Сільське господарство – прискорена колективізація.

Прискорена індустріалізація вимагала великих коштів, які вирішено було брати з села – перехід до прискореної колективізації.

Форми колективних господарств:

• Товариство спільного обробітку – колективізуються лише посіви (землі ТСОЗ);

• Артіль - колективізуються лише посіви та майно. Але залишається присадибна ділянка та необхідний для їх обробітку реманент;

• Комуна – селянське господарство повністю розчиняється в колективному.

Й.Сталін – ідея соціальної колективізації. За першим 5-річним планом в Україні планувалося кооперувати 30% селянських господарств ( по СРСР – 18 – 29%).

1929 р. – Пленум ЦК ВКП(б), резолюція „Про сільське господарство України і про роботу на селі: завершити соціальну колективізацію протягом року.” За цю пропозицію – генеральний секретар КП(б)У С.Косіор, але „проти” – нарком землеробства О.Шліхтер (за те, щоб завершити колективізацію наприкінці І 5-річки). В результаті – за постановою „Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву” – Україну було віднесено до групи регіонів СРСР, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. або навесні 1932 р.

Машино – тракторні станції (МТС):

створювалися для забезпечення успішної колективізації і зосереджували наявну сільськогосподарську техніку і кадри механізаторів. Перша МТС – 1928 р., радгосп ім.Т.Г.Шевченка (Одеська обл..). Мали посилити вплив держави на село.

Методи колективізації:

Адміністративні, порушення принципу добровільності – опір селянства (анти колгоспні, антирадянські повстання, винищення худоби тощо). Березень 1930 р. Й.Сталін „Запаморочення від успіхів” (провина за „викривлення партійної лінії” накладалася на місцеве керівництво). Опубліковано Примірний статут сільськогосподарської артілі (селяни – колгоспники одержували право мати корову, дрібну живність, присадибну ділянку).

„Розкуркулення” селянства:

1923 р., Й.Сталін, „ліквідація куркульства як класу”. Січень 1930 р. – постанова ЦК ВКП(б) „Про заходи по ліквідації куркульських господарств в районах соціальної колективізації” (під розкуркулення на практиці потрапляли не тільки заможні селяни, взагалі ті, хто не хотів іти в колгосп).

Колгоспи – фактично, форма закріпачення селян (у 1932 р. було введено паспорти, але селяни їх не отримували).

Голодомор 1932 – 1933 рр.

Причини:

• великі розміри хлібозаготівель (в 1931 р. вилучали все зерно, навіть посівний фонд);

• політика партії і держави, спрямована на ліквідацію будь – якого опору селян („Закон про 5 колосків”, конфіскація всіх продуктів харчування, подвірні обшуки тощо);

• Втрати: від 3 до 4.5 млн. чоловік.

Колгоспи після голодомору:

• 1933 р. – створення політвідділів МТС і радгоспів, які були наділені на селі надзвичайними повноваженнями;

• заходи щодо зміцнення колгоспів: спроби зацікавленості селян в результатах праці (весною повідомлялося, яка частина врожаю – державі, а яка залишається виробникам, створення в колгоспах виробничих бригад і ланок, запровадження відрядної форми оплати праці);

• фактично на 1937 р. колективізація була завершена;

• соцзмагання в селі: Марія Демченко, Паша Ангеліна (бригадир тракторної бригади). Але! В цілому продуктивність праці в колгоспах дуже низька.

Соціально – політичний лад України6

• відбуваються зміни в складі населення:

  • зникає категорія приватних власників;

  • збільшується кількість робітників;

  • зростає чисельність службовців і спеціалістів народного господарства, освіти, науки тощо;

  • зростає чисельність міського населення - загострення житлової проблеми.

• прийняття Конституції УРСР 1937 р.:

  • нова назва – Українська Радянська Соціалістична Республіка;

  • декларувалася добровільність входження до СРСР;

  • органи влади: Верховна Рада – найвищий орган державної влади, в період між сесіями ВР – президія, Рада Народних Комісарів – вищий виконавчий орган. Але! СРСР фактично – жорстко централізована унітарна держава, в якій союзні республіки були позбавлені навіть автономії.

• в центрі політичної системи – Комуністична партія, мала монопольне становище в суспільстві, є надцентралізованою організацією. Всі громадські організації – під контролем Комуністичної партії.

• Провідники сталінізму в Україні:

  • 1925 р/1928 рр. – секретар ЦК КП(б)У - Л.Каганович;

  • 1928/1934 рр. - ....................................... – С.Касіор;

  • передвоєнні роки – М.Хрущов;

• масові репресії в Україні. Масового характеру репресії набувають після вбивства 01.12.1934 р. С.Кірова, після чого – постанова про порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здійсненні терористичних актів: слідство – не більше 10 днів; справи розглядалися без прокурора і адвоката, оскарженню чи помилуванню не підлягали. Справи у політичних звинуваченнях розглядалися у позасудовому порядку з застосуванням вищої міри покарання. Застосування тортур. Репресіям піддавалися всі прошарки населення, зокрема, і керівники КП(б)У: Є Клірінг, Х.Раковський, Коцюбинський. С.Косіор, В.Чубар. тощо. Обезглавлена армія – репресовано М.Якіра (командувача Київського військового округу), знищено весь штаб КВО тощо. Позасудові трійки: голова, НКВС, перший секретар.

• Згортання українізації: з кінця 20-х років чиновники відмовлялися вивчати укр. мову; початок 30-х – на Україні боротьба з „націоналістичними ухилами” проти М Скрипника – прихильника українізації. Згортаються школи для національних меншин.