Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Друга світова війна і Україна (початок війни)

Українські землі в складі Польщі:

• Східна Галичина (Львівське, Тернопільське, Станіславське воєводства);

• Західна Волинь (Волинське воєводство);

• Західне Полісся (Поліське воєводство);

• Підляшшя, Холмщина – в складі Люблінського воєводства.

Кількість українців близько 6 млн. чоловік.

Визначення статусу: 14.03.1923 р. – Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польщі. Інші землі – за Ризьким миром (1921 р.).

Політика щодо українського населення – полонізація. Рішення Ради послів: українські землі в складі Польщі мали одержати автономний статус. Але! Польща не виконує цього рішення.

Утиски українців:

• Керівниками органів місцевого самоврядування призначалися поляки;

• Українці не мали можливостей займати адміністративні посади в державних установах, офіцерські посади, посади в поліції, таємних службах;

• 1920 р. – Східна Галичина – „Східна Малопольща”: українські імена та прізвища замінялися на польські;

• Укр. мова витіснена з державних і муніципальних установ;

• Утиски укр. школи (1924 р. – „кресів закон”: основний тип школи – двомовна (утраквістична) школа). Вчителі – з центральної Польщі; вчителі – українці – на роботу в центральну Польщу;

• Середня школа: Галичина – 5 укр. державних шкіл + 18 приватних;

• Вищі навчальні заклади : відсоткова норма для українців (у Львівському університеті – 5%)

Промисловість і сільське господарство:

Польща
Польща „А” Корінні польські землі; Сприяння економічному розвитку.	Польща „Б” Західноукраїнські і західнобілоруські землі; Гальмування промислового будівництва; Високі залізничні тарифи на перевезення товарів в Польщу „А”.

Сільське господарство:

• ґрунтується на приватній власності;

• малоземелля і безземелля селян;

• 1919 р.: аграрна реформа в Польщі. Але! На Україні лише частина поміщичих земель підлягали парцеляції і розподілу між селянами. Крім того, значна частина земель була передана у колонізаційний фонд Східної Галичини, Волині, Західного Полісся.

Економічне становище українського населення:

• безробіття;

• тривалість робочого дня 10 і більше годин ( хоча існував закон про 8-годинний робочий день);

• важкі умови праці;

• епідемії, зменшення природного приросту населення;

• еміграція, супроводжувалась колонізацією українських земель (насамперед поляками);

• переслідування православних українців, знищення православних храмів, окатоличення населення;

• права греко-католиків (митрополит А.Шептицький) захищалися конкордатом (особливою угодою) між Ватиканом і польським урядом (1925 р.);

Форми протесту українців:

• В освіті – таємний університет у Львові (1921 – 1925 рр.); просвітянське товариство „Рідна школа” – 40 гімназій, ліцеїв, професійно – технічних шкіл; діяльність „Просвіт”; продовження роботи Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка (Львів).

• Політична боротьба:

  • Українське національно – демократичне об’єднання (1925 р.), міжпартійне об’єднання, керівник – Д.Левицький. Програма: здобуття самостійності без терористичних методів, демократичний шлях розвитку України, у складі багато української інтелігенції зближення з владою в період запровадження федеративно – національної програми Ю. Пілсутським (дозволялось викладати укр. мовою в гімназіях Волині та польських школах Сх. Галичини; припинення переслідування православного духовенства тощо). Угода про „нормалізацію” з владою – УНДО відмовилося від антиурядової боротьби, уряд припинив переслідування українських демократичних організацій. Великий вплив серед населення.

  • Радикальна партія: Голова – Лев Бачинський (з 1930 р. – Іван Марчук). Програма: справедлива аграрна реформа, обмеження приватної власності, відокремлення церкви від держави, самостійність української держави. Об’єдналися з українськими соціалістами – революціонерами на Волині в Українську соціалістично – радикальну партію і вступили до ІІ Соціалістичного інтернаціоналу.

  • Компартія Західної України (КПЗІ, 1919 р.): у 1923 р. під тиском Комінтерну увійшла до складу КП Польщі як її автономна частина, діяла нелегально, легальне прикриття – Українське селянсько – робітниче соціалістичне об’єднання (“Сельроб”) (розпущене у 1932 р). Програма: об’єднання з Радянською Україною. 1938 р. – рішення Комінтерну про розпуск компартії Польщі і КПЗУ за прямою вказівкою ВКП(б).