Чуднівська компанія 1660 р. Слободищенська угода.

Правобережна Україна.

1663 р. – гетьманом обрано Павла Тетерю (1663-1665 рр.)

Діяльність:

прагне встановити свою владу на лівобережжі (за підтримки Польщі) – осінь 1663 р. починає похід на Лівобережну Україну. Похід невдалий.

1664 р. – анти гетьманський та анти польські повстання на Правобережній Україні.

1665 р. – Тетеря тікає до Польщі, а згодом до Польщі.

Лівобережна Україна.

1662 р. – Старшинська рада обирає гетьманом Якима Сомка. Але! Москва не визнає законності цього обрання.

Претендент Москви – І.Брюховецький, кошовий отаман Запорозької Січі, який погоджувався на поступки Москві. Одночасно: обіцяє покращити становище селян і козацьких низів.

17 – 18 червня 1663 р. – „Чорна Рада” в Ніжині (рада, в якій участь разом з козаками беруть селяни і міщани). Обрання гетьманом Брюховецького (1663 – 1668 рр.).

Діяльність Брюховецького:

• послаблює Січ ( запорожці невеликими загонами розташовувались по всьому лівобережжю);

• З міщан збирає податок на власну користь, обмежує самоврядування;

• Прагне об’єднати Україну під своєю владою. 1663 – 1665 рр. походи на правобережжя (невдалі);

• 1665 р. – укладання Московського договору;

• податки на Україні одержували право збирати московські воєводи;

• податки йшли повністю в царську скарбницю;

• вибори гетьмана лише з дозволу царя, за присутності царського представника;

• гетьманський уряд не проводить самостійної зовнішньої політики.

Правобережна Україна

1665 р. – обрання гетьманом Петра Дорошенка (1665 – 1676 рр.).

На час обрання на правобережжі знищено до 70% населення:

• заохочує заселення південних районів правобережжя;

• Захищає інтереси козаків;

• створює постійне військо (20 тисяч сердюків. Сердюк – козак найманих піхотних полків);

• головна мета: об’єднання всіх українських земель в межах однієї держави. Через це – війна з Польщею. (1666р. рішення старшинської Ради: вигнати поляків з України, укласти союз з Кримом, виступити на лівобережжя з метою об’єднання під владою Петра Дорошенка).

• 1668р. – в Чигирині Старшинська Рада приймає рішення про об’єднання гетьманщини під протекторатом Туреччини.

Дорошенко повертається на Правобережжя, на Лівобережжі – наказний гетьман - Дем’ян Многогрішний.

Дорошенко бореться за булаву з П. Суховієм – загроза з боку Польщі та Криму.

Березень 1669 р. скликає Старшинську Раду під Корсунем – ухвала про турецький протекторат. Але! Це рішення не популярне:

• Рада не присягає Туреччині;

• Засудження з боку запорожців;

• На правобережжі спір селян та наступи козаків.

Запорізька Січ та кілька правобережних полків визнають владу Михайла Ханенко.

1671 р. – у боротьбу втручається Польща, відновлює владу над Брацлавщиною та офіційно затверджує гетьманом правобережжя Михайла Ханенка.

1672 р. – похід на Україну військ Туреччини.

На боці Туреччини Дорошенко, на боці Польщі – Ханенко.

18.10.1672 р. – Бучацький мир між Туреччиною та Польщею.

Умови:

- Туреччині відходить Подільське воєводство з Кам’янець – Подільським;

- під владою Дорошенка Брацлавщина і Південна Київщина;

- до Польщі відходить Галиччина, Волинь, Північна Київщина. Але! На початку березня 1674 р. – похід московської армії та військ Самойловича проти Дорошенка.

Переяслав – Старшинська Рада 10 правобережних полків:

• Ханенко відмовляється від булави;

• Дорошенка усунено від влади;

• Гетьманом обох частин України оголошено Самойловича.

На допомогу Дорошенку приходять турецькі війська, правобережжя повернено під владу Дорошенка. Але! Дорошенко втрачає довіру населення, через що вирішує відмовитись від турецького протекторату.

10.10.1675 р. Дорошенко присягає на вірність Москві. Але Москва не приймає присяги.

1676 р. – Дорошенко зрікається булави.

Туреччина проголошує гетьманом Юрія Хмельницького.

1677 р. – похід Ю. Хмельницького (турецька армія) на Україну. Відбувається боротьба за владу між Ю.Хмельницьким (Туреччина) і Самойловичем (Москва). Центр протистояння – Чигирин.

Чигиринські походи:

1677 р. – козацько – московська залога, відступ турецької армії;

1678 р. – Самойлович втрачає Чигирин. Неможливість утримати Правобережжя. Самойлович видав наказ примусово зігнати населення на Лівобережжя (Середня і Південна Київщина) – Великий згін.

Лівобережна Україна

1668 р. – антимосковське повстання, яке очолює Брюховецький (таким чином хоче зберегти владу).

Червень 1668 р. – Опішня (Полтавщина) козаки лівобережжя вбивають Брюховецького. Дорошенка обрано гетьманом обох берегів Дніпра.

Але, закріпити владу Дорошенко не зміг. Причини:

• на заході – наступ польських військ;

• на сході – загроза з боку Москви;

• Запорізька Січ – висуває свого претендента на гетьмана – Петра Суховія.

1668 р. – наступ московських військ, Дорошенко не може надіслати допомогу. Д.Многогрішний вступає в переговори з царем. Наслідком цього є – Лівобережна Україна повертається під Московську державу.

1669 р. – Многогрішний обраний гетьманом Лівобережної України.

Глухівські статті:

• московські воєводи у 5 містах, але без права втручатися в місцеве управління;

• гетьман має право утримувати наймане військо – 1 тисячу компанійців;

• козацький реєстр – 30 тисяч;

• податки збирає лише Українська Старшина;

• гетьман позбавлений права вступати в міжнародні відносини.

Політика Многогрішного:

• захищати державні інтереси України, об’єднати українські землі;

• зміцнення гетьманської влади;

• послаблення ролі Старшини;

• ідея автономії України;

Многогрішний був звинувачений Старшиною у зраді. Відправлений до Москви, засланий у Сибір.

1672 р. – гетьманом обрано Івана Самойловича 1672 – 1687 рр.

Політика Самойловича:

- гетьману заборонялося без указу царя та дозволу Старшинської Ради направляти посольства в інші держави;

- заборонялось карати Старшину без ухвали Старшинської Ради; (обмеження прав гетьмана).

Самойлович засновує бунчукове товариство – сини козацької Старшини, яких готували до керівних посад (обмеження ролі простих козаків);

• зростання старшинського землеволодіння;

• прагне закріпити спадковість гетьманської влади (своїм синам надає високі посади та великі маєтки);

• у зовнішній політиці орієнтація на Москву.

За Самойловича стабілізація на лівобережжі, відродження культурного життя, будівництво соборів. Церков.