Військові дії

Росія: надавала першочергового значення захопленню Західної України, оцінюючи це як продовження спарви Івана Калити (Галичина і Буковина розглядалися як частини Росії, а українці, що там жили – як „руські люди”).

Початок війни для Росії вдалий: в ході Галицької битви (серпень – вересень 1914 р.): австрійська армія зазнає поразки; наступ рос. військ до весни 1915 (на початку березня 1915 р. – капітуляція Перемишля); рос. армія заволоділа значною частиною Карпат і готувалася до остаточного розгрому австрійської і угорської армій, окупації Угорщини та її відділення від Австрії.

Репресії щодо мирного населення: Австро – Угорщина: репресії проти галичан, концтабори (в Австрії), Росія – на захоплених землях – Галицько – Буковинське генерал – губернаторство (на чолі – граф О.Бобринський); Бобринський: „Я буду впроваджувати тут російську мову, закон і управління.”

• Закриття укр. видавництв, газет, „Просвіт”, спортивних молодіжних організацій;

• реорганізація школи за рос. зразком (спеціальні підручники для галицьких шкіл російською мовою);

• арешти та заслання українських діячів;

• переслідування УГКЦ (митрополита А.Шептицького заарештовано і вислано в Суздаль); на початку квітня 1915 р. – у Львів приїздить Микола ІІ, що потім відвідав Перемишль.

Але! Російська армія внаслідок наступу знекровлена, а її резерви вичерпані.

19 квітня 1915 р. – початок контрнаступу німецько – австрійських військ в Галичині (контрнаступ зупинено тільки восени 1915 р. на лінії Кам’янець – Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно).

Катастрофа для населення – росіяни всіх „неблагонадійних” виселяли з прифронтової смуги; ті, що прийняли православ’я – виїздили самостійно.

Тактика „спаленої землі”. З осені 1915 р. – початок евакуації підприємств і навчальних закладів Правобережної України (Київський університет перевезли до Саратова, Київський політехнічний інститут – до Воронежа. Європейський скандал).

Весна 1916 р. – наступальна операція російських військ в Україні („Брусиловський прорив”) – захоплено Чернівці, Коломию, Броди, Луцьк. Загроза вторгнення над Угорщиною. Триває травень – червень 1916 р, після чого Німеччина перекидає з Західного фронту частину військ, фронт стабілізується.

Українські Січові Стрільці.

• Початок бойового шляху: 25.09. 1914 р. – в ході Галицької битви в Карпатах захищали Ужоцький перевал;

• Квітень – початок травня 1915 р. – бої за гору Маківку (поблизу Славська). Битва мала особливе значення, контроль над горою забезпечував росіянам подальше просування на Захід.

• Брали участь у наступальних операціях 1915 р. (першими увійшли в Галич, підняли український прапор);

• Серпень – вересень 1916 р. – бої на горі Лисеня (біля Тернополя) – потрапили в оточення, вийти змогла тільки частина;

• Липень 1917 р. – протистояли російським військам під час їх останнього наступу в І Св.в.;

• Громадська діяльність – участь в похованні І.Франка на Волині, створили 46 початкових українських шкіл.

Громадське (суспільне) життя

1915 р. – царський уряд дозволив створити громадські організації для допомоги армії продовольством; опіки над госпіталями; допомоги біженцям.

Організації: - Воєнно – промисловий комплекс;

• Союз міст;

• Союз земств. В цих організаціях брала участь і українська інтелігенція.

Літо 1915 р. – „Товариство допомоги населенню Півдня України, що постраждало від воєнних дій” – опіка над біженцями і висланими в Росію галичанами (діяв під контролем поступовців).

Національний рух – зростання антиросійських настроїв. 1916 р., ТУП – вимога надати Україні національно – культурні права, зокрема, автономії.

Активізація молодіжного руху – грудень 1914 р. – Харків, ЦК Українського соціалістичного колективу (молодіжна організація) – відозва (перебудова Росії в демократичну федеративну республіку, на засадах національно – територіальної автономії).

Квітень 1915 р., Харків - з’їзд представників української молоді Лівобережної України – створення „Юнацької спілки”.

СВУ

• Видання творів іншими мовами: ”Кобзаря”, творів Грушевського, Костомарова, Антоновича тощо;

• Виступи з лекціями в країнах Європи;

• Боролися за покращення становища українських військовополонених.