса висоти. Площа у вертикальному напрямку більш приступна, ніж у горизонтальному. Приклад: крани, стелажі, під’ємні механізми.

2. Безпека. Під’їздні шляхи повині бути чисті і просторі. Небезпечні виробництва слід відокремити.

3. Приступ. Перші і останні стадії технологічного процесу – наближені до запасів, заготівель і готової продукції, а ті поблизу від меж будівель. Якщо участь у процесі приймає покупець – точки прийому поруч із входом. Якщо потрібне відведення газу, пилу, світла – поруч стін будівлі.

4. Простір – для кожного верстата і для зберігання заготівель. Для зручності доступу людей, матеріалів, для збереження проміжних запасів.

5. Організація. Планування – почуття єднання (задачі контроля, стимулювання мотивацій). Приміщення не повинні перешкоджати зближенню і спілкуванню. Слід припускати спостереження за технолгічним процесом.

6. Гнучкість. Можливість гнучкого переміщення обладнання, що дозволяє простіше реагувати на змінення у попиті або технології.

Планування розміщення обладнання – це пошук компромісів у всіх потенційних конфліктах, тому завжди краще перестраховуватись.

Варіанти розміщення обладнання.

Існує три основних варіанти розміщення устаткування:

1. Функціональне (технологічне) розміщення. Застосовується у серійному і виробництві на замовлення. Обладнання, що виконує складні функції об'єднується у комплекси (включає верстати, що виконують одну и ту ж стадію технологічного процесу). При оптимізації схеми враховуються критерії максимізації використаня простору і мінімізації транспортних витрат на подвезення заготівок.

Функціональне розміщення потребує відповідного управління: виробнича дільниця як одиниця планування і обліку; контроль на межах дільниць. Змінення у номенклатурі продукції не повинно впливати на завантаження обладнання.

2. Розміщення за видами продукції (прекметне). Обладнання і робоча сила „приписуються” до продукту. Ілюстрацією може бути організована поточна лінія із приводом або ні. Робочі місця розміщуються відповідно до стадій технологічного процесу.

Структура управління віддзеркалює структуру планування: майстер відповідає за окремі лінії, а не за етапи процесу. Недоліком вважається мала гнучкість; втрати попиту, що веде до недозавантаження потужності; зростання до неможливості задовільнити (оскільки продуктивність для даного продукту є фіксованою) попит.

Розміщення технологічного обладнання

Темпи випуску визначаються швидкістю виконання найбільш повільної операції. Тому лінія має бути збалансованою, тобто кожна стадія повинна займати однаковий час. Технологічний процес в цьому випадку може бути максимально ефективним.

Наприклад, хай для виробництва 1000 одиниць продукції на тижні потрібно 800 годин, тривалість робочого тижня – 35 годин. Щоб виконати план буде потрібно 23 оператори (800/35) і поточна лінія, що складається із 23 технологічних процедур (стадій). Оскільки працемісткість виготовлення одиниці продукції 800/1000 = 0,8, або 48 хвилин, середня тривалість операції на одній стадії 48/23 = 2,09 хвилини.

Ефективність лінії буде залежати від того, як близько стадія наближена до ідеального часу. Стадію, яку неможливо поділити на технологічні операції, можна продублювати, щоб вона тривала не 5 хвилин, а 2,5, якщо рівнобіжно її виконуватимуть два оператори. Подальша рівнобіжність буде ускладнювати технологічний процес. При цьому слід мати на увазі, що поточні лінії неможливо застосовувати там, де процес потребує гнучкості.

Розміщення за групами операцій (технологій). Продукт можна згрупувати за видами і схожістю технологічних процесів. Враховуються при цьому послідовність операцій, типи обладнання (верстатів), розмірність. Загальний випуск продукту за видами буде більшим. Слід враховувати, що розміщення обладнання веде до появи маломасштабних замкнених робочих дільниць замість коштовних поточних ліній і є більш придатним для окремих частин технологічного процесу.

Переваги такого підходу:

- скорочення часу налагоджування обладнання, зменьшення площь для збереження запасів, шляхів прохождення деталей, тривалості технологічних переходів;

- зв’язок робітників і майстрів із невеликим типом продуктів приводить до підвишення досвіду і компетентності;

- підвищується мотивація.