Закарпаття.

21. 01.1919 р., Хуст – Всенародний конгрес всіх українців Угорщини – проголошення злуки Закарпаття з Україною. Але! Політичні умови несприятливі: ЗУНР – у стані війни з Польщею; в Угорщині – до влади тимчасово приходять комуністи. За цих умов Центральна руська рада (представницький орган українського Закарпаття).

08.05. 1919 р. проголосила злуку Закарпаття з Чехо – Словаччиною.

Умови: Закарпаття – автономія у новоствореній слов’янській федерації. Паризька мирна конференція у Сен – Жерменському договорі у 1919 р. санкціонувала передачу Закарпаття Чехо – Словаччини.

Становище в складі Чехословаччини.

• Закарпаттю не було надано автономії;

• Політика влади – поєднання елементів колоніалізму з економічною підтримкою краю:

  • Адміністративне керівництво – вихідці з метрополії;

  • Земельна реформа – ліквідація великого землеволодіння, передача земель безземельним селянам;

  • Програма будівництва сучасних доріг, мостів, електрифікація краю. В розвиток краю центральна влада вкладала більше коштів ніж вилучала з нього.

  • Школа: 1925 р. – українську мову було визнано „чужою” для населення Закарпаття – звуження викладання української мови і розширення чеської.

Політичне життя:

• тривалий час відсутні суто українські партії, тут мали свої організації всі значні Чехо – словацькі партії;

• посилення москвофільства: ряд організацій, зокрема, „Общество им.Духновича”.

• посилення русинства: абсолютизація місцевих особливостей, ствердження, що русини – окрема нація, відмінна від українців.

• Українська течія: сама впливова. Представляє: Християнсько – народна партія на чолі з А.Волошином та братами М.Ю. Бращайками – Заснування „Просвіти”; провідні позиції в Асоціації українських учителів.

Проголошення незалежності карпатської України.

1938 р. – зміна політичної ситуації: внаслідок „мюнхенської змови” – розчленування Чехо – Словаччини, послаблення центральної влади – Словаччина здобуває автономію; з’являється можливість здобути самоврядування Закарпаттю:

23.10.1938 р. – Закарпаття одержало автономію. Перший уряд очолили москвофіли, але при владі були недовго. Новий уряд очолив Августин Волошин. Розбудова автономії України. Але! На Закарпаття претендує Угорщина: 2 листопада 1938 р. німецько – італійський арбітраж у Відні передав Угорщині частину Закарпаття з Ужгородом та Мукачевим. Уряд Волошина переїздить в Хуст. 1939 р. за ініціативою Волошина засновано Українське національне об’єднання – за незалежну суверенну державу.

13.02.1939 р. – вибори до парламенту: Сойму Карпатської України.

15.03.1939 р. – за ініціативою УНО проголошено самостійність Карпатської України. Президент – А.Волошин. Але! 14.03.1939 р. – вторгнення угорських військ в межі Карпатської України. Оборону здійснює Карпатська Січ (2 тисячі чоловік). Карпатська Україна окупована Угорщиною.

Радянсько – німецькі договори 1939 р і Західна Україна.

23 серпня 1939 р. – радянсько – німецький пакт про ненапад (термін дії – 10 років). До нього – таємний протокол („пакт Молотова – Ріббентропа): розмежування сфери інтересів в Європі (до сфери інтересів СРСР – польська частина Західної України, Західної Білорусі, Литва, Латвія, Естонія).

01.09.1939 р. – початок ІІ світової війни (вторгнення Німеччини на територію Польщі; Англія і Франція, що були в союзі з Польщею, оголошують війну Німеччині).

17.09.1939 р. – польсько – радянський кордон перейшла червона армія: фактичний вступ СРСР в ІІ світову війну і пов’язаний з нею поділ світу:

- у Галичині та на Волині наступають війська Українського фронту (С.Тимошенко);

- в Західній Білорусії – Білоруського фронту;

- 18.09.1939 р. – польський уряд і військове командування переїздять до Румунії (наказ відводити польські війська до румунського кордону, не вступаючи в бій з більшовиками);

- 22.09.1939 р. – радянські частини входять до Львова, через деякий час – вся територія Західної України в руках ЧА.

Доля полонених польських військовослужбовців: розстріли під Харковом, у Латинському лісі під Смоленськом (квітень – травень 1939 р. – більше 15 тисяч польських офіцерів).

Ставлення населення до приходу ЧА: спочатку позитивне (зокрема, і через вплив радянської пропаганди). Польське населення зустріло цю подію, як „удар в спину”.

22.10.1939 р. – у Львові (під контролем нової влади) вибори до Народних Зборів (проводились за офіційним безальтернативним списком кандидатів).

Кінець жовтня 1939 р. – Народні Збори приймають Декларацію про возз’єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР.

Листопад 1939 р. – сесії Верховної Ради СРСР і УСРР, які ухвалили закони про включення Західної України до складу СРСР і її возз’єднання з УСРР.

Червень 1940 р. – вимога СРСР до Румунії про звільнення Бессарабії та тієї частини Північної Буковини, де переважало українське населення. Північна Буковина і придунайські українські землі входять до складу УСРР.

У 1940 р. – створення нової союзної республіки – Молдавської РСР (територія Бессарабії поділена між МРСР і УРСР; до складу Молдавії входить частина українських земель Придністров’я, де ще у 1924 р. у складі УРСР була утворена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.)

Політика на приєднаних західноукраїнських землях (радянізації):

• впровадження радянської системи управління (працівники партійного і державного апарату – з Рад. України);

• розширення мережі українських шкіл;

• українізація вищої освіти (Львівський університет ім. Яна Казимира перейменовано на честь І.Франка);

• медичне (безкоштовне) обслуговування;

• націоналізація промислових підприємств (знижується їх ефективність);

• поміщики та заможні селяни позбавлялися землі, реманенту, худоби;

• примусова колективізація;

• політичний терор (заборонено політичні партії, і громадські організації, зокрема, „Просвіти”, масові арешти, висилки у східні райони СРСР, переслідування членів ОУН: 1941 р. – Львів, процес над 59 членами ОУН (студенти та учні); 42 особи – засуджено до розстрілу, інші – до 10-річного ув’язнення).

Окупація України військами Німеччини та її союзників.

22 червня 1941 р. – напад Німеччини на СРСР: раптовий удар, бомбардування мостів, залізничних вузлів, аеродромів (в перший день знищено 1200 бойових радянських літаків), складів боєприпасів.

23 – 29 червня 1941 р. – найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк – Броди – Рівне: радянські танкісти зазнали великих втрат. Спроба зупинити німців на старому державному кордоні не вдалась – прорвано оборону Південно – Західного фронту, 11 липня німці підходять до р. Ірпінь (15 км від Києва). Великі втрати в Червоній армії.

Причини невдач ЧА:

• репресії проти військового командування напередодні війни;

• низький рівень військової підготовки;

• незавершеність технічного переозброєння армії;

• раптовість німецького удару;

• прорахунки у розташуванні військ та демонтаж інженерних оборонних споруд на радянсько – польському кордоні, які в вересні 1939 р. опинилися в тилу ЧА;

• плани вести війну на чужій території.

В ряді районів СРСР – запроваджено режим воєнного стану: військовій владі надано надзвичайні повноваження (масові арешти в прифронтовій зоні – в перші тижні війни знищено від 15 до 40 тисяч чоловіків).

Мобілізаційні заходи (1941 р.):

• 30 червня 1941 р. створено Державний комітет оборони (перебрав всю повноту влади в СРСР);

• Директиви щодо мобілізації до армії і флоту (більше 2 млн. чоловік), мобілізація на будівництво оборонних споруд, формування загонів народного ополчення, перебудова народного господарства на військовий лад (збільшено робочий день, скорочено відпустки, введено обов’язкові понаднормові роботи, на виробництво озброєння переведено машинобудівні заводи України).

Евакуація: створено Раду з евакуації (очолює М.Шверник, в Україні – комісія на чолі з Д.Жилою). евакуація в східні регіони СРСР: людських ресурсів (більше 3.8 млн. чоловік), промислових підприємств, майна багатих колгоспів, радгоспів, МТС. Знищення того, що не можна було вивезти. Але! Все одно до рук німців потрапили великі матеріальні цінності і навіть стратегічні об’єкти.

Оборонні бої на Україні:

• оборона Києва (з 7 липня до 19 вересня 1941 р., 72 дні). Оборону здійснюють війська Південно – Західного фронту (генерал М.Кирпонос). В першій половині вересня тут в оточення потрапили 4 армії Південно – Західного фронту. Сталін тільки 17.09. дозволяє покинути Київ, 19.09.1941 р. німці займають Київ. Війська фронту було розбито на окремі загони і групи, кожна з яких самостійно виходила з оточення. Багато жертв, зокрема, в бою біля урочища Шумейки (Полтавщина), загинули командувач М.Кирпонос, член Військової ради М.Бурмистенко, начальник штабу фронту В.Тупіков.

• оборона Одеси: 16 липня 1941 р. радянські війська залишили Кишинів. Німці вирушили до Одеси (наступ разом з румунською армією). 16 липня початок оборони Одеси (триває 73 дні), здійснюється військами Окремої Приморської армії, підтримуваної Чорноморським флотом.

• Після взяття Одеси радянські війська були розбиті в Криму, але закріпилися в Севастополі (оборона Севастополя – 250 днів).

Підсумок: літо – осінь 1941 р. – німці та їх союзники захопили всю Правобережну і більшу частину Лівобережної України та Крим. Неокуповані: східні райони Харківської області, частина Донбасу, Севастополь.