Поділи Польщі

1772 р. – 1-й поділ: землі Галичини - до Австрії. ( 1775 р. Буковина – до Австрії від Молдавії).

1792 р. – російські війська наступають на Правобережжя.

27.03.1793 р. – маніфест Катерини ІІ: приєднання Правобережної України (Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське воєводства) до Росії – другий поділ Польщі.

1795 р. – третій поділ Польщі: до Росії приєднано західні землі Волині та Білорусі.

Остаточний поділ земель України, що проіснував до І світової війни 1914 – 1918 рр.:

1. Внаслідок російсько – турецької війни 1806 – 1812 рр. За умовами Бухарестського миру до Росії приєднано Бессарабію до р. Прут, гирло Дунаю (лівий берег). Ці землі заселяються українцями.

2. Внаслідок Віденського конгресу (1814 – 1815 рр.): черговий поділ земель колишньої Речі Посполитої. Варшавське князівство (створене за сприяння Франції під час війн Наполеона Бонапарта) разом з Холмщиною та Підляшшям передавалося Росії, за Австрією – Галичина з Тернопільщиною. Таким чином 85% земель опинилось під владою Росії

Адміністративно – територіальний устрій України в складі Росії:

• 3 генерал – губернаторства ( Київське, Малоросійське, Новоросійсько – Бессарабське),

• 9 губерній (Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська Таврійська, Харківська, Херсонська, Чернігівська) плюс землі Чорноморського Кубанського війська.

• Адміністрація призначалась імператором.

Україна в російсько – французькій війні 1812 р.

Червень 1812 р. – наступ армії Наполеона на Російську імперію.

Головний удар: через Білорусію на Москву.

Ставлення Наполеона до національностей – відродження Великого князівства Литовського, відродження Жмудського князівства (на етнічних литовських та латиських землях).

Але! Щодо України – плани перерозподілу українських земель з метою винагороди союзників – Австрії та Туреччини.

На Лівобережжі – автономне утворення під французьким протекторатом, поділене на 3 провінції („наполеоніди”).

Французькі війська на Україні: 30 – тисячний австрійський корпус князя Шварценберга на Волинь, де стояла російська армія генерала Тормасова.

На території Білорусії, Литви та України Наполеоном не було ліквідовано кріпацтво та не було запроваджено норм буржуазного права, що викликало ворожість місцевого населення до французів.

Вищі прошарки українського суспільства поділились на:

1. прихильники Наполеона (сподіваються на відродження незалежності України);

2. більшість – лояльні до Росії;

Російський уряд – оголошує про формування в Україні козацьких полків (брали участь в битві під Лейпцигом (1813 р.), у взятті Парижа (1814 р.)).

Партизани: Єрмолай Четвертак, Федір Потапов („Самусь” на честь сподвижника С. Палія).

Після війни: українські козацькі полки реорганізовані в військові частини російської армії, частина – переведена на військове поселення.

1815 р. – угода Австрії, Прусії та Росії про створення Священного союзу, мета якого була в охороні монархії та боротьбі проти революційного руху.

Соціально – економічне становище Наддніпрянщини у першій половині хіх ст..

Характер господарства: аграрний;

Становище селян: кріпаки, яких можна було продавати, міняти, карати тощо.

Категорії кріпаків:

1. приватні (поміщицькі),

2. державні,

3. монастирські.

Для сільського господарства характерно: низька ефективність праці, перевага ручної праці, слабке використання агро технологій, як наслідок низька врожайність.

Скотарство – в степовій Україні.

Промисловість – посуд, полотно, взуття. 30 – 40 рр. в російській імперії, зокрема на Україні, початок промислового перевороту ( від ручної праці – до машинної, від мануфактури – до фабрики).

В Україні, насамперед – підприємства харчової промисловості.

У 18 ст. відкрито поклади кам’яного вугілля на Донеччині та залізної руди (біля Кривого Рогу), розвиток гірничої та металургійної промисловостей, початок формування Донецько – Криворізького промислового району.

Розвиток торгівлі:

• чумацький промисел;

• торги та ярмарки (у 19 ст. приблизно половина всіх ярмарків Російської імперії припадає на Україну);

• один з найбільших – Контрактовий ярмарок у Києві.

Зростання міст:

• на берегах Дніпра, Азовського та Чорного морів, особливо швидко внаслідок ліквідації загрози татарських нападів – Одеса (Хаджибей), Миколаїв, Херсон. Але! Дискримінація щодо економіки України.

• Встановлення різних тарифів на товари (українські були дорожчі від російських);

• Перевага російському капіталу.