Утворення Центральної Ради.

03.03.1917 р. – українська Народна партія (самостійники, М.Міхновський) – оголошує про створення Української Центральної ради (мала стати органом тимчасового державного правління незалежної України і з часом скликати український парламент).

Одночасно6 ТУП створює власний національний центр. Ідеал ТУП – автономія України в складі демократичної федеративної Росії

4 березня 1917 р. – створення об’єднаного органу – українська Центральна Рада.

Очолює – М.Грушевський.

Мета діяльності: автономія України. Ухилення від вирішення соціально – економічних питань.

Резиденція: Педагогічний музей (будинок учителя).

Статус УЦР: Всеукраїнський національний конгрес (6 – 8.04.1917 р.) – обирає новий склад УЦР в кількості 115 членів. З цього моменту – Рада представницький орган українського народу.

Склад Ради: повний склад на осінь 1917 р. – 822 члени.

Питання про формування армії

В армії: прагнення до створення національних військових частин.

Ініціатива утворення українських військових частин: самостійники. Перша частина – в тилу, в середині квітня 1917 р. (полк ім. Б.Хмельницького), організована „Українським військовим клубом імені Павла Полуботка” на чолі з М.Міхновським.

УЦР: скликання 5 – 8.05.1917 р. І Всеукраїнського військового з’їзду. Рішення: про українізацію армії. Прагнення: відсунути самостійників від питання про утворення армії.

Місцева самооборона: Вільне козацтво (перші загони на Київщині).

Лекція № 15

Українська революція і Універсал цр – проголошення автономії України. Політичні партії та їх вплив на населення:

Найвпливовіші партії:

• Українська партія соціалістів – революціонерів (есери);

• Українська соціал – демократична партія (УСДРП). Виступали за автономію України, аграрну реформу, демократизацію суспільного життя

Урядові партії (Тимчасового уряду):

Кадети – за демократичну парламентську республіку. Але! Їх вплив зменшується.

Російська соціал – демократична робітнича партія (більшовики) – РСДРП(б) – ліквідація Тимчасового уряду, влада – радам. Вплив більшовиків – в промислових центрах особливо: Донбас, в містах – Катеринослав, Харків, Одеса.

Розвиток подій весною на початку літа 1917 року

6 – 8 квітня 1917 р. – Всеукраїнський національний конгрес: доручення ЦР добитись від Тимчасового уряду автономії України. -> 16 травня: ЦР направляє в Петроград делегацію на чолі з В.Винниченком: „Вимога погодитись на проголошення автономії України в складі федеративної Росії.” Відмова Тимчасового уряду. -> Обурення на Україні: делегати ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, що на початку червня проходить в Києві, збираються на Софійському майдані на молебень і вимагають визнання автономії України ->

10 червня 1917 р.: ЦР схвалює і проголошує на ІІ Всеукраїнському з’їзді І Універсал („До українського народу на Україні й поза Україною сущою”): проголошення автономії України, заклик до організації нового політичного ладу в Україні; об’єднання з Росією – на федеративних засадах, 1-разовий податок на рідну справу).

15 червня 1917 р. – створення українського уряду: Генерального секретаріату Української Центральної Ради. Голова – В.Винниченко (УСДРП). Входили: П.Христюк (УПСР) – Генеральний писар; С.Петлюра – секретар військових справ; С.Єфремов – секретар міжнаціональних справ. Реакція Тимчасового уряду – засудження Універсалу („прояв сепаратизму”). Але! В Росії – складна політична ситуація: політична криза після масових виступів 18 червня в Петрограді та інших містах ; масове незадоволення невдалим червневим виступом на Південно – Західному фронті – необхідність порозуміння з Українською Центральною Радою ->

29 червня 1917 р. до Києва прибуває делегація міністрів Тимчасового уряду (І.Церетелі, М.Некрасов, О.Керенський, М.Терещенко).

Результати домовленостей:

• Забезпечити схвалення Тимчасовим урядом Генерального секретаріату, як найвищого крайового органу правління на Україні;

• Склад Секретаріату мав затверджуватися Тимчасовим урядом;

• ЦР поповнювалася „представниками національних меншин в Україні” (зокрема рос. кадетами, меншовиками, есерами, бундом);

• УЦР повинна відмовитись від самочинного введення автономії України і погоджувалась чекати затвердження автономії Всеросійськими Установчими зборами;

• Тимчасовий уряд погоджувався на українізацію військ за умови здійснення її під контролем російського командування і в межах, які воно буде вважати доцільним.

Результати домовленості викладені в ІІ Універсалі ЦР (3 липня 1917 р.) – Вимушений крок назад.

Наслідки прийняття ІІ Універсалу

Для Росії: Урядова криза. 3 міністри – кадети на знак протесту проти поступок Україні покинули Тимчасовий уряд (липнева політична криза: 4 липня, більшовики організовують в Петрограді демонстрацію проти тимчасового уряду. Розгром демонстрації. Кінець двовладдя в Росії)

Для України Проти ІІ Універсалу – самостійники. Виступ самостійників: в ніч з 4 на 5 липня підійшли до приміщення ЦР на чолі 5 тис. озброєних укр. солдат (Другий укр. полк ім. Павла Полуботка) Мета: змусити ЦР оголосити самостійність України . Але! Застосувати зброю проти ЦР не наважились. Виступ за згодою ЦР придушили військові частини підпорядковані тимчасовому уряду. Самостійників нейтралізовано.