Економічний розвиток 60 – 90 роки 19 ст.

Економічне зростання. Але! В Україні прогресували ті галузі промисловості, які не мали відповідних природних умов в Росії або ті, що постачали сировину. Несправедлива політика цін.

Промисловий переворот:

• завершився у 80 – ті роки 19 ст.;

• формується Донецький вугільно – металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий промислові центи;

• сільськогосподарське і транспортне машинобудування: Запоріжжя, Харків, Одеса, Херсон, Миколаїв, Київ, Луганськ;

• розвиток транспорту: залізниці (перша в Наддніпрянській Україні – Одеса – Балта 1863 – 1866 рр.);

• пароплави;

• 1892 р. трамвай, від Хрещатика на Поділ (Київ);

• розвиток міст, найбільше – Одеса (400 тис. чоловік);

• розвиток цукроваріння ( українські заводи давали 90 % загальноімперського виробництва цукру).

В сільському господарстві:

- залишки кріпацтва;

- поміщице землеволодіння;

- відробіткова система (праця за гроші зі своїм реманентом за борг, за землю і житло тощо). Малоефективна система, розорення поміщиків.

- розвиток товарного землеробства і скотарства;

- Степова Україна – зерно, цукрові буряки – Правобережжя;

- застосування техніки і вільної найманої праці;

- соціальне розшарування селян, особливо в Степовій Україні.

Переселенський рух.

Причини:

• Селянське малоземелля;

• Демографічний вибух в Європі ( за другу половину 19 ст. чисельність населення в Україні зросла на 72%);

• Надлишок робочої сили (аграрне переселення);

• Переселення на Кубань, Волгу, з 1881 р. – все далі на схід, в Сибір і аж до Тихого океану ( Сірий клин – Сибір, зелений – далекий схід).

Суспільно – політичні рухи в Наддніпрянській Україні.

Царизм: заперечення існування окремої української нації і мови. Російський історик Михайло Погодін: українського народу і української мови ніколи не існувало . Помилковість цієї ідеї доводить Микола Костомаров.

Течії суспільно – політичного руху:

І. Російська.

- радикали (М.Чернишевський – теорія общинного соціалізму);

- 1861 р. – революційна організація „Земля і воля” – селянська революція на чолі з інтелігенцією. Члени в Україні: А.Красовський, А.Потебня. Але, організація розгромлена.

ІІ. Українська.

• „Хлопоманство” – вивчення мови, фольклору, історії України.

• Лідер – Володимир Антонович („Моя сповідь”);

• Хлопомани розмовляють виключно українською мовою, український одяг, мандрівки селами.

ІІІ. Польська.

• польське повстання 1863 – 1864 рр. Повсталі звернулись за підтримкою до українців. Деякі українці (Красовський, Потебня) на боці повсталих. Але, масової підтримки на Україні не мало.

60 – 90 рр. 19 ст. Громадський рух.

Громади – напівлегальні непартійні об’єднання.

Перша громада – 1859 р., Петербург. 1861 – 1862 рр. – у Петербурзі перший український журнал „Основа” (видавці: Білозерський, Куліш, Костомаров).

1860 р. – студенти та викладачі Київського університету, московська інтелігенція – створення Української громади (очолив В. Антонович). Громади утворюються і в інших містах.

Діяльність:

• організація недільних шкіл для дорослих (перша – в Києві);

• друкування підручників;

• відкриття щоденних шкіл, бібліотек, гімназій, поширення творів українських письменників (Т.Шевченка, М.Вовчок), видання популярних книг;

• Чернігівська громада – щотижневик „Чернігівський листок” (видавець – Л. Глібов).

Але. 1868 р. – виходить Валуєвський циркуляр:

• українською мовою заборонялося друкувати шкільну і релігійну літературу.

Громадський рух припиняється, але відроджується в 70 – х роках 19 ст.

Найбільша з відроджених громад – Київська.

Склад: викладачі Київського університету, викладачі київських гімназій.

Діяльність: 1873 р. – утворення Історичного товариства Нестора Літописця.

• Південно – Західний відділ Російського географічного товариства. Перший голова – Григорій Галаган, діловий керівник – Павло Чубинський. Члени: В.Антонович (історик), М.Зібер (економіст), М.Драгоманов (історик і публіцист), О.Русов (статистика).

Друкований орган – „Київський телеграф”.

1876 р. – „Емський указ”:

• Заборона друкувати українською мовою книжки і навіть тексти до музичних нот, ставити українські театральні вистави і влаштовувати концерти з українськими піснями (заборону ставити українські вистави знято у 1881 р.)

• Додаткове розпорядження до Емського указу: закриття Південно – Західного відділу Російського географічного товариства, звільнення Чубинського та заборона видавати „Київський телеграф”.

Деякі громадівці виїздять за кордон

• М.Драгоманов, у Відні – видання українською мовою пропагандистської та науково – популярної літератури, що таємно переправлялась в Україну; в Женеві – видає журнал „Громада”; працює професором історії Софійського університету. Погляди Драгоманова: перебудова Росії на принципах федерації; захоплюється соціалістичними ідеями