Культура в другій половині XVII – n.N. XVIII ст.

Освіта:

• початкові школи: сільські та міські школи утримувалися громадами;

• колегіуми (за зразком КМА): Чернігівський, Харківський, Переяславський. Освіта – всестанова;

• вищий навчальний заклад: КМА, особливого розвитку набуває за І.Мазепи. Зміцнюється за Рафаїла Заборовського (київський митрополит з 1731 р.);

• розвиток книгодрукування, найбільша друкарня при Києво – Печерській лаврі.

Література: збільшується кількість творів українською мовою.

• україномовні поети: Климентій Зиновів. Один з перших фольклористів, Іван Величковський – „Курйозні вірші”;

• полемічна література:

  • Лазар Баранович „Нова міра старої віри”,

  • Оникій Галятовський „Ключ розуміння”;

  • Данило Туптало, митрополит ростовський (канонізований православною церквою) – упорядкування житій святих (Четьї – Мінеї);

Літописи:

• Феодосій Софонович (ректор КМА) – „Хроніка з літописців стародавніх”;

• „Синопсис” – історичний твір, перший підручник з історії.

Козацькі літописи.

• „Літопис Самовидця” – події від 1648 до 1702 рр. Можливий автор – Роман Ракушка – Романовський;

• Григорій Граб’янка, гадяцький полковник, літопис від найдавніших часів до 1709 р.;

• Самійло Величко – канцелярист генеральної канцелярії. Події 1648 – 1660 рр.; 1660 – 1700 рр.

Природничі науки

• Теофан Прокопович – математика, фізика, філософія;

Музика

• При дворі К. Розумовського у Глухові – професійний оркестр та оперний театр.

Архітектура

• 17 – 18 ст. – стиль бароко (козацьке бароко).

Образотворче мистецтво

• графіка: Олександр та Леонтій Тарасович, Іван Мирський,

• іконопис: Іван Руткович, Йов Кондзелевич;

• розвиток портретного живопису.

Поділи Польщі та Україна

Правобережна Україна на початку 18 ст. – в складі Речі Посполитої.

Становище: після Руїни – заохочення до заселення Правобережжя. Тимчасове звільнення від податків та панщини.

Згодом основою господарства стала фільварково – панщина (панщина від 2 до 6 днів на тиждень).

Переслідування православної церкви, церкви передавалися уніатам, зменшення православних парафій.

Все це привело до виникнення гайдамацького руху (від турецького Hayda гнати, переслідувати).

Гайдамацькі повстання

• 1734 р. – повстання під проводом сотника Верлана (Брацлавщина, Поділля, частина Волині, Галицька земля). Характерний високий рівень організації: в загонах поділ на сотні і десятки, сувора дисципліна. На визволених територіях створені органи самоврядування. Повстання розгромлене.

• Нова хвиля гайдамацького руху середина 18 ст.. Гайдамаки захоплювали міста (Умань, Вінницю. Лютичів, Корсунь). У разі невдач – відходили на територію Запоріжжя, у степи і ліси Лівобережжя, до Молдавії. Придушити гайдамаччину остаточно не вдавалося.

• 1768 р. Коліївщина.!! Коліївщині передують (1768 р.):

  • посилення національно – релігійних утисків (шляхтич, що вступав за права православних – ворог), протистояння католицького та православного населення, втручання в конфлікт Російської імперії, в результаті якого між Росією та Польщею виник трактат про зрівняння в правах католиків, православних і протестантів. Утворення барської конфедерації (в м. Бар) – військово – політичного об’єднання польської шляхти та католицького духовенства для протидії поступкам не католикам і для збереження привілеїв шляхти. 10- тисячне військо конфедератів починає похід Правобережжям.

• початок повстання:

  • підготовка – з весни 1768 р.;

  • ідейний натхненник – ігумен Мотронинського монастиря Мелхіседек Значко –

  • Яворський;

  • керівник – колишній запорожець Максим Залізняк, який формує гайдамацьке військо;

  • похід гайдамаків – травень 1768 р. – захоплюють Жаботин, Черкаси, Смілу, Корсунь... Запровадження на визволених землях козацько – селянського врядування. Плани Залізняка: назвати визволені землі Гетьманщиною, де жителі „... відбуватимуть саму лише козацьку службу”.

  • Серйозна перешкода на шляху просування повстанців – м. Умань. Але! Один із полків її власника графа Потоцького на чолі з Іваном Гонтою переходять на бік повстанців. Умань взято, Максима Залізняка проголошено гетьманом, а Івана Гонту – полковником;

  • Придушення повстання : в червні 1768 р. за допомоги царських військ. Польський терор на Правобережжі (Гонту страчено). Залізняка разом із сім’єю заслано до Сибіру (втеча із заслання, участь в повстанні Омеляна Пугачова). Але! Коліївщина триває аж до травня 1769 р.